Коханка Віра - Басан Валентина

Привіт, не забула ще? Що робиш?"Дівчина сиділа на кухні з телефоном в руках, відкинувши голову і закривши очі. Серце стукало важко і боляче, розбиваючи грудну клітку. Смак блювоти залишився навіть після того, як вона почистила зуби, як ніби всередині розбили тухле яйце і гниль отруює весь організм зсередини.

Віра дістала з холодильника ще одну пляшку вина. У пошуках штопора вона перерила всю кухню, але він випарувався.

Лаючись, як швець, дівчина похитуючись бродила від полиці до полиці, перериваючи вміст. Чортихнувшись, вона почала колупати пробку ножем. У якийсь момент вістря леза зіскочило з горлечка і різануло її по вказівному пальцю. Кров хлинула так сильно, що не будь в дівчині стільки алкоголю, вона б зомліла. Але спокійно подивившись на рану, яка на щастя, виявилася не глибокою, Віра дістала аптечку, промила поріз перекисом і забинтувала. Штопор лежав на холодильнику, біля полички з аптечкою. Віра п'яненько посміялася і відкрила нещасливе вино.

Листуватися з Єгором було весело. Вона розповіла йому, що її коханець чекає дитину разом з товстою, круглою і смішною дружиною. І що її Олег дуже любить дружину, Аріну.

Єгор заспокоював її і писав підбадьорливі речі в стилі царя Соломона і це пройде.

Віра прокинулася від дикої різі в пальці, голова розколювалася так, що відкрити очі було неможливо, глянувши на порожню пляшку вина на столику біля дивана, їй занудило і вона побігла в туалет.

До обіду вона трохи прийшла в себе після душу і літра кави.

Телефон просигналив.

— Господи, хоч би це не Олег. — Віра готувалася вже набрехати, що її немає вдома, і вона на іншому кінці Києва на виїзді у клієнта.

Але це виявився не він.

"Доброго ранку, Нічна фея, як ти? Тяжко, напевно? Ми базікали майже до ранку. Я ледве встав".

Віра з жахом виявила, що спілкувалася з Єгором до п'ятої ранку, а вона цього навіть не пам'ятає.

"Скидаю адресу, якщо привезеш мені курячий бульйон, вважай себе моїм найкращим другом", в іншій би ситуації Віра покрутила пальцем біля скроні, але зараз вона розуміла, як їй потрібно з кимось спілкуватися, розмовляти, жартувати.

Майбутній вечір на самоті сьогодні чомусь налякав її більше, ніж будь-коли.

Вона дістала пилосос і сміттєві мішки, лосось в духовці був вже дерев'яним. Віра винесла порожні пляшки і вчорашню рибу в сміттєвий бак, намагаючись не гриміти склом.

Через пару годин у двері подзвонили.

На порозі стояв Олег.

Глава 20

Віра стояла перед дверима і дивилася на Олега в камеру спостереження на екрані домофона. Варіант перший просто не відкрити двері. Вона на всі сто була впевнена, що Олег не чує її кроки по квартирі за надійними, броньованими дверима. На сходовому майданчику не було б ні звуку, навіть якби всередині грали на барабанах і дуділи в трубу.

Дівчина глянула на себе в дзеркало і сумно посміхнулася.

Віра ніколи не була палючої красунею і фатальною дамою, вона не розбивала десятки чоловічих сердець і заради неї ніхто ніколи не влаштовував дуель або кулачний бій. Її єдиним залицяльником і першим чоловіком був Дімка Твердохліб, майстер на заводі, трохи старше і набагато досвідченіше зразкової десятикласниці Віри Клімової. Переїхавши до Києва, дівчина завела кілька незначних романів в інституті, але це було настільки несерйозно, що про це навіть смішно говорити.

Олег був її сенсом, її життям, її наркотиком. Вірушу лякали навіть думки про те, що вона його не побачить, не обійме, що він знайде собі нову коханку, а її спише в утиль і вона залишиться в небутті.

Те, що він ніколи не піде від Ари її не лякало, в якійсь мірі вона вже звикла до свого тіньового, нелегального статусу, але думки про те, що він може завести собі когось ще або замість Віри, підсмажували її на багатті повільно і болісно. І вона з кожним приходом Олега воскресала, як птах фенікс, щоб після його відходу знову встати до ганебного стовпа каяття і жалості до себе і розсипатися попелом.

Сьогодні у неї вперше не було бажання відкрити Олегу. Віра так погано виглядала і так погано себе почувала, що їй було соромно перед коханим. Дивлячись в дзеркало, Віра подивилася на себе з подивом, як ніби перед нею стояла інша людина. Хоча їй ще не було і тридцяти, на неї дивилися очі жінки, що пожила битим життям, з глибокою образою на долю, волосся без укладання звисали безладними тонкими мишачими пасмами. Синці і мішки під очима не рятували навіть нарощені вії в стилі "лисячий погляд". Шкіра була жовтувато-блідою, як цигарковий папір, руки тряслися, нудота і головний біль притупилися, але все ще не відступали.

Віра ще раз глянула в камеру домофона і пішла в зал, відповідати на смс коханця, що вона залишила машину біля під'їзду і поїхала на зустріч до клієнта на метро. Взявши в руки телефон, вона з жахом побачила смс від Єгора: "Вже біля під'їзду, підходжу".

Серце забилося, як божевільне. Хоч Єгор і не був її хлопцем, але вона точно знала, що коханця своєї коханки Олег точно не потерпить. Час відправки чотири хвилини тому, гарячково Віра набрала номер. Поза зоною дії. Долоні спітніли і телефон вислизнув на підлогу, захисне скло тріснуло тонкою павутинкою по екрану. У двері знову подзвонили, мабуть Олег вирішив, що вона у ванній або задрімала.

О, довгоочікуваний гудок, м'який голос Єгора сказав "так" й Віра не привітавшись, прошепотіла пошепки в телефон, спостерігаючи на екрані, як Єгор виходить з ліфта і прямує до Олега і її двері.

— Єгор, будь ласка, скажи, що помилився поверхом, це мій коханець. Я йому не відкрила.

Дівчина з сердечною аритмією бачила, як Єгор тримає телефон, розмовляючи з нею, крутить головою за номерами квартир, киває і пішки піднімається по сходовій клітці. Олег уважно і довго спостерігав за хлопцем, який вийшов з пакетом доставки їжі з ліфта, очевидно помилився поверхом і піднявся в пошуках потрібної квартири.

Віра спостерігала, як Олег викликає ліфт і їде, відкривши двері на майданчик, вона кілька секунд чекала, а потім покликала: — Єгор? Ау!

— Я тут, моя королева!

Єгор, перестрибуючи зі сходинки на сходинку з грацією молодого оленя, через мить був біля дверей.

— Доставку курячого супу замовляли?

Віра зробила страшні очі і затягла хлопця в квартиру. Закрившись на замок, вона видихнула і притулилася до стіни в коридорі.

— Єгор, перестань жартувати, я мало не вляпалася через тебе.

Молодий чоловік щиро засміявся, зняв взуття, схвально глянув на себе в дзеркало і пройшов з пакетом на кухню. По звуку води було чутно, що він миє руки, виймає вміст з пакета і включає мікрохвильовку.

— Вір, де у тебе ніж?

— Що? — Віра втомлено протопала в кухню.

— Не можу знайти ніж, хочу тобі хліб нарізати до бульйону.

— Я не хочу хліб, спасибі. Тільки суп.

— Ок. тоді йди, приляж, я тобі все принесу. І не дивись на мене так здивовано. Прислужувати і служити моя робота і покликання. Пам'ятаєш? Він посміхнувся і відкрив верхню шафу в пошуках піали або глибокої тарілки.

Через десять хвилин перед Вірою на підносі була накрита

ціла поляна. У золотистий бульйон з шматочками курки була дрібно нарізана зелень, від супової тарілки йшов дим і аромат. Поруч на тарілочці був акуратно нарізаний хліб, крихітні пелюстки масла танули на скляному блюдці зі шматочками сиру і шинки. Від чашки з чаєм йшов аромат м'яти і меліси, куди вже дбайливо був доданий мед і лимон.

Єгор включив канал, на якому завжди йде один і той же гумористичний серіал і сів у сусіднє крісло з чашкою чаю. Віра доїдала бульйон майже лежачи, засинаючи від тепла, яке обволокло багатостраждальний шлунок і мозок. Вона не помітила, як заснула, і як хтось дбайливо прибрав піднос, приніс плед з подушкою, і вкрив у вітальні на дивані.

Перший раз за багато місяців дівчина проспала майже добу до наступного дня. Їй пощастило, що вона написала Олегу смс до супу і сну про те, що поїхала по роботі на метро і повернеться пізно, щоб він не хвилювався. Коханець уїдливо написав, що мовляв, могла б і раніше збагнути, так як він багато часу втратив, стоячи в порожньому під'їзді. Віра втомлено написала: "Пробач. Я люблю тебе". І тут в кімнату зайшов Єгор з підносом. Далі вона спала майже до полудня наступної доби.

Пробудження було прекрасним, не таким, як з Олегом, але теж нічого. Яскраве світло било з вікон по всій кімнаті, запах чогось домашнього і смачного дражнив нюх, якщо закрити очі, то можна згадати дитинство, маму, що чаклує на кухні над найсмачнішими булочками в світі і яєчню, яка очікувала на кухонному столі у формі посмішки.

На кухні чаклував Єгор над кавою і круасанами.

— Доброго ранку, сонько. Пробач, що розбудив, кави хотілося страшно, та й заморожені круасани поставив в духовку, зараз будуть готові.

— Ні, усе гаразд. Майже дванадцять, треба було розбудити мене раніше. Як пахне кава, з розуму зійти. Послухай, спасибі, але не треба було. Ти на мене весь вчорашній день, вечір і ніч витратив. І ранок все через мене маявся. Не треба було.

— Досить було простого спасибі.

— Дякую тобі.

Єгор підійшов ближче і взяв її за руку. Віра вдячно обійняла хлопця, зазначивши, що він дуже приємно пахне. Не так, як Олег, дорого та хвалькувато, зарозуміло. Від Єгора йшов запах свіжості, молодості, кави і Віриного шампуню.

— Ти мився моїм шампунем?

— Еге ж. Класний. Ледве розібрав зі ста банок, де шампунь. Там у тебе щось страшне, різні банки для різних частин тіла. Боявся помити щось не те, чимось не тим.

Віра розреготалася, як у першому класі. Вона сміялася до сліз, а Єгор обіймав і притискав її до себе все міцніше і міцніше. Потім він притягнув Віру до себе і поцілував.

Це був другий їхній поцілунок.

Не закохано, але вдячно Віра відповідала на поцілунок. Їй подобалося відчуття тепла і затишку, нове почуття турботи, яку до цього вона отримувала тільки від мами і від подруги Віки. Їй подобалося, що про неї дбав чоловік, а не вона про нього. Приємно було згадувати суп, який Єгор привіз і розігрів, плед, яким він накрив її, каву, яка кипіла в турці.

Єгор цілував їй шию, гладив волосся, насолоджуючись кожним сантиметром шкіри, він шепотів їй на вухо щось банальне, але до біса приємне, вперше в житті вона дозволяла симпатичному, турботливому, гарному хлопцеві себе любити і пестити.

У відносинах з Олегом вона ніколи не отримувала відповіді на свою любов, швидше поблажливість, приємне доповнення до фізичних навантажень.