Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу - Пауль Маар

ж бо замовили кілька наших особливо вишуканих страв, чи не так? Але ваше чекання буде щедро винагороджене! — відказав офіціант.
Обоє нетерпляче спостерігали, як він підкотив до них невеличкого сервірувального візка. Зверху на ньому стояла на підігрівальниці велика овальна таця, накрита високою срібною покришкою.
Офіціант узявся за покришку обома руками й поволі, урочисто її підняв.
— То як, чи дуже забагато я наобіцяв? — запитав він і переможно подивився на подружжя, сподіваючись оплесків захвату.
Та з виразу облич обох клієнтів офіціант помітив: щось негаразд! Звернувши погляд донизу, він так і скам'янів: під срібною покришкою на великому срібному тарелі в бридкій приправі з кетчупу, гірчиці й майонезу плавали на двох розм'яклих картонних тарілках дві напівзгорілі ковбаски.
Третій розділ. Пан Кулес вилетів
Понеділок минув без пригод. У вівторок рано якось незвично задзвонив будильник — надто тихо і глухо.
Пан Пляшкер спросоння простяг руку до тумбочки, щоб заглушити дзвоник, але замість будильника відчув під рукою лише цупкий чубок Суботика.
— Та де ж цей пришелепа?
— Це ви на мене? — ображено спитав Суботик.
— Та ні, на будильник. — Пан Пляшкер потроху розбуркався, бо ж будильник усе дзвонив та й дзвонив безперестану. — Та де ж він?
Суботик скоса позирнув на пана Пляшкера.
— А він вам потрібен? — обережно спитав.
— Аж ніяк. Мені треба, щоб він нарешті замовк.
— А-а! — полегшено зітхнув Суботик, надавив на своє черевце, і дзвоник ущух. — Ви зараз підете на роботу?
— Ні, — знов сонно муркнув пан Пляшкер.
— А куди? В універмаг?
— Нісенітниця!
— До школи?
— Дурниця!
— Гуляти?
— І не подумаю!
— А що ж ви робитимете?
— Спатиму! — сказав пан Пляшкер і перекинувся на другий бік.
— А навіщо ж ви тоді накрутили будильника?
— Я звечора забув його заглушити.
— Он як, — сказав Суботик. — Він мене добряче перелякав.
— Мене також, — мовив пан Пляшкер. І враз похопився: — А як ти, власне, заглушив дзвоника?
— А отак! — Суботик знову надавив на своє черевце. Будильник задзвонив. — Стоп, стоп! — закричав Суботик і ще разів кілька натиснув на свій живіт. Будильник не вгавав.
— Якийсь придуркуватий будильник!,— вигукнув Суботик. — Та ви не бійтеся, тату, я його вгамую. Ось тільки візьму велику склянку води.
Пан Пляшкер остаточно прокинувся, підвівся і сів на ліжку з наміром дізнатися, що сталося.
Суботик підбіг до крана, набрав повну склянку води, одним духом вихилив її. Дзвоник відразу приглух, а далі й зовсім замовк.
— Ой, як лоскоче в животі! — засокотів Суботик і соромливо відригнув.
— То це ти... ти з'їв будильника? — вражено вимовив пан Пляшкер.
Суботик присоромлено похнюпив хоботця.
— Не всього, — сказав він. — Найкраще з нього я залишив: стрілки!
— Стрілки? А нащо ж вони здалися?
— Маленька може бути зубочисткою, — вирішив Суботик. — А великою можна обом нам спину чухати.
— Не мели дурниць! А проте я знаю, що зараз зроблю! — сердито промурмотів пан Пляшкер, підвівся й рушив до машини для здійснення бажань.
...