Коханка Віра - Басан Валентина

Чорне каре підкреслювало високі вилиці і мигдальні очі, на довгих пальцях виблискували грушоподібні діаманти. Аріна пахла багатством і райськими островами. Біла блузка відкривала шикарне декольте, яке насилу стримував мереживний і до біса сексуальний бюстгальтер.

Ніколи в житті Віра не відчувала себе такою жалюгідною. Вона не розуміла Олега і розуміла себе, зв'язавшись з ним.

— Віра! Рада познайомитися! — Аріна так щиро і променисто посміхнулася, що Вірі стало не по собі. В іншій би ситуації вона захопилася жінкою і спробувала завоювати її довіру. Але не зараз.

Дивне відчуття, у Віри так занилив низ живота, що вона подумала про місячні. Але ні, все пройшло тиждень тому, після аборту не було проблем і аналізи прекрасні. Але напад болю скрутив Віру в баранячий ріг.

— Щось сталося? — Аріна підняла брову, зображуючи співчуття.

— Ні.. спасибі, все добре, — Віра ледь дихаючи, встала з-за столика і на напівзігнутих ногах покрокувала до жіночої кімнати.

У кабінці було темно і прохолодно. Концепт світла по стінах робив освітлення біля унітазу загадковим, навіть містичним. Віра вирвала томатний сік з горілкою і глибоко вдихнула. Серце калатало, як скажене. Спустивши воду, вона вийшла вмитися. З крана потекла червона вода.

— Аааа! Закричала Віра і підстрибнула до кабінки. Порожній санвузол відповів лише луною. Туалет був під землею, поверхом нижче, тому звуки блювоти, заняття любов'ю в кабінках і зливу води ніхто з відвідувачів не чув.

Дівчина підійшла до крана, біль внизу живота не вщухала, там була пожежа, як ніби хтось посадив на кіл матку і обсмажував з усіх боків.

Віра відкрила кран і переконалася, що вода звичайного прозорого кольору. Вона довго вмивала обличчя холодною водою, а потім підняла голову. Замість її обличчя на неї дивився зародок людини трьох місяців без виражених органів і частин тіла, як ніби картинку з підручника помістили їй на голову. Зародок кивав їй і здавалося, гойдав подобою голови.

Віра прокинулася в знайомій клініці. Малюнок білих стін вона б не переплутала ні з одним малюнком в світі. Анатолій Іванович відкрив знайомі двері і привітався.

— Ну що, Вірочка, як самопочуття?

— Дддобрий день, Анатолію Івановичу! Що сталося?

— Це я у тебе повинен запитати, чому тебе без свідомості привозять вже вдруге?

— Я, я не знаю.

— Благо, Аріна Петрівна мені подзвонила і ми вчасно тебе врятували.

При імені дружини Олега у Віри трапився такий больовий спазм внизу живота, що вона знову знепритомніла. І тільки в маренні їй здавалося, що висока і до біса красива брюнетка з каре обіймає її лікаря, цілує його і знімає з нього медичний халат.

Глава 6

Аріна Петрівна Златих була єдиною і улюбленою дочкою глави найбільшого циганського клану.

Перст, тобто Петро Златих, прийняв і визнав єдину дитину від найкрасивішої і найулюбленішої дружини, Дани.

Перст побоювався матері Дани, потомственої відьми, тому перед усім табором оголосив, що Дана — це його єдина дружина, а дочка, яку Дана народила в перший рік, Ара — єдина спадкоємиця.

Перст Златих був справжній циган найгарячіших кровей. Вже в десять він прирізав фраєра на ринку, а в шістнадцять пішов збирати свій табір, іншими словами організував злочинне угруповання на півдні Києва. Персту було близько п'ятдесяти (хоча ніхто не знав, скільки йому насправді років), коли він взяв вісімнадцятирічну Дану, це була його остання і улюблена дружина.

Як тільки народилася Ара, Перст зареєстрував її, як Аріну Петрівну Златих і перевів на єдину визнану і законну дочку все рухоме і нерухоме майно.

Часи були лихі, на його трон претендувало багато молодих і завзятих. Зрадників барон карав, сам засуджуючи до смерті, вирок відразу ж приводився у виконання. Але на їх місце приходили нові ватажки, які вимагали більшої частки від продажу наркотиків, впливу на бізнеси з жебраків. Нові глави його армій намагалися створювати свої борделі з повій, які прибували з усіх кінців неосяжної батьківщини.

Барон кожен день боявся померти, залишивши маленьку Ару одну на поживу голодним вовкам зі зграї. Він довіряв лише єдиній людині. Своєму заступнику Сулейману Кайсарову. Саме йому ватажок циганської мафії доручив вивезти її закордон, в США.

— Сулик, за Ару відповідаєш головою, якщо з нею щось трапиться, ніхто з твоєї сім'ї не залишиться в живих. Ти мене знаєш.

— Так, Перст Стевович, я зрозумів, — Сулейман завжди був скупий на слова, тому лише поправив свою кобуру з пістолетом.

— Документи готові. По ним ти — батько Ари, їй всього п'ять, але вона все знає і розуміє навіщо я її відправляю за океан.

— Так, Перст Стевович.

— Коли тут все вщухне, Я дам знати. Але найближчі років десять, щоб носа сюди не пхали. Жарко тут буде.

Сулейман невдоволено сопів. Він залишав свого названого батька і шефа в такий непростий час, щоб няньчитися з дівчиною в далекій країні, яку бачив лише на картинках. Там на ім'я Ари вже був оформлений будинок, страховка і місце в приватній школі. Сулик же мав контролювати американську філію бандитів Барона.

На прощання Перст обійняв Сулеймана, якого любив, як свого сина. Він довго дивився в чорні, як ніч, очі Аріни, гладив волосся вороного крила і називав Даною.

— Таточку, я — Ара.

— Я знаю, моя квітка, знаю, знаю, моя душа. Мама дивиться на тебе з небес, вона померла, коли народила тебе. Але вона завжди зберігає тебе. Я завжди буду зберігати тебе.

Страшний і жорстокий бандит, який карав розстрілом, віддавав накази забирати молодих жінок в повії, збирав данину з малолітніх жебраків, плакав вдруге в житті. Перший, коли на пологах померла його улюблена Дана.

І у всіх охоронців, навіть у безсердечного Сулеймана, на очах застигли сльози.

Аріна Петрівна Златих повернулася в Київ рівно через двадцять років.

На порозі своєї смерті Перст прощався з красунею дочкою, яка сиділа біля ліжка в одній з найдорожчих клінік столиці. Поруч стояв незмінний Сулейман.

— Татко, може в Швейцарію? — Ара вимовляла слова з акцентом і з тремтінням в голосі.

— Квітка мій, я йду до своєї коханої. Не зупиняй мене. Поки я не помер, послухай, всі документи на майно знаходяться вдома у дружини Сулика. На моєму рахунку в Швейцарії гроші, які перейдуть тобі у спадок, адвокат Жорік Розенберг веде всі мої фінанси, ти знаєш, він тобі допомагав, коли ти жила в Америці. Ресторани тут і закордоном вже переведені на твоє ім'я. Але це ти сама все знаєш. Підійди до мене ближче. Сулик, почекай за дверима.

Коли вони залишилися в палаті одні, Перст взяв дочку за руку і нарешті, вимовив.

— Твоя бабка Вадома була відьмою. Весь табір знав і боявся силу її прокльонів. Вона могла витравити плід, наслати мор або занапастити ціле стадо коней з сусіднього табору. Я теж не раз звертався до неї за допомогою, вона нагадала мені довге життя, але з умовою, що за це я повинен був щось віддати натомість. Але тоді я не знав, що темні сили заберуть мою Дану, мою душу. Вадома, втративши свою дочку при пологах, прокляла всіх своїх богів і попросила забрати у неї всі темні сили. Її боги змилостивилися і повернули їх ... тобі... Я довго зберігав таємницю Вадоми, але коли тобі виповнилося вісімнадцять, Сулейман почав говорити, що дивно себе почуває поруч з тобою, що ти можеш читати думки і проникати в голови. Він також сказав, що професор, який вів у тебе історію, викинувся з вікна...

— Татко, це не я... він сам... він просто приставав до мене після лекцій....

— Аріна стояла на колінах біля вмираючого батька і ридала...

— Світло моїх очей, я не звинувачую тебе, ти — моя душа. Вибач мені.

— За що, татко?

— Перед смертю Вадома сказала, що в обмін на твій дар, який повернули тобі боги, вони заберуть у тебе найдорожче. Ти завжди будеш безплідна.

— Що?! Батьку?! Татко?! Аааа!!!

Сулейман вбіг у палату на крики. Розпатлана, заплакана і боса Ара намагалася докричатися до безпорадного старого.

Лише на мить Перст відкрив прозорі і каламутні від старості, що були колись чорними, очі.

— Тату!

— Дана, життя моє, я так довго йшов до тебе....

Після пишних похоронів легенди кримінального бізнесу, Ара отримала спадок і зажила життям багатої, світської дами. Її не цікавили наркотики, проституція і жебрацтво.

Зробивши Сулеймана своєю правою рукою, вони найняли штат кращих юристів для відкриття нових, абсолютно легальних бізнесів у сфері IT технологій. Аріна закінчила американський університет за спеціальністю сучасних комп'ютерних програм і сайтів, тому розібравшись в українському ринку, вклала частину спадщини в їх розвиток.

— Тато б сміявся зараз з мене, якби дізнався, що роботи приносять мені гроші.

Сулейман мовчки посміхнувся в сусідньому кріслі і за звичкою поправив кобуру.

— Мілана, хто там наступний? — запитала Аріна по зв'язку у свого секретаря.

— Аріна Петрівна, до вас Олег Брянцев, аспірант Національного Університету з проектом "Майбутнє комп'ютерних технологій".

Глава 7

Віра прийшла до тями в палаті клініки. Голова була важкою, просто свинцевою. Повіки не відкривалися. Вона насилу намацала кнопку виклику медсестри.

Через пару хвилин в палату увійшов лікар.

— Анатолію Івановичу, що зі мною? Чому я тут? Можна мені води?

— Так, Вірочка. Зараз медсестра принесе тобі води і вечерю.

— Вечеря? А зараз вечір?

— Ти у нас більше доби пробула. Необхідно було ще одне хірургічне втручання.

— Що? Що сталося? Доктор, я ж відчувала себе дуже добре. У мене були відмінні аналізи. Минуло вже стільки місяців, в чому проблема?

— Вірочка, я з величезним жалем хочу повідомити тобі, що ти більше не можеш мати дітей. Запальні процеси в матці викликали температуру і запаморочення. Ти знепритомніла прямо в туалеті ресторану. Тебе виявила дружина Олега Брянцева, Аріна. Саме вона привезла тебе на своєму автомобілі. Ти тепер повинна бути їй вдячна. Якби не вона, я не знаю, чим би все закінчилося.

Віра не вірила своїм вухам, по щоках текли сльози. Страшний сон. Кошмар. Вона боляче себе вщипнула, в очах потемніло.

— Я нічого не розумію, я не пам'ятаю.

— Це нормально. При високій температурі так буває, щоб економити енергію організм відключається для більш важливої, простою мовою, боротьби. Зараз все добре, відпочивай. Документи на виписку будуть готові завтра, а сьогодні ще раз здаси кров на аналіз, медсестра поміряє тиск і температуру.