Кров по соломі - Медвідь В'ячеслав

день народження 30(17) травня дощ з шостої почався 3(21) червня Вознесіння зранку було хмарно а до дев'ятої сонячно 6(24) червня трошки дощ пройшов 7(25) червня дощ 13(31) червня Трійця ясно і хмарно прохолодно було 16(3) червня дощ ввечері 20(7) червня о дванадцятій дощ пішов

3(20) липня Рибак Милка родила 5(22) липня ввечері дощ

11(28) липня дощ о пів на четверту капав

12(29) липня дощ після четвертої Петра Павла

13(30) липня дощ із ночі до десятої ранку 14(1) липня пів на першу дощ почався дня

19(6) липня дощ 21(8) липня гас купила 14(1) серпня Маковея квіти 17(4) серпня помер Омелько Хрипко

татової гостини; мені од хлівчика видко, мені це така аж воля, що якби яку хоч татову куфайчину зодяг, то прощений був би на всей цілий вік той один, що Партизан приголублює всім своїм видом і ходою: татові й ще їдна муха не дасть запокою — гепць, — і Партизан скам'яніє і догледжає виправу свою — яка в нього шапка, що кучми там більше, як шапки, який той його френч, і галіфе, і кальсони до кісточок, а ще й поворозки теліпом тягнуться, а то й, бува, їдна поворозка між пальці прошилена, що аж ступає нею; я більше думав, чи це йому так не мулько, чи це тому мнясові не колько од зад-зюблених ніхтів; та мені не вільно приступатися, а лиш вільно наглядати, бо одтоді, як я малим зрадив тата й Петра Сліпого, як наслухався їхньої таємної мови та в школі на добридень учительки одгукнув "кудень клевитий" і всі подумали, що я матюкаюся, то більш мені доступу не було, — але мені так ще добріше, я як той цар немов зоглядаю од хлівів з худобою, од шури з сіном на цілу таку аж історію, наче немов я кіно дивлюся, і це мені тато й ще їдну загадку вкладають у тяму — от одгадайте, бабуню, що є вище понад усе, що хочете, понад світ, і політику, войни, й що хочете, як це вони, тато й Партизан, аж так наче підкрадаються їден попри другого, один сидячи вже, а другий в дорозі; мені така тяма вступає дивитися зоддалік віків, і це вже ж не те що там тато чи хто, чи там я осьо брати, чи то вже що діється, чи нічого не відбувається, й ані вам щоб утома якась там чи здогад про прихід і відхід — я то вашу хитрість осьо ого-го як бачу, ще й як, — а вже як-то вішність така обступає, таке вішнє мливо без переду й заду, що в який бік не смикнися, то буде аж так далеко, аж стій і не рухайся, і таке твоє в цьому спасіння. Тато вішність мені цю проказують, і я мушу довіку слухняно пристоювати біля їхніх мовчазних молитв і мовчазних балачок, — я де не йду, що не роблю, а мушу довше стояти, як йти і робити; бо що я собі не назначу зробити, де побувати, то ха-но я постою, скілько там тра, і вже до мене само приходить і жде, що я хочу чи мушу сказати, — воно оте все до мене таємною мовою промовляє, а я й не покваплюся залепетати ані жодною з потаємних мов, бо мені їх тра знати, але не признаватися, бо забалакаєш хоч одною, то вже й чути, вже й ошкіряється все таке, що не є, що не хочеш, бач, а бач, не потрафив; то ви скажіть, хіба ми не такі мудрі, не такого всього назналися, щоб одно мовчати й мовчати; не такі ми близькі, що аж нам не видко всього перед нами, а чи не так далеко, що й не розгледіти, — так воно є, і ще довго буде, а не стане когось із вішніх, і втворяться двері до чогось одного, що ти його аж

благаєш явитися в сні й понад сном, а воно як проступить, як явиться, та тебе всього як забере, й ото буде те, що ми всі так ждали, до чого ми так примовляли, а воно не йшло та й не йшло, доки вішні його такою марлею застували; і то мені треба знати, чи я боюся, чи ні, як я зостануся сам і що вже там буде, як мені йти без наглядання і товариства; і то ще — не смерть, хай нікому і в думці не стане; то ще таке буде, що буцім ти думаєш, що ти один і тако більш ніде анікого, і скільки тамечки тобі не йти і не зазнавати, а вибредеш на таке горбисько і вгледиш рай такий, що наче ж ти його знав і десь відти почав своє подорожування, і з гиншого боку, не од раю угледженого, а з-за камінців таких, з такої пустки на взір твій вибредатимуть такими сімнями; купами, аж родами усі, в такому вбранні, сорочках таких довгих, як це вони буцім з ліжок дерев'яних поуставали і захтіли всі разом рушати, і от десь то тра буде так поставати, тобі і тим усім, і побачити одне одних, — і що ж ти мусиш сказати, яке твоє перше слово з перестраху чи всезнання, і як це воно усе має бути, щоб не було поговору, ні слави на зустрічання, — це я собі перше таке надумав, а далі то ще це кіно мені ну не розкрутилося; я ще собі хитрувато придержуюся то тут, то тамечки, бо поквапишся, то знов якісь войни, якесь щось, і от не дадуть, переймуть на моєму замисленні, і шукай тоді знов".

Виволікують тебе в цей світ, аби й мовчанням передержати душу, скіки їм там кому треба, — вже й Богиньчина тінь кіля кладо-виська вникає, а хоч пів душі то вони щоко-жен тут зоставляють; не знав ти, скажи, скілько душ поуписувано до ваших тих книг, щоб удержати владу для себе й о собі, — якими ж світами вертати їм до оцих-о хат-

18(5) Хрипка Омелька хоронили 27(14) серпня дощ ввечері пішов 28(15) серпня вранці дощ йшов і о четвертій Пречиста 29(16) серпня Аврамова Марися весілля у Миколи Варки Маляренкової хмарно і дощ ввечері 30(17) серпня проводжали в Армію Семенюка Володю Номеровського Андрія вдень дощ Івана

31(18) серпня проводжали в Армію Щербаченка Петра дощ йшов до другої потім вияснилось 12(30) вересня Софі убився з мотоцикла 15(2) вересня померла Килина Веселовська 16(3) вересня хоронили Килину Веселовську 26(13) вересня було весілля в Валі Бондар... 27(14) вересня Воздвиження 5(22) жовтня Цегельна Маша померла в одинадцять дня

6(23) жовтня хоронили Цегельну 12(29) жовтня поїхали студенти 14(1) жовтня Покрова

19(6) жовтня Семен Маляренко помер 21(8) жовтня хоронили Семена Маляренка

ниськ та ставити свої закарлюки за пенсії чи там що, — мертві живіші од цих живих; їм тра мертвого, бо живе в очі дивиться і хоч мовчкома а допевнюється якої потребизни; їм тра таких мерців, щоб були царями без царства, щоб жили в хатах безо стін, щоб тако попід стріху в'їжджати і входити; вони таких хрестів наставляють, що буцімто там могила, але нема, і настановлять такого чоловіка, щоб він стеріг ті хрести, але не могили, а ці бідні мерці вертаються до своїх могил та й питають, чи є там місце лягти, а він мусить відповідати, що нема, йдіть далі, а ці хитрі пообциркльовують призьби вугльом зі спалених хрестів, щоб до їхніх хатів ніяка чума не вступила, і того чоловіка наймають щоб казав мерцям, що тут їхніх могил нема, — то так вони обдурюють мерців зодвічі: мають пенсії з них, і душі в реєстрах, і вугля з хрестів із їхніх могил, та ще й не дають їм дороги назад у могили, — то мерці робляться хитріші од живих, вони того сторожа піддобрюють, кажуть йому, що він матиме найгарнішу могилу спосередь отих, що вони мали; що найдобріший мерлець поступиться для нього свею могилою, а піде до сусіда, а цей ляже в його могилу; то так його піддобрахають, аж він уже гукає і до живого, як хто питатиметься, чи є місце, — многі, многі є, одгукує, йдіть і ви; то ті його настановлювачі, які йому платять за сторожування, женуться за ним, щоб убити й гроші одібрати. Богиньці то знати, як ті душі допомляються мертвого тіла, як допитуються, а де ж їм бути, то хрест одказує, щоб не плакали, що з ним будуть; а Салимян для тих душ такі оселі повибудовував — чи то в небі, чи на землі, що кругом море та й море, і є їм там що їсти і пити, але їжі й питва не вбуває, бо вони живляться парою од їжі й питва, і всякого до своїх осель приймають, і добре їм там, але як хто хоче назад вернутися, то не пускають, щоб не розказував, як там; гудуть собі там, як бджоли, — а ці понаучувалися й мерців викликати, а душам типір невпокій, вони, як котрі в раю, то просять Салимяна тих, котрі хрести палили, одсилати до пекла і харчувати їх золою; то пекло і рай були собі самі собі кожде по собі, а це вже війна така несказанна — гірш од земної; такі сторожі при кождому, і як же ти його вмовиш — чи йому сторожування сповняти, чи кого іншого слухати і з грошима тікати од убієнія. Ти мені цю пенсію муляєш, а я її ні од кого не хочу мати, бо я ні на кого не працювала й ні од кого не заробила; світ паперами позатикуваний, шукають, кому б уткнути ці грошані скрутні, — а де ж то ту закарлюку поставити, чи на листочку зеленому, чи на хмарі в небі; чи мертве живого перепрошує, чи живе мертвого, — оно Богинька тобі

вповість, де їй за свідка бувати — попри яких перепрошень, яких допевнянь; за кожним щось ходить, біжить, теліпає, а оглянься одігнати, то буде тобі на оті всі твої віки чи сторіччя — ступнеш на крок, і воно за тобою, одкишкаєш, аж надбіжиш кружка, — і воно одступить настільки; чи то вже душа вступилася тіла та нишпорить назирці, що й з тілом укупі боїться, хоч там під пахвою, але й геть десь тако повандрувати ще більший їй страх; вона того пса гнатиме аж поцюди, і це чи їй те кишкання вклопіт, чи так знов потреба вертатися та доказувати що кому в спомин, — то ти їй з пенсії тої осьо вділи, а те собі зостав, як ти маєш таку роботу, — де-якого рубля втицьнеш шоферові, та й вже скоріш буде. Вона кіля кладовиська по пеньках розкладує або того мішечка, або піджачка, то

це їй такі познаки на вертання.......................

туто з оцим-го всим ради не знаєш дати, то ще горбатеньку стрінь, — ото сторожівство має; страху такого нагонить тобі це гоко. — Щоб тебе грім убив у путі і в дорозі, і в глибокій долині, і в чужій україні! Щоб тебе не бачила і не чула, щоб не тільки ти до мене не прийшла, а щоб і ім'я твоє не дійшло! — Таке гочиськові тому невпокій, зо дна темно-щів поводирем пристає, що вступися цій підводі, і глинище кропив'яне раєм здається; змете й горбатенької слід за підводою, аж не так діставатимуть проклинання навпослідку. — Щоб тебе руда глина вбила та лиха година та несвіцький сором! Подерже тебе Бог на світі, як пісок на вилах! — Біжу на ваш куток, Женько. В цій-го криничці вода вглиб землі пішла. Нема доступу. Дожилися, що-но картоплю торішню дають їсти право. Питаюся баби Марти, чи вона це молоко п'є. А що ж, кіт п'є, то мені хіба не мона. От ще ж. Питайтеся в горбатенької, що вона в

24(11) жовтня помер Лаврентій Кріпак проти неділі вночі 25(12) жовтня Лаврентія Кріпака хоронили

31(18) жовтня дощ вночі

1(19) листопада вранці дощ 4(22) листопада Казанська вранці туман а після обіду сонячно

7(25) листопада Алки

Чорної весілля

і Петра Субор...

10(28) листопада

почала ходити на

кукурудзу

14(1) листопада дощ

15(2) листопада

міцний мороз

19(6) листопада вночі

сніг перший вранці

і вдень дощ

21(8) листопада

свято Михайла

Дмитра

22(9) листопада зранку туман а вдень сонячно тепло 24(11) листопада я впала з ліжка вночі і щось тріснуло в хаті 25(12) листопада хурделиця була 26(13) листопада вітер дужий вночі зламав акацію 27(14) листопада лежав сніг такий Заговки

28(15) листопада вночі дощ сніг розтав 2(19) грудня дощ цілий день 3(20) грудня дощ цілий день 5(22) грудня похмуро

наїдок має.