Руфін і Прісцілла - Леся Українка

Річ дуже проста:

хоч ти й християнин - правда, краще,

якби ти ним не був - але на той раз

прийшов ти не на збори, тільки в гості,

і цілий час був у садку з Руфіном.

Був Круста в гостях, був і Люцій в гостях,-

хіба ж се неможливо?

Люцій

Се не йде.

Семпроній

Чому не йде?

Руфін

Так, се не випадає.

Семпроній

Ти можеш помогти, але не хочеш,-

се не по-дружньому.

Люцій

Нехай Руфін

про себе думає та про дружину,-

вони ж і так за всіх нас постраждали.

Семпроній

Прісцілли справа трудна.

(До Прісцілли.)

То найгірше,

що бачили тебе із тим хлоп’ятком

якраз в той день, як згинуло воно.

То ж, кажуть свідки, ти дала гостинця

дитині, стрівши в християнській хаті,

там саме був і той старий, що зник…

Якби ж було ще можна те довести,

що ти не християнка.

Прісцілла

Не доводь,

бо я всі доводи зруйную.

Семпроній

Чудно,

як часом люди гинуть самохіть!

(До Руфіна.)

Найбільше се мене в тобі дивує…

Руфін

Ти забуваєш: на мені ще й інші

обвинувачення тяжать.

Семпроній

Ет, що то!

Що культу цезаря не визнаєш

та що боги зруйновані в господі?

Доволі кинуть курива дрібочок

прилюдно цезареві на олтар -

і перший пункт упав. Так само й другий.

Хоч ти собі чимало сам пошкодив,

боронячи в розмові християн,

та ще байдужістю до справ громадських,

але ти можеш оправдатись,- тільки

скажи виразно: «Я не християнин»,-

і доведи се твердження на ділі.

Прісцілла

То се в законі римському дві правди?

Семпроній

Повинен же злочин причину мати?

Яка ж римлянину причина, справді,

ламати римський культ?

Люцій

Прошу, порадь,

чи нам не можна виправдатись якось,

не відлучаючи себе від інших?

Семпроній

Є два шляхи: один - сказати ймення

того старого, що в той вечір зник.

Сервілія по розповідях Крусти

гадає, що то він і є той самий,

хто десь її синка завів на безвість.

Якби його знайшли та допитали,

то, може б, кару він один поніс.

Люцій

І се не йде. А другий шлях?

Семпроній

Усім

зректися християнства і довести,

що гурт ваш похоронне товариство.

Прісцілла

Сей другий шлях ще гірше недоладний.

Семпроній

(розводить руками)

А третього нема…

(Задумується.)

Хіба… стривайте…

там знайдено в вас ритуальні речі:

велику чашу, ніж і ще там дещо.

Підслухано якісь слова містичні

про тіло й кров. Се вам найбільше шкодить.

Коли б хто розказав хоч би мені,

яка в тому потреба і значіння,

далось би, може, збудувати якось

на тому оборону.

Руфін

Ти гадаєш?

Прісцілла

(до Люція)

Сього, либонь, ніхто йому не скаже.

Тим часом Парвус говорить щось єпископові, показуючи на Семпронія. Єпископ і громада наближаються до ніші.

Єпископ

Се що за чоловік?

Люцій

Наш оборонець.

Єпископ

Його хто кликав?

Люцій

Я його просив

так тільки, на пораду…

Єпископ

Що ж він радить?

Люцій

(ніяково)

Він радить нам відкрити на суді

всі таємниці нашої відправи.

Єпископ

(суворо, невдоволено)

Він християнин?

Люцій

Ні.

Парвус

(наче до себе)

Се дуже дивно!

Нас боронити мав би ідолянин?..

Люцій

Він чесний і тямущий чоловік

і щиро нам готовий помагати.

Єпископ

Сьому я вірю. І мені не дивно

з його поради - він не християнин,

а то б він знав, що се порада марна.

Семпроній

Чому, добродію? Я не збагну:

коли нема ні ганьби, ні злочину

в тих таємницях - чом їх не відкрити?

Єпископ

Є таємниці й в інших вірах.

Семпроній

Знаю,

але, на жаль, про ваші таємниці

найгірша слава йде.

Єпископ

Ми в тім не винні.

Що ті чутки не можуть буть правдиві,

про те не раз доводилось листами

апологетів. Суд, либонь, же знає

писання тії.

Семпроній

Суд бажає фактів,

не слів.

Єпископ

В надії будем дожидати,

поки господь всіх суддів просвітить.

Семпроній

До того часу може не діждати

ніхто живий з громади сеї.

Єпископ

Значить,

така на те господня воля буде.

Семпроній

(до громади)

Се спільна думка?

Голос з громади

Так! Звичайно! Спільна!

Семпроній

(до єпископа)

Тут, бачу, ти велику силу маєш.

Єпископ

Не я, а божа правда й божий страх.

Семпроній

Все ж я б хотів тебе переконати,

щоб ти не дав громаді сій загинуть.

Є таємниці й в інших вірах? - правда!

Та в інших вірах легко їх держати,

тому вони й доховуються довго.

Але ж якби за тії таємниці

та мали вигинути вірні всі,

то, певне б, зважили й жерці святії

розкрити для рятунку таємниці,

бо вкупі з вірними то й віра ж гине,-

нема людей, кінчиться й культ богів.