Дурепи - Басан Валентина

Дурепи

Глава 1

Аліса квапливо бігла до банкомату, повторюючи про себе, як мантру тільки що вимовлені слова Саші для неї, тільки для неї: — Кошеня, моє домашнє, маленьке кошеня, як я за тобою нудьгував.

Справедливості заради варто зауважити, що за кілька місяців дійсно можна було пристойно скучити. Від Олександра не було ні дзвінка, ні смс. А вона так чекала.

Аліса порівнювала себе з Маргаритою з найвідомішого роману. Майже шість місяців тому вона і він вперше зустрілися на вулиці, ну майже на вулиці. Він сидів за кермом припаркованого до узбіччя автомобіля, а вона йшла по вузькому, подекуди в вибоїнах, тротуару, намагаючись не потрапити підборами в одну з цих самих ненависних ямок. В її руках замість жовтих квітів була яскраво-жовта сумочка-конверт, яку пафосно називають клатчем від англійського "схопити", "муфта" або що зовсім дивно "кігті". Хоча судячи з плутанини в свідченнях і труднощів перекладу іноді жіноча, частіше чоловіча половина, називає цей аксесуар — скотчем. Мабуть звук букви ч створює схожості за звучанням, абсолютно здавалося б, різних за значенням слів.

Аліса милувалася сонячним кольором виробу, викинувши з голови цікавий факт про те, що вона тільки що посварилася з Пашею, цивільним чоловіком, як він просив себе офіційно називати.

Аліса йшла по вулиці, страждала і чекала подругу, яка затрималася на роботі теплим суботнім днем. Їй було нудно і сумно, Паша сьогодні вранці сказав, що не хоче йти в кафе, вони знову вкололи один одного образливими словами, які переросли в страшний скандал. Аліса набрала Тоню, коли нафарбувалася, вбралася і вискочила з під'їзду, одночасно розмазуючи по свіжому макіяжу сльози образи і безсилля.

Алісі було двадцять вісім, вона працювала в компанії старшим фахівцем зі страхування автомобілів та інших транспортних засобів і була абсолютно нещасна.

Кожен день з понеділка по п'ятницю вона вставала рівно о сьомій, пила каву, плелася на нудну роботу, чекала завершення робочого дня і поверталася в знімну квартиру недалеко від свого офісу. Поверталася до нього, до Паші, який грів їй гречку з сосискою і ноги ночами.

Вони жили разом, а перед тим, як з'їхатися, зустрічалися всього кілька місяців. Паша працював менеджером по автокредитах в сусідньому офісі і частенько заходив до Аліси і її коліжанки Тоні в кабінет на чай або каву.

Потім сталося корпоративне свято, приурочене Міжнародному жіночому дню, де Паша осмілів, завдяки міцному алкоголю і відвертому вбранню Аліси, і ніяково поцілував майбутню жертву громадянського осередку суспільства під час повільного танцю.

На горизонті особистого життя дівчини був повний штиль, її човен стояв у каламутній і брудній воді, вже неабияк попахуючи і заростаючи болотною тванню. Паша абияк надув її вітрила запалими грудьми. Човен Паша плюс Аліса повільно поплив в тиху гавань під назвою сімейне життя.

На самому початку гри в фальшиву дружину Алісі подобалося ходити на побачення прямо після роботи, подобалося фліртувати по робочій пошті з Пашкою, подобалося ловити на собі заздрісні погляди самотніх колег. Вона навіть помітила, що Тоня трохи ревнує подругу до новоспеченого нареченого. Паша з невибагливим прізвищем Кучков був середнього зросту і середньої ваги, на два роки старше Аліси він користувався великою повагою на роботі і взагалі у всьому офісному будинку.

Причина була очевидна: співвідношення чоловіків і жінок в будівлі працівників розумової праці сильно поступалося на користь останніх. Чоловіків було двадцять до сорока і половина були одружені, огрядні і вже зі слідами глибокої кризи середнього віку на обличчі і на тілі. Паша був учасником золотого складу і у нього були прекрасні вихідні дані. По-перше, він був неодружений. На цьому власне всі основні переваги закінчувалися. Але на безриб'ї, як то кажуть, тому коли ласий шматочок Паша дістався Алісці з третього поверху, це викликало обурення в дружному жіночому колективі. Напевно, для Аліси це були найщасливіші місяці закоханості і надії на щастя в нових відносинах. Знімати житло запропонувала Аліса, Паша не заперечував. Він так само не зупиняв Алісу, коли вона вносила свою частку за оплату оренди і комунальних. Казка якось дуже швидко закінчилася так і не встигнувши початися.

Аліса перестала вбиратися і фарбуватися спеціально для нього, тому що тепер він бачив її щоранку і щовечора після роботи. Друзі стали заходити все рідше, тому що веселитися Паша не вмів і не хотів, а її подругам і друзям швидко ставало сумно без музики, пива і веселих жартів.

Аліса знову стала звичайною, тільки тепер ще й нудною. Обурений жіночий колектив заспокоївся і навіть посміхався при вигляді щасливої побутової пари.

Тижні за тижнями перетворювалися на місяці. Аліса хотіла чогось нового, подруги виходили заміж, заводили дітей, виходили на новий життєвий етап, літали до Туреччини і Єгипту за гарячими путівками. Аліса два рази купувала Паші путівки в місцевий санаторій з басейном і два рази силоміць затягувала в туристичне агентство на цокольному поверсі до подруги Анюти, яка обіцяла суперзнижку і шикарний готель для весільної подорожі. Кучков чемно слухав, питав про розстрочку, посміхався енергійній Анюті, брав Алісу за руку і вів додому, варити гречку і сосиски.

Але сьогодні, сьогодні сталося страшне. Вони уїдливо кинули один одному кілька фраз з єдиною метою, вколоти. Але не розрахували і почали різати один одного взаємними образами і претензіями, як ножами.

— Паша, якщо я завагітнію ти тільки тоді зробиш мені пропозицію руки і серця? Або теж не по бюджету? Адже матерям одиначкам платять більше.

— Я ж казав, навіщо нам це, ми ж любимо один одного. Одружуються, витрачають гроші, розлучаються. А ти що, вагітна?

— Ні, Паша. Ні. Ми ж з тобою не спимо вже два місяці. Або ти забув?

— Чому? Спимо.

— Так. Спимо. Спимо. — Аліса перейшла на вереск. — Ось в тому-то й справа. Що спимо. Більше в нашому ліжку нічого не відбувається, крім твого оглушаючого хропіння.

— Але зайченя.

— Паша, не називай мене так. Мене це бісить. — І тут вона замовкла. Її бісить не знімне житло, не робота, не гречка, і навіть не це нудотне і до блювоти миленьке зайченя. Її бісить Павло Кучков, людина з яким вона за звичкою разом вже багато місяців. Його пухкі губи, на яких огидно залишається їжа, його постійна економія, хоча для двох у них досить пристойний дохід, його скупість у всьому починаючи від речей, які він обов'язково перешиє і полагодить до продуктів по акції, які давно втратили свіжість і термін придатності. Паша Кучков був прекрасним варіантом для Алісиної бабусі, надійний, вірний, домашній, господарський, економний, без шкідливих звичок, і головне, холостяк.

Але Аліса вже дивилася на нього іншими очима. Скупий, дріб'язковий, нудний, боягузливий, нерішучий, буденний, звичайний, сірий, люблячий міркувати про високі матерії, зневажаючи багатіїв і гуляк, господарів життя, багатих і знаменитих, обласканих долею.

Дівчина закрила рот рукою, її вивертало навіть від його запаху, абсолютно непередаваного запаху старого одягу, змішаного з потом і нудотним фісташковим дезодорантом, який він купував не в парфумерному магазині, а в продуктовому гіпермаркеті три за ціною двох.

Аліса грюкнула дверима ванної кімнати, спішно нафарбувала губи і вії, насилу застебнула на спині блискавку чорної сукні. У коридорі вона відірвала цінник від жовтого брендового клатча, який вона берегла до свого дня народження і огорнувши себе легкою хмаркою туалетної води, хряпнула перед Пашею вхідними дверима.

Тоня відповіла відразу і чітко "тридцять хвилин, Барса, відправляю яйця в кошик".

Що мовою подруг означало: буду через тридцять хвилин в нашому кафе "Барселона", зараз я на роботі, як раз відправляю щотижневий звіт в головний офіс.

Аліса не хотіла заходити в кафе одна з кількох причин. По-перше, вона не хотіла ловити на собі співчутливі погляди парочок за столиками, по-друге, їй не подобалося, коли чоловіча компанія запрошувала її за свій столик або коли до неї для знайомства підсідали відчайдушні від алкоголю і зневірені від самотності, по-третє, вона не знала, що вони з Тонею будуть пити, як зазвичай вино або сьогодні шампанське для підняття настрою і власної самооцінки.

— Дівчина, це Ви упустили? — Аліса обернулася і зрозуміла, що пропала.

Високий з сліпучою посмішкою і пронизливими очима. Якби зараз Алісу запитали, який у нього був колір очей, вона б не згадала. Вона пам'ятала лише те, що їй перехопило подих, наче вона зробила стрибок у безодню, а потім — сонячне затемнення, яке сталося з нею вперше в житті.

Низький голос з чуттєвою хрипотою надавав Олександру схожість з тигром, що гарчить і скалить гострі ікла. Цей голос здатний розбудити в Алісі щось темне, низинне, засноване на тваринних інстинктах і бажаннях.

— Що? — Вона намагалася вникнути в сенс слів, але до такої міри розгубилася, що впустила свій клатч з тремтячих рук.

Чоловік в частку секунди підняв сумочку і простягнув власниці.

— Ось тепер Ви точно впустили, — він посміхнувся і ледь помітно доторкнувся до її руки.

— Любов вискочила перед нами, як вбивця з-за рогу, — Аліса цитувала Булгакова, щедро і жадібно запиваючи враження ігристим напівсолодким.

— Слухай, а як же чоловік? Ну Пашка? — Тоня уписувала салат за обидві щоки, апетитно хрустячи огірками і редискою.

— Який чоловік, Тонь, ти смієшся? Живемо, як чужі, як два квартиранти. Платежі навпіл, їжа практично теж. Подарунки три рази на рік на восьме, днюху і Різдво. На морі навіть не були, сором який. Заміж не кличе, дітей не хоче.

— Постривай, може і хоче, ви ж про це навіть не розмовляли.

— Ось саме! Ось саме, чорт візьми. Ми не розмовляли і не будемо, розумієш? Якщо я заговорю, тоді ми поговоримо. Якщо я підніму цю тему, він задумається. І може через років десять дозріє для сім'ї. Тонь, я тільки зараз зрозуміла, що не люблю цю людину. Я не знаю, навіщо він мені.

— Ого. Ти що, зовсім. Аліса, Не дури. Зустріла якогось чувака, поговорила з ним хвилину і все? Пашу навіть шкода якось.

— Ну і забирай собі! Я не зрозуміла, ти моя подруга або Кучкова? Аліса зло зиркнула на подругу і махнула офіціантові.

— Лиска, ти чо? Не ображайся. Ти чого, рахунок попросила? З глузду з'їхала? Я ж не про те.