Коханка Віра - Басан Валентина

Тіло розривалося на шматки від нестерпного болю. Вона відчувала це слово на смак.

Б-Борис, І-Ірина, Л-Лариса, як Ляля, і м'який знак, і чортів м'який знак.

Остання жертва була найскладнішою. Вона любила його. Вона

дійсно любила його і хотіла цю дитину. Аріна відчувала це, вона знала, що Віра любить. І що йде на жертву тільки заради нього. Ара не могла не відчувати її любов і її силу. Вона зневажала Олега за те, що він сліпий і глухий до неї, до тієї, хто готовий йти на жертву, люблячи. Аріна розуміла Віру. Вона теж йшла на жертву. Зрештою навіть сама огидна і мерзенна жертва була задумана для чогось великого. Віра йшла вбивати в ім'я любові, Арина йшла приносити жертву в ім'я життя.

З першого разу не вийшло. Гадюки не чіпали плід. Переляканий Толік розбудив Ару і сказав, що сьогодні вона чаклувала даремно. Він оглянув Віру і зробив УЗД. Все було на місці. З другого разу все вийшло. Але виникла ще одна проблема, через кілька тижнів, Толік їй подзвонив і сказав, що Віра зможе мати дітей. Аріна розсміялася недобрим сміхом. Ти подивися, яка живуча.

Вона зустрілася через кілька місяців з Вірою і довела її до божевілля в туалеті, а потім відвезла подільнику. Той вичистив все, що можна вичистити і Ара схвально кивнула. Вона прийшла після операції до Віри додому, щоб ще раз переконатися, Віра порожня. Аріна відчула це ще на порозі її квартири. Справу зроблено.

Сутичка роздерла її навпіл і підкинула вгору. Аріна злетіла на секунду в невагомість, але електричний струм знову зібрався біля хребта, він, як удав, обвив її кістки і таз і через кілька секунд вибухнув іскрами з очей.

Аріна відпочивала пару миттєвостей, щоб вдихнути кисень в легені, але вдихати не виходило. Видихнути теж. Біль кісток, що ламаються зсередини схопила вдих-видих, як в капкан, і Арі здалося, що серце зараз зупиниться. Вона чекала одного єдиного смс. Тремтячими руками вона відкрила повідомлення від Роксани: друга здохла, що робити?

Аріна написала: закопай. На більше слів її не вистачило. Дана і Вадома покинули земні оболонки, вони зробили свою роботу і пішли, боги прийняли жертву.

Потім вона відчула, що сама перетворюється на змію, отруйну чорну гадюку, наповнену смертельною отрутою. Її кістки розчинялися в кислоті, болю вже не було, серце давно зупинилося без кисню в легенях. Ара випустила телефон з ослабленої руки і повалилася на сидіння без свідомості.

— Слава Богу, отямилася, Аріна Петрівна, дочка у Вас! Зараз Анатолія Івановича покличу, він від Вас цю добу не відходив, вийшов вмитися і з чоловіком Вашим привітатися, вони тут майже добу удвох сиділи, поруч з Вами, чоловік зовні, а доктор тут всередині.

— Де дитина? Де моя дочка? Аріна важким і вовняним, після наркозу голосом ледве вимовляла слова. Вона відчувала себе п'яною і тверезою одночасно, мозок вже працював, а реакція до мовного апарату ще не повернулася.

— Де вона? Де моя дівчинка? — Аріна перейшла на істеричний крик, перший раз життя відчуваючи свою безпорадність. На грудях дивним чином розповзалися дві плями, жінка з величезними від жаху очима дивилася на плями, а потім на медсестру.

— І лактація налагоджується, добре-то як! — медсестра розчулено склала руки і пішла до виходу.

— Я хочу бачити головлікаря!

— Хочеш, ось він, моя героїня! — сяючий Анатолій залетів у палату, як на крилах. — До речі, Олег спить у мене в кабінеті на дивані, чекає, коли я дозволю зайти до тебе. Але я вирішив першим привітати тебе, любов моя.

— Толя, де моя дитина?

— Ара, тільки спокійно, її тут немає.

Глава 25

— Вірунчик, у мене дочка народилася! Уявляєш? Дочка! Бачив її мигцем, потім її забрали кудись, видно щось перевіряти, аналізи брати. Сиджу в кабінеті у Толі, чекаю коли він дозволить до Ари зайти, привітати.

— Улюблений! Вітаю вас! Я від щирого серця бажаю малятку щастя!

— Дякую, дорога!

— Милий, ти мені можеш на операцію скинути? Мені треба оплатити і призначити дату.

— Звичайно, скинь мені на вацап суму і номер своєї карти. Ігор не авторизований суми більше двохсот тисяч гривень переказувати.

— Так, Олеж... там буде трохи більше, я ще хочу одну операцію зробити ...

— Без проблем. Я сьогодні щасливий.

Віра скинула коханцеві карту і суму і з подивом, отримала необхідну суму через свій банк онлайн.

Не гаючи часу, вона набрала Єгора і порадувала його хорошими новинами. Закоханий і щасливий, він прилетів через тридцять хвилин з величезним букетом троянд і шоколадним тортом.

— Ти — моя любов. Віра, ти врятувала мене. Спасибі тобі. Господи, для мене ще ніхто і ніколи такого не робив. Це тобі подарунок. У оксамитовій червоній коробочці виблискувала обручка.

— Віра, я люблю тебе. Ти вийдеш за мене заміж?

Віра стояла босоніж в коридорі, на халат стікали краплі з волосся після душу. У неї стукало серце від щастя і несподіванки. Ще ніхто і ніколи не пропонував їй вийти заміж, жоден чоловік не заводив розмову про це. Вона подивилася на Єгора зовсім іншими, щасливими і закоханими очима.

— Гоша, я..., це так несподівано.

— Кохана, не муч мене. Ні, так ні. Просто я не міг більше чекати. Я —вільна людина і я хочу відкрито жити з тобою, любити тебе, народити з тобою дітей.

— Гош..., — Верини очі наповнилися сльозами, — можливо у мене ніколи не буде дітей.

— Будуть, кохана, будуть! Ми будемо намагатися, а якщо не вийде, ми усиновимо або удочеримо.

Віра плакала від щастя і спокою, вона вже не могла без Єгора. Його сміх, жарти, почуття гумору, турбота, любов, увага, все було лише для неї однієї. Вона частіше думала про Єгора, ніж про те, що вона — коханка Олега Брянцева. Вона хотіла сім'ю і чоловіка, який буде належати тільки їй. Віра хотіла вийти з тіні, і Єгор був саме тим, з ким їй хотілося це зробити.

Він підняв її на руки і забрав у спальню, на руці у Віри сяяла обручка, а в серці вперше за останні кілька років жила надія, що за сутінками буде світанок. Вони видихалися і заснули під вечір до самого ранку.

Віра потягнулася під шовковим простирадлом і мрійливо посміхнулася. Єгора поруч не було. Вона покликала улюбленого майбутнього чоловіка кілька разів, потім крекочучи вилізла з ліжка і пройшла в вітальню, потім на кухню. У ванній кімнаті його теж не було. Дивно, подумала Віра, Олега не буде ще кілька днів, Єгор планував провести їх зі мною, може вискочив за булочками.

Вона взяла телефон, щоб він не забув купити їй каву, з кав'ярні на розі біля пам'ятника Шевченку , але забувши про каву, втупилася на екран.

"Переказ виконаний успішно" 04:55 a.m.

"Переказ виконаний успішно" 05:00 a.m.

"Переказ виконаний успішно" 05:05 a.m.

Віра ще до цього лаялася на гарячій лінії з банком, що повідомлення приходять із запізнення, цього разу всі повідомлення прийшли в строк. У момент переказу коштів. Чотири години тому.

Все ще не розуміючи, що відбувається, вона зайшла в банківський додаток і дивилася на цифру балансу, яка становила нуль гривень, нуль копійок. Тремтячим пальцем вона натиснула на історію платежів, всі три платежі по сто тисяч гривень клієнтам банку, одним з яких був Єгор Вікторович Б.

Вірі стало так жарко, що вона відкрила вікно, незважаючи на мінусову температуру. Висунувши голову у вікно, вона охолола і знову зайшла в додаток, потім видалила і перевстановила його. Цифра балансу не змінилася. Віра зателефонувала на гарячу лінію.

— Дівчина, Добрий день. З моєї картки вкрали гроші.

— Добрий день, Віра Миколаївна. Назвіть останні чотири цифри Вашої карти і секретне слово-пароль. Дякую. Завантажую історію вашого рахунку. Вчора вам надійшов переказ на суму двісті п'ятдесят тисяч гривень. Баланс став триста тисяч гривень. О п'ятій ранку ви з перервою в п'ять хвилин зробили три перекази, кожен по сто тисяч гривень клієнтам банку.

— Це не я! — Закричала Віра. — Мене обдурили!

— Операції були зроблені з вашого телефону? Хто-небудь знав ваш секретний пароль в банківський додаток?

— Я не знаю. Напевно. Він у мене записаний в нотатках.

— У такому випадку ми нічого не можемо зробити. Вам краще звернутися в поліцію і написати заяву на людину, яка скористався вашим телефоном і вашим додатком.

Віра набрала Єгора і, до її жаху, почула знайоме: — Привіт, Вірочка!

— Гуща. Мерзота. Виродок. Ти ж хотів тільки п'ятдесят, навіщо вкрав все?

— Дорогуша, не нервуй! Пам'ятаєш, нервові клітини не відновлюються.

— Тварюка! Ти забрав у мене все! Я Олегу скажу, він тебе знищить.

— Звичайно, мила. А заодно і розкажеш своєму коханцеві, чим саме ти зі мною займалася ці кілька місяців і навіщо ти просила у нього більше грошей, ніж потрібно. А ще, якщо він не повірить, я надішлю йому наші з тобою фотографії, на його номер. Він у мене до речі, теж є. У тебе такий легкий пароль в телефоні і додатку. Дорога, будь обережніше, скрізь такі погані люди. Це я тебе пошкодував, але ж хтось міг і фотографії з відео Олегу відправити, ось він би засмутився, що у його коханки є коханець. А за гроші не засмучуйся, він тобі ще дасть, ти ж звикла продавати себе багатим дядькам! У тебе вже є така шикарна машина, насолоджуйся життям, Вірунчик. Чао.

По звуках з телефону Віра зрозуміла, що негідник вже в аеропорту. Вона глянула на свій порожній безіменний палець з гіркою усмішкою, і обручку забрав, сволота.

Дзвінок телефону, як сирена, змусив її смикнутися. Віра і не помітила, як настав вечір, за вікном рано потемніло, наступав ненависний листопад.

— Котик, я заїду через години півтори. Але на ніч не залишуся. Замов вечерю з "Якіторії", я голодний, як вовк.

Вона кивнула, наче Олег міг бачити її мовчазну згоду. Віра відкрила пляшку вина, щедро налила собі в чайну чашку виноградної рідини і зробила великий ковток.

Віра спішно почала прибирати ліжко, де на постільній білизні був запах Єгора, кинула все в пральну машину і застелила ліжко новим набором. Віра швидко прийняла душ, висушила волосся і подзвонила в доставку японської їжі. Вона навела порядок на кухні і у вітальні, пропилососивши підлогу і протерши пил вологими серветками. Вино надавало бадьорості і змивало липкий жах ранкового відчаю і безсилля, втрати грошей і боязні бути викритою за зраду і брехню.

Вона почистила зуби і пожувала лимон, запаху не було. До зустрічі з коханцем готова.

— Кошеня, я скучив, — Віра ще не бачила за всі два роки коханця таким щасливим.