Син сонця - Джек Лондон
Ось чому білі торгівці борються проти паперових грошей, що їх запровадив він, Сонячне Пір’я. Через що його названо Сонячне Пір’я? Через те, що він несе острів’янам світло з далекого світу за крайнебом. Те світло - паперові гроші. Грабіжники, білі торгівці, не можуть жити при ясному світлі. Тож вони й хочуть його загасити.
Він зараз це доведе доброму фіту-айвському людові, доведе вустами самих своїх ворогів. Кожному те відомо, що всі високоцивілізовані країни мають паперові гроші. Нехай скаже Єремія, чи так воно, чи ні?
Єремія нічого не відповів.
- Бачите,- вів далі Корніліс,- він не відповідає. Він не може сказати, що це неправда. Англія, Франція, Німеччина, Америка,- геть усі великі країни Папалангі мають паперові гроші. Єреміє, як чесну людину, як колишнього щирого робітника у вертограді господнім, питаю тебе: чи у великих країнах Папалангі 12 не ходять паперові гроші?
Єремія не міг заперечити і тільки нервово смикав за вушка плетеного коша, що стояв біля нього.
- От бачите, я казав правду,- вів своєї Корніліс.- Єремія не заперечує. Тож я звертаюсь до тебе, добрий фіту-айвський люде: якщо паперові гроші добрі для країн Папалангі, чом би вони не годилися для Фіту-Айви?
- То не такі самі гроші! - вигукнув Єремія.- Папірці Сонячного Пір’я зовсім не такі, як папірці великих країн.
Корніліс, очевидячки, чекав на таке і не розгубився. Він підняв угору фіту-айвську банкноту, щоб усі її бачили.
- Що це таке? - запитав він.
- Папірець, просто папірець,- відповів Єремія.
- А це що?
Тепер Корнеліс тримав у руках англійську банкноту.
- Це паперові гроші англійців,- пояснив він раді і простяг банкноту Єремії, щоб той краще її роздивився.- Правда, Єреміє, це англійські паперові гроші?
Єремія неохоче кивнув.
- Ти казав, що фіту-айвські паперові гроші - просто папірці. А ці, англійські? Що вони таке? Кажи чесно. Всі чекають на твою відповідь, Єреміє.
- Це... це...- почав спантеличений Єремія і потім безпорадно замовк: софіст із нього був кепський.
- Теж папірці, просто папірці,- закінчив за нього Корніліс, наслідуючи Єреміїне заникування.
З виразу облич присутніх видно було, що Корніліс їх переконав. Задоволений король заплескав у долоні й сказав:
- Ясно, цілком ясно.
- Бачите, Єремія сам це визнає.- В голосі Дізі бриніла радість, у всій поставі прозирала впевненість.- Він не бачить ніякої різниці. Бо ніякої різниці нема. Це такі самі гроші, як англійські. Це справдешні гроші.
Тим часом Гриф щось прошепотів Єремії на вухо; той кивнув і знову впав у слово:
- Але всім Папалангі добре відомо, що англійський уряд обмінює папірці на металеві гроші.
Тепер Дізі відчув, що переміг остаточно. Він підняв угору фіту-айвську банкноту й голосно запитав:
- А на цьому папірці хіба не написано те саме?
Знову Гриф щось прошепотів Єремії.
- Написано, що Фіту-Айва обмінює ці папірці на золото й срібло? - перепитав Єремія.
- Так, саме це написано.
Гриф утретє щось підказав Єремії.
- На першу вимогу? - запитав той.
- Авжеж, на першу,- запевнив його Корніліс.
- Тоді я прошу обміняти мені їх зараз на металеві гроші,- сказав Єремія, виймаючи невеличку пачку банкнот із торбини в себе на поясі.
Корніліс швидко зирнув на неї, прикидаючи її вартість.
- Гаразд,- згодився він.- Я видам вам зараз металеві гроші. Скільки їх тут?
- Ось ми й побачимо, як діє наша нова система,- заявив король, поділяючи тріумф свого улюбленця.
- Ви чули? Він зараз мінятиме папірці на металеві гроші! - гукнув Єремія до всього зібрання.
Єремія занурив обидві руки в кіш і почав витягати звідти цілі пачки фіту-айвських банкнот. Водночас із коша пішов якийсь дивний дух.
- Тут у мене тисяча двадцять вісім фунтів, дванадцять шилінгів і шість пенсів,- оголосив Єремія.- А це мішок, щоб складати монети.
Корніліс відсахнувся. Він не сподівався, що в Єремії така сила грошей. А ще, скинувши навколо стривоженим оком, він помітив, що ватажки й промовці теж витягають пачки банкнот. Військо з двомісячною платнею в руках поривалося до середини, а за військом напирав на палацове подвір’я простий люд, теж із паперовими грішми.
- Своїм сполохом ви зруйнуєте банк,- дорікнув Корніліс Грифові.
- Оце мішок, щоб складати монети,- вдруге сказав Єремія.
- Доведеться обмін відкласти,- розпачливо заявив Корніліс.- Тепер не та година.
Єремія розмахнувся пачкою грошей:
- Тут нічого не написано про години! Сказано, що на першу вимогу, і я вимагаю обміняти мені негайно.
- Скажи їм прийти завтра, о Туї Туліфау,- вдався Корніліс до короля.- Завтра їм буде виплачено.
Туї Туліфау уже вагався, але дружина люто глянула на нього й грізно стиснула кулака. Марно Туї Туліфау пробував відвести від неї очі. Він знервовано кахикнув і сказав:
- Ми хочемо подивитись, як діє наша нова система. Люди поприходили здалека.
- То ти згоден, щоб я віддав їм справжні гроші? - тихо сказав Дізі королеві.
Сепелі почула, що він казав, і так визвірилася на чоловіка, аж той злякався й мимоволі відсунувся від неї.
- Не забудь за порося,- пошепки нагадав Єремії Гриф. Єремія відразу ж підвівся.
Широким помахом руки він утихомирив людський гомін.
- Колись на Фіту-Айві був давній і гарний звичай,- почав він.- Як чоловіка ловили на тяжкому злочині, йому києм перебивали руки й ноги і викидали в мілку воду, щоб його живцем ізжерли акули. На жаль, ті часи минули. А все ж у нас і досі зберігся інший давній гарний звичай. Ви всі знаєте, який саме. Коли доведено, що хтось злодій чи брехун, то його побивають здохлими поросятами.
Єремія засунув праву руку до коша, і хоч був без окулярів, але здохле порося, яке він витяг, улучило Дізі просто в шию. Єремія кинув його з такою силою, що міністр аж перевернувся.
