Статті, нариси - Павло Грабовський

не был, то видели в его поэзии апофеоз прошлого, идеализацию гетманства и казатчины, а иные считали его даже политическим сепаратистом. Последним Шевченко также никогда не был; что же касается казатчины, то некоторое время он действительно находился под влиянием исторических трудов псевдо-Конисского, Маркевича, Бантыш-Каменского, Костомарова, Кулиша, а также разных летописей, и навеянная этими трудами идеалистическая точка зрения отразилась в произведениях 1-го периода его деятельности. Наблюдая повсеместно гнет закрепощенной массы, поэт, естественно, вдохновлялся борьбой за человеческую свободу и равноправность в прошлом и противопоставлял его настоящему. Вскоре, однако, он понял, что прославляемый патриотизм украинских героев,- не более как миф, что борьба велась не за свободу и равноправность, а за «козацькі привілеї» в ущерб интересам массы, что сгубила Украину именно эта социальная привилегированность одних наряду с угнетенным положением других и проистекавший отсюда классовый антагонизм, красной нитью проходящий через всю историю казатчины. В более зрелых своих произведениях Шевченко уже не идеализирует прошлого, а является исключительно певцом народного горя, первым в России представителем истинно-социального направления в поэзии, каким впоследствии был только Некрасов. Верная заветам Шевченка, украинская литература постепенно прониклась народно-реалистическими тенденциями его творчества и явилась, особенно в Галичине, активным органом жизни, продолжая великое дело служения меньшему брату. Неумирающий дух поэта по-прежнему витает над родной Украиной, немолчно раздается во мраке его вещее слово и сеет на народной ниве живые семена обновления.

 

 

 

______________

ПРИМІТКИ

 

 

Тексти подано за виданням: Павло Грабовський. Зібрання творів у трьох томах, т. 3, К., Вид-во АН УРСР, 1960, крім двох оповідань «Цуценя» і «В тайге», що включені до вибраного вперше.

 

 

СТАТТІ, НАРИСИ

 

О развитии школьного образования в Ахтырском уезде, Харьковской губернии (Краткий историко-сатирический очерк).

Уперше статтю опубліковано в «Трудах Харківського державного університету ім. О. М. Горького», т. 2, 1952, с. 161-167. Датовано статтю 1885 р. Підпис: Павло Грабовський.

 

Надія Костева Сигида (Сумна споминка). Уперше опубліковано в журналі «Житє і слово», 1895, т. IV. Підпис: П. Гр. І. Я. Франко у цьому ж томі журналу (с. 483-484) надрукував «Поправки й додатки до споминів про Н. К. Сигиду».

 

Коротенькі вістки з Сибірі (Кореспонденція). Кореспонденція написана в січні 1892 р. і переслана І. Франку, але не була опублікована. Уперше надрукована в тритомнику, т. 3.

Кеннан Джорж (1842-1924) - американський журналіст. У 1885-1886 рр. вивчав російські каторжні тюрми і місця політичних в’язнів, виступав на захист російських революціонерів («Сибір і заслання», ч. 1-2, 1906).

Алексєєв Петро Олексійович (1849-1891) - один із перших робітників-революціонерів. На «процесі 50-ти» виголосив промову про майбутню революцію, засуджений на 10 років каторги.

...гектографований протест проти отієї різанини...- Йдеться про відозву-протест «Русскому правительству», складений П. Грабовським і розісланий разом із іншими політичними засланцями в різні кінці Росії (його підписали, крім Грабовського, Краніхфельд, Ожигов, Улановська, Новаковська, В. Іванов та Ромась).

Улановська Евеліна Людвігівна (після одруження Краніхфельд, 1860-1915) - революціонерка, знайома П. Грабовського і В. Короленка. Через неї Грабовський переслав Короленку свій переклад українською мовою «Шільйонського в’язня» Байрона.

 

Невідомі творці. Уперше надруковано в ж. «Зоря», 1892, ч. 18. Підпис: Павло Граб.

 

Порфир Кореницький (Коротенька замітка). Уперше надруковано під заголовком «Дещо про Порфира Кореницького» в ж. «Зоря», 1894, ч. 6. Підпис: Павло Граб.

Кореницький Порфирій (н. бл. 1815-1854) - український письменник (наслідував бурлескний стиль «Енеїди» І. Котляревського), автор поем, байок, віршів.

 

Дещо в справі жіночих типів. Уперше надруковано в ж. «Народ», 1894, № 7-8. Підпис: Павло Граб.

У статті відбилися народницькі погляди П. Грабовського, тому не випадково він посилається на народницькі органи «Русское богатство», «Русская мысль», «Неделя», схвально цитуючи праці ідеологів ліберального народництва.

Тип панночки Ядзі...- Героїня повісті «Ядзя і Катруся» української письменниці, громадської діячки демократичного напрямку Кобринської Наталії Іванівни (1855-1920).

...пані Франкова - Франко Ольга Федорівна (1864-1941) - дружина І. Я. Франка.

...люду московського, того самого люду, що не раз побивав їх каменюками в справжньому значенні слова.- Йдеться про малосвідомих, політично короткозорих людей, які сліпо підтримували чорносотенські погромницькі організації.

Дашкова Катерина Романівна (до одр. Воронцова, 1744-1810) - діячка російської культури. У 1783-1796 рр. - директор Петербурзької АН і президент Російської академії, автор мемуарів.

...казала перед судом ота подвижниця устами сучасного поета...- Виступ на суді революційної народниці С. І. Бардіної змальовано у вірші російського поета О. Л. Боровиковського «К судьям», звідки наводиться строфа в перекладі П. Грабовського.

Писателі-народовці...- Автор має на увазі письменників-народників. У деяких інших статтях і листах Грабовського також неточно вживаються терміни «народовці» (українська буржуазно-націоналістична партія в Галичині) і «народники».

...«вільна любов», про котру свого року здіймала мову русинка Кобринська...- Ідеться про лист Н. І. Кобринської від 14 листопада 1892 р., процитований в «Історії літератури руської» О. М. Огоновським («Зоря», 1893, ч. 4, с. 77). У листі зазначається, що перш ніж говорити про «вільну любов», потрібно «вибороти економічну незалежність жінки від мужчини».

Огоновський Омелян Михайлович (1833-1894) - український літературознавець, письменник буржуазно-націоналістичного напряму, професор Львівського університету.

Максимович Михайло Олександрович (1804-1873) - видатний український і російський вчений-природознавець, філософ, історик, фольклорист, етнограф, літературознавець, був першим ректором Київського університету.

«Русский вестник» - російський щомісячний літературно-політичний журнал. Видавався в Москві та Петербурзі з тривалими перервами в 1856-1906 рр. В 50-і роки мав ліберальний напрям, після 1861 р. перетворився в орган кріпосної реакції.

 

Лист до молоді української. Уперше надруковано в ж. «Народ», 1894, № 7-8. Підпис: П. Г.

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) - український публіцист, історик, фольклорист буржуазно-ліберального напрямку.

«Зоря» - літературно-громадський двотижневий журнал, виходив у Львові в 1880-1897 рр. під редагуванням «народовців», а з 1884 р. - орган