Коханка Віра - Басан Валентина

Віра боялася, що коханець не схвалить, але він напрочуд швидко закивав і навіть посміхнувся.

— Кошеня, я тільки за. Тобі буде добре, коли запишешся?

— Я, я ще не знаю, про клініки не читала, хотіла з тобою порадитися і вже потім зателефонувати, з'їздити на консультацію.

— Правильно, а раптом би я не дозволив, — Олег самовдоволено розсміявся і поплескав її долонею по щоці.

Розповівши про це Єгору, Віра почервоніла, але радості не приховувала. Ідея її захопила, кожен день вона дізнавалася все більше і більше про різні види грудних імплантів, про переваги, про фірми, які їх виробляють, про форми і про розміри. Дівчина могла б вже захистити дисертацію лише за тією інформацією, яку вона вивчала кілька тижнів з ранку до вечора.

Єгор обійняв її.

— Я тебе люблю, Вірочка. Душа моя. Ти — моє життя.

— Милий, і я. Чого ти такий сумний?

— Мені вчора погрожували. Пам'ятаєш, я розповідав, що віддаю борг, вже майже віддав, а мій напарник повинен все так же. Він начебто щось віддав, але більшу частину залишився винен. Так от приїхали хлопці від боса і поставили на лічильник мене, а я дійсно не знаю, де він. Сказали, що завтра зламають мені палець. І так поки не віддам за нього п'ятдесят.

— Боже, Єгор, який кошмар! Іди в поліцію, тебе ж уб'ють!

— Не можу, ти ж знаєш, що менти гірше бандитів, за дах ці шакали зажадають в два рази більше.

Звичайно, Віра знала, як і кожна людина, яка сподівався тільки на себе. Ще з пелюшок маленька Вірочка чула від батьків і сусідів, що їх дільничний взяв під крило наркопритон і носить відсоток від продажу начальнику МВС міста.

Потім дільничний купив першу бмв в їхньому місті, яку спалила конкуруюча фірма на розборках за територію збуту. Начальник МВС, підполковник Омелян, сходив на прийом до мера, і членів конкуруючого угруповання знайшли з дірками в лобі в озері перед трасою. Дільничний просунувся по службі, паралельно відкривши нічний клуб з дискотекою і СПА комплексом.

Віра знала, що ні батькам, коли їх обікрали, ні сусідам, у яких, по-п'яні син начальника заводу поранив їх дев'ятирічну дочку, коли влаштував стрілянину на вулиці, міліція не допомогла. Навіть коли на перехресті збили пенсіонерку на машині дружини директора обласної адміністрації справу зам'яли погрозами найближчим родичам.

Тому про поліцію Віра сказала, аби сказати, вона вже вирішила, що допоможе Єгору, як він допомагає їй не зійти з розуму, і знову відчути смак життя.

— Я попрошу у Олега.

— Не смій, чуєш, не смій. Ти мене більше не побачиш, — Єгор так блискуче грав роль закоханого ревнивця, що Віра вірила йому від першого до останнього слова.

— Перестань. Я все одно візьму у нього на операцію, просто попрошу на п'ятдесят більше.

— Ти-диво, чуєш, Ти-ангел.

І ось Віра лежала на грудях у Олега і думала, як взяти у нього на п'ятдесят більше. Їй необхідно було відчути його гарний настрій.

— Олежик...

— Ммм...

— Олеж...

— Я сплю. Потім.

Віра терпляче замовкла, знаючи, що терпіння-це чеснота.

Телефонний дзвінок, як сирена пожежного, підняв Олега за секунду.

— Так? Так, кохана, зрозумів. Сулейман поруч? Вже заводить машину? Добре, мила. Я лечу.

В інший би час Віра завила від туги і ридала, шкодуючи себе. Але сьогодні вона чомусь не засмутилася, а навіть зраділа.

— Олеж, тримаю за вас кулаки. Дай Боже.

— Спасибі, Вірочка, люблю тебе, ти — диво. Пока. Зателефоную тобі.

Віра так і залишилася стояти перед дверима з відкритим ротом, вона ніколи не чула, щоб Олег сказав їй люблю і назвав по імені. Мабуть щастя очікування настільки переповнило його, що він готовий був зробити щасливими всіх навколо.

Дівчина дістала пляшку вина і набрала Єгору.

— Він дасть гроші, не переживай. Так. У скільки ти приїдеш?

Глава 23

— Татусю, вітаю! Дочка у Вас!

Олег затремтів усім тілом, а на очах виступили сльози. Акушерка винесла рожевий конвертик, в якому було життя. Олег поправив сповзаючу маску на обличчі і несміло заглянув всередину. Крихітне рожеве зморщене личко, очі закриті, крихітні, як ніби лялькові губки і гудзик носика.

— Здоровенька, дев'ять по Апгар, мама — здорова. Все добре, татусь, вітаю Вас.

— Дякую, дякую вам!

Аріна відчула сутичку ще на сходинках сходів. Вона не стала панікувати, як минулого разу, налякавши Толіка та Олега до смерті.

Перед самими пологами Ара подумала, що почалося і підняла по тривозі Сулеймана, який жив тепер в сусідньому будинку зі своєю сім'єю. Аріна вирішила, що на дев'ятому місяці їй буде спокійніше і купила своєму заступнику, а точніше сказати, названому братові і самому близькому члену сім'ї порожній особняк поруч зі своїм.

Сулик, що дав колись слово своєму покровителю і батькові Аріни, циганському барону Персту Златих, що буде завжди поруч з Аріною і збереже їй життя за всяку ціну, вже заводив автомобіль. Ара квапливо набрала Олега, але у нього було зайнято. Вона набрала його секретарці, щоб та передала — почалося.

Анатолій Іванович, вже стояв біля дверей клініки з бригадою і чекав цінного пацієнта, через хвилину машина Олега зі скрипом загальмувала і змилений чоловік вискочив до друга зі збожеволілими очима.

Машина Аріни під'їхала останньою. Здивований Сулейман відкривши двері, побачив, що господиня спить на задньому сидінні, міцно затиснувши в кулаці наполовину з'їдений шоколадний батончик снікерс. Обережно розбудивши і обстеживши Ару, Анатолій витер спітнілий лоб і повідомив червоному від хвилювання Олегу і сонній Аріні, що народжувати ніхто сьогодні не буде.

— Очевидно, знамениті сутички Брекстона-Хікса, — сказав доктор.

— Так, я теж про них читала, — додала Аріна, ніби дійсно згадувала літературу.

— Правда? А чому ж я нічого не знаю ні про які Хікс? Дорога, кохана, будь ласка, наступного разу почекай ще трохи, раптом цей Хікс ще раз з'явиться , я мало людини не збив... — Олег підійшов до умивальника, відкрив кран і почав жадібно пити воду.

Аріна засміялася щасливим сміхом. І вкрадливо запитала:

— Толь, як там вона, наша дівчинка? Все добре?

Олег підійшов і теж глянув на екран апарату УЗД, але так нічого і не зрозумів.

— Ара, все добре, не хвилюйся! Наша дівчинка, точніше ваша з Олегом дівчинка — здорова, ось головка, ось ніжки, ось ручки, а ось серце, бачите, як б'ється. Сильна, вона така сильна дівчинка. Дуже розвинена дитина. Навіть дивно. Такі показники вже у дітей перших місяців життя. Зараз серце включу. Послухайте.

Палату заповнив сильний, густий звук, удар, після ще удар, ще удар. Серце билося спокійно і сильно. Малюк в утробі спав, підклавши під щоку маленький кулачок, навіть не здогадуючись, що там зовні, в світі людей про неї турбуються три дорослих людини.

Аріна повернулася додому, залишивши чоловіків у клініці. Толік запропонував Олегу каву з коньяком, так як останній скасував на вечір всі зустрічі і вже нікуди не поспішав, а до коханки після таких хвилювань їхати не хотілося, не було настрою.

Ара поцілувала чоловіка в щоку, обійняла сімейного лікаря Анатолія Івановича, який притиснув її до себе навіть довше, ніж слід було і взявши під руку Сулеймана, повільно пішла до машини, плануючи в таємниці заїхати на МакДрайв.

Лікар суворо заборонив їй фастфуд, саме тому вона так бажала картоплю фрі з сирним соусом, бургер і колу.

Аріна прокручувала стукіт серця дочки знову і знову. Викинувши недоїдений бургер у відро для сміття, вона піднялася на другий поверх і прилягла на ліжко. Ара не хотіла включати фільми або читати книги, хоча половина величезної опочивальні була виділена під спеціальний книжковий стелаж до самої стелі. У них з Олегом були окремі спальні кімнати на другому поверсі.

У Олега був витриманий аскетичний стиль з темного дерева. Величезний дубовий стіл, здавалося тільки наспіх збитий похмурими лісорубами, і недбало покритий лаком, стояв посеред кімнати, на ньому, як хижий птах, був прикріплений гігантський монітор для роботи з найсучаснішим програмним забезпеченням. Стіл був завалений паперами, журналами, записками на яскравих стікерах. У кутку стояла велика тахта з темним покривалом, а поруч на столику ноутбук і кілька робочих телефонів, на які могли дзвонити тільки секретар і глави департаментів його фірми. Вихід на терасу був викладений темною мозаїчною плиткою, яка гармоніювала з білими поручнями і плетеним кріслом для відпочинку.

Спальня Аріни була протилежністю класичному чоловічому лігву. Якщо спальня чоловіка більше була схожа на кабінет, то її опочивальня була світлою і м'якою в пастельній колірній гамі. На всьому просторі було лише ліжко і книжковий стелаж. Тут було дуже багато повітря, світла і бажання вставати вранці. Хитро захований гардероб вміщував в себе не тільки речі, взуття та косметику, а також, туалетний столик, де зберігалися коштовності та аксесуари для виходу.

Тому, щоб потрапити в гардероб, необхідно було зайти за край стелажа і піднятися по декількох сходинках на дах, де була побудована диво-гардеробна для двох осіб.

Аріна лягла на ліжко і повернулася обличчям до свого величезного акваріуму, який був зроблений на замовлення. Зазвичай, дві чорні гадюки, які відчували прихід господині, повзли до ближньої стінки, шипіли, звиваючись кільцями і чекали, коли Ара кине їм ласощі у вигляді ящірки, жаби або дрібної полівки, яких доставляли їй живими щоранку. Домробітниця Роксана приймала у доставщиків живий корм і сама годувала гадюк, коли господиня була на роботі. Але останнім часом Ара була вдома і, на превеликий полегшення Роксі, тепер власноруч балувала своїх вихованок. Змії відчували енергію господині і як тільки вона наближалася, повзли привітати її.

Малятко сильно вдарило в живіт десь в районі печінки. Ара із зусиллям піднялася і шумно дихаючи, погладила живіт.

— Життя моє, скоро, скоро ти прийдеш в цей світ. Скоро, моя душа, моя любов.

Аріна насупилася і придивилася ближче.

— Почекай, Вадома тут, а де Дана? Одна змія повзала вздовж величезної скляної стінки, а другий не було видно. Аріна підійшла до акваріума і підняла скляну кришку. Труп змії лежав під декорованим корчем животом вгору.

Ара закрила кришку і вийшла зі спальні.

— Роксана! Роксана! — господиня спускалася сходами і кликала домробітницю.

— Так, Аріна, ви звали? — жінка виходила з кухні, витираючи руки об фартух у квіточку.

— Хто сьогодні доставляв їжу для Дани і Вадоми?

— Як завжди "Тваринний світ".