Повернення Шерлока Холмса - Артур Конан Дойль

кімнаті було кілька речей, гідних особливої уваги. Передусім - гарпун, яким убито капітана. Його було знято зі стіни. Інші два висіли на своїх гачках, а третій гачок був порожній. На руків’ї знятого було вирізьблено: «Пароплав «Морський одноріг», Данді». Гадаю, це свідчить про те, що злочин скоєно в гніві, і вбивця схопив першу-ліпшу зброю. Те, що Пітер Кері був одягнений, хоч убивство сталося о другій годині ночі, наводить на думку, що він призначив убивці побачення; підтверджує це й той факт, що на столі стояли пляшка рому та дві брудні склянки.

- Так,- сказав Холмс,- обидва висновки вірогідні. А чи були в кімнаті інші напої, крім рому?

- Авжеж, на скрині стояла таця з віскі та бренді. Але це не має значення, бо обидві карафки були повні,- отже, їх ніхто не чіпав.

- Проте в тому, що ми їх виявили, є певний сенс,- відказав Холмс.- Які ще речі, по-вашому, стосувалися цієї пригоди?

- На столі лежав той самий кисет з тютюном.

- Де саме?

- Посередині. Його виготовлено з твердої тюленячої шкіри й зв’язано ремінцем. Усередині літери: «П.К.» У кисеті було з півунції міцного корабельного тютюну.

- Пречудово! Що іще?

Стенлі Гопкінс дістав з кишені записник у жовтих палітурках. Палітурки були потерті, а сторінки - вицвілі. На першій сторінці було виписано літери «Д.Г.Н.» та цифри «1883». Холмс поклав записник на стіл і якусь хвилину уважно його розглядав, поки ми з Гопкінсом позирали йому через плече. На другій сторінці стояли літери «К.Т.З.», на кількох наступних - самі цифри. Подекуди траплялися заголовки: «Аргентина», «Коста-Рика» або «Сан-Паулу», і під ними - знову цифри й позначки.

- Що ви про це думаєте? - запитав Холмс.

- Це схоже на опис біржових акцій. Я гадаю, що «Д.Г.Н.» - ініціали маклера, а «К.Т.З.»,- напевно, його клієнта.

- Або «Канадська Тихоокеанська залізниця»,- мовив Холмс.

Стенлі Гопкінс щось процідив крізь зуби й стукнув себе кулаком по коліну.

- Який я був дурень! - вигукнув він.- Звичайно ж, ваша правда. Зосталося тільки розкрити ініціали «Д.Г.Н.» Я вже переглянув старі біржові реєстри за 1883 рік, однак не знайшов жодного маклера з таким ім’ям. І все-таки я відчуваю, що ключ - саме тут. Погодьтеся, містере Холмсе: адже можливо, що ініціали належать саме тій людині, яка була тоді в капітана,- іншими словами, вбивці. А цей документ, де перелічено стільки цінних паперів, розкриє нам причину вбивства.

З обличчя Шерлока Холмса було видно, що його вельми спантеличив такий поворот справи.

- Я мушу погодитись з обома вашими зауваженнями,- сказав він.- Думаю, що цей записник, про який не згадувалось у протоколі, дещо змінить мої припущення. В моїй версії злочину для нього немає місця. А ви пробували відшукати власників згаданих тут паперів?

- Так. Слідчі звернулися з запитами до контор, але боюся, що відповідь ми дістанемо лише через кілька тижнів,- адже це все акції південноамериканських концернів.

Холмс далі розглядав крізь лупу палітурки записника.

- Тут, безперечно, пляма,- провадив він.

- Так, сер, це кров. Я ж розповідав вам, що знайшов записник на підлозі.

- Пляма крові була зверху чи знизу?

- Біля підлоги.

- То записник упав на підлогу вже після вбивства?

- Саме так, містере Холмсе. Як на мене, його впустив убивця, коли тікав. Записник лежав біля дверей.

- І жодного з тих цінних паперів не знайшли серед майна небіжчика?

- Ні, сер.

- У вас є підстави підозрювати пограбування?

- Ні, сер. Жодної речі не вкрадено.

- Отакої! Справді цікавий випадок! Там був ще ніж, чи не так?

- Ніж був у піхвах. Лежав біля ніг небіжчика. Місіс Кері засвідчила, що то ніж її чоловіка.

Холмс на хвилину замислився.

- Гаразд,- нарешті мовив він,- Треба, мабуть, поїхати туди й поглянути самому.

Стенлі Гопкінс радісно скрикнув:

- Дякую, сер! Це скине з мене тягар.

Холмс насварився на нього пальцем.

- Тиждень тому все було б набагато простіше,- сказав він.- Але навіть і зараз мої відвідини можуть стати в пригоді. Якщо ви нині вільні, Ватсоне, я буду радий поїхати разом з вами. А ви, Гопкінсе, викличте кеб, і за чверть години ми вирушимо до Форест-Роу.

Висівши з потяга на маленькій глухій станції, ми ще кілька миль їхали повз гайки, що залишились від величезного пралісу, який перепинив колись дорогу саксонським нападникам,- цей неприступний край протягом шістдесяти років був справжнім бастіоном Британії. Великі ділянки лісу було вирубано, бо тут діяли колись найперші в країні топильні чавуну, а топлення руди потребувало деревини. Потім ці промисли перейшли до багатших місцевостей Півночі, й лише проріджені гаї та велетенські скиби на землі нагадували про минуле. В прогалині, на зеленому схилі горба, виднілася довга низька кам’яниця, до якої вела звивиста стежка поміж полів. При дорозі, з трьох боків оточена кущами, стояла невеличка хижа, обернена до нас вікном і дверима. Саме тут і сталося вбивство.

Стенлі Гопкінс насамперед провів нас до будинку, де відрекомендував похмурій сивій жінці - вдові загиблого, чиє зморене обличчя й сповнені жаху очі з червоними повіками свідчили про те, що їй судилося пережити роки страждань і гірких образ. Поруч із нею була донька - бліда білява дівчина. Її очі гордовито блиснули, коли вона сказала, що радіє батьковій смерті й благословляє руку, що обірвала його життя. Настрій, який навіяв у домі Чорний Пітер, був такий страшний і гнітючий, що нам полегшало на душі, коли ми знов опинилися надворі й попрямували стежкою, протоптаною через поле небіжчиковими ногами.

Хижа виявилась простенькою дерев’яною халабудою з легким дахом і двома віконцями, одне з яких було біля дверей, а друге - навпроти. Стенлі Гопкінс дістав з кишені ключ і нахилився до замка, але раптом зупинивсь, і на його обличчі застигли напружена увага й подив.

- Хтось хотів зламати замок,- сказав він.

Це, безперечно, була правда. Дерев’яні двері були подряпані, й на темній фарбі видніли свіжі білі смужки. Холмс пильно оглянув віконце.

- Вікно теж хтось намагався відчинити, але не зміг. Мабуть, недосвідчений ще грабіжник.

- Дивна річ,- мовив інспектор.- Ладен заприсягтися, що вчора ввечері цих подряпин