Статті, нариси - Павло Грабовський
Полевой Микола Олексійович (1796-1846) - російський письменник, журналіст, історик, попередник В. Г. Бєлінського в літературній критиці, видавав ж. «Московский телеграф».
Сенковський Осип (Юліан) Іванович (1800-1858) - російський реакційний письменник, один із засновників російського сходознавства.
Рунич Дмитро Павлович (1778-1860) - попечитель Петербурзького учбового округу, реакціонер.
...на тих початках виховались не тільки Хомяков з Кирієвським, але також Бакунін з Бєлінським.- Тут правильно зазначається, що філософською основою ідеології слов'янофілів Хомякова, Кирієвського, Бакуніна був німецький ідеалізм. В. Бєлінський у перший період своєї діяльності також зазнав впливу ідеалістичних поглядів, але незабаром рішуче відмовився від них і в 40-і роки став переконаним матеріалістом у філософії.
Фотій (1792-1838) - архімандрит, один із головних представників кріпосницької реакції 20-х років XIX ст.
Аракчеєв Олексій Андрійович (1769-1834) - реакційний російський державний діяч, всесильний временщик при Олександрі І. Поняття «аракчеєвщина» стало символом деспотизму і грубої сваволі.
Шишков Олександр Семенович (1754-1841) - російський письменник, державний реакційний діяч, засновник літературного товариства «Беседа любителей русского слова».
Ростопчин Федір Васильович (1763-1826) - російський реакційний державний діяч.
Каразін Василь Назарович (1773-1842) - російський і український суспільний діяч, просвітитель, учений, засновник Харківського університету (1805).
Після звісного 14 грудня...- Йдеться про повстання декабристів, що почалося 14 грудня 1825 р.
Магницький Михайло Леонтійович (1778-1844) - попечитель Казанського учбового округу в 1819-1826 рр., гонитель передової професури, реакціонер.
...як українець Сковорода був єдиним філософом з XVIII століття на всю Росію, так українець Кавунник-Велланський був першим філософом в Росії в столітті XIX...- Твердження суперечливе, оскільки в розвитку філософської думки в Росії видатну роль відіграли Ломоносов, Радіщев, декабристи, Бєлінський і революційні демократи.
Московські переклади творів Шевченкових. Огляд. Стаття укладена з трьох рецензій П. А. Грабовського. Перша рецензія опублікована в ж. «Зоря», 1896, ч. 5, друга - в цьому ж журналі (1897, ч. 14). Третя рецензія написана в грудні 1897 р. і уперше опублікована М. С. Возняком у «Наукових записках» Львівського держуніверситету ім. І. Франка (т. III, серія філологічна, вип. перший, 1946).
У статті піддані критиці недосконалі переклади, вміщені в книзі «Кобзарь Т. Шевченко в переводе русских поэтов под ред. Н. Гербеля», СПб., 1859, вид. 2-е, а також переклади творів поета на російську мову, здійснені І. О. Бєлоусовим і М. А. Чмирьовим. У висококваліфікованому аналізі П. Грабовський подекуди допускається помилкових думок, зокрема щодо «далекості української мови від російської».
Гербель Микола Васильович (1827-1883) - російський поет, перекладач, редактор, видавець, перший бібліограф Т. Шевченка. В. Крестовський - літературний псевдонім російської письменниці Хвощинської-Зайончковської Надії Дмитрівни (1825-1889).
Галицькі кацапо-рутенці - тобто москвофіли.
Хто, напр., знає Гребінку, яко письменника московського...- Тут недооцінюються твори Є. Гребінки, написані російською мовою. Кращі з них високо оцінили В. Бєлінський та І. Франко.
Бєлоусов Іван Олексійович (1863-1930) - російський поет, перекладач. О. М. Горький критикував Бєлоусова за недосконалі переклади Т. Шевченка. Про другий, доповнений том «Кобзаря» (виданий товариством «Знание») О. Горький в 1907 р. писав перекладачеві: «Переводы» - из рук вон плохи, и, если мы издадим Шевченко в таком виде, нас будут бить за искажение поэта».
Навіщо ж було нівечити «На Великдень на соломі», коли є людський переклад, зроблений Суренком? - Йдеться про поета І. З. Сурикова.
Трефолєв Леонід Миколайович (1839-1905) - російський поет.
Чмирьов Микола Андрійович (1852-1886) - російський письменник, перекладач.
К Пушкинскому вечеру в народной аудитории. Уперше надруковано в тобольській газеті «Сибирский листок» від 26 вересня 1899 р., № 76. Підпис: Грабовский.
Император Александр І, прочитавши это стихотворение, просил благодарить Пушкина за те добрые чувства, которые оно вызывает.- Показний лібералізм Олександра І наводиться, мабуть, з цензурних міркувань.
«Чужой язык» и «чужие нравы» здесь ровно ни при чем.- Натяк на причетність царизму до вбивства О. Пушкіна і М. Лермонтова.
Тарас Григорьевич Шевченко. Уперше надруковано в тобольській газеті «Сибирский листок» від 19 березня 1900 р., № 22. Підпис: П. Грабовский.
Слід мати на увазі, що П. Грабовський під час написання статті не міг скористатися багатьма літературознавчими матеріалами і водночас повинен був зважати на жорстокі вимоги царської цензури.
«Народная аудитория» - таку назву мав міський клуб у Тобольську.
Помещик всюду возил Шевченко с собою и в Варшаве отдал его в обучение к портретисту Лампи...- Це питання лишається дискусійним.
Куліш Пантелеймон Олександрович (1819-1897) - український письменник, історик, етнограф, еволюціонував від лібералізму до буржуазного націоналізму. У своїх наукових працях (деякими користувався і П. Грабовський) неправильно оцінював творчість Т. Шевченка. Це призвело до окремих помилкових тверджень П. Грабовського.
...родилась мысль проповедывать освобождение крестьян посредством христианского и национального просвещения.- П. Грабовський посилається на статтю П. Куліша «Історичне оповідання», де фальсифікується ідейний зміст творів Т. Шевченка.
Білозерська Олександра Михайлівна (літ. псевдонім Ганни Барвінок, 1823-1911) - українська письменниця, авторка оповідань із селянського життя.
Гулак Микола Іванович (1822-1899) - український революційний демократ, вчений, один із організаторів Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його лівого крила.
...горизонт автора сужен, мысль подавлена.- Автор допускає помилку в оцінці творів, написаних Т. Шевченком після заслання.
...дождавшись великого дня освобождения народа от векового рабства.- Царський маніфест про реформу опубліковано 5 березня. Думка про «великий день освобождения народа» стосовно реформи 1861 р. висловлена, безперечно, на догоду цензурі.
В этом отношении писатели галичане стоят неизмеримо выше российских украинцев...- З приводу цього твердження І. Франко у статті «П. Грабовський про Шевченка» писав: «Розуміється, сей гострий суд паде хіба на декого з сучасних писателів, а не може відноситися до таких майстрів малювання народного українського побуту, як Мирний, Нечуй-Левицький,
