ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі
Ще один висновок: принципи, які сприяють розробці вдалих програм, мають сенс і для запровадження вдалих правил.
От як сталося, коли прийняли закон MACRA (Закон про доступ до програми Medicare і подовження терміну дії програми дитячого страхування CHIP 2015 року). Після того як сайт healthcare.gov ледь не провалився, команда MACRA наполягала, щоб фахівці Цифрової служби, закріплені за Міністерством охорони здоров’я і соціальними службами США, розробили сайт, який допоможе запровадити новий закон. За планом, програма Medicare передбачала більше грошей, але й краще медичне обслуговування. Можновладці в Білому домі й інших установах збагнули дещо важливе. «Щоб залучити технічних фахівців, не обов’язково чекати, коли знадобиться сайт»175 — так сказала Сесилія Муньйос, очільниця Ради внутрішньої політики при президенті Обамі, на зустрічі в Білому домі 16 грудня 2016 року. Керівниця відділу Цифрової служби в Міністерстві охорони здоров’я Міна Гсианґ запропонувала команді, що працювала над проектом MACRA, дещо оригінальне.
В основному, перш ніж чиновники залучають технічних фахівців до розробки сайту для користувачів (у випадку MACRA, для лікарів та інших медпрацівників), минає багато місяців. Проводяться дослідження, детально прописуються всі правила, що мають бути відображені у веб-додатку. А от Міна запропонувала чиновникам надати технічним фахівцям законопроект MACRA, підготовлений десь у п’ять разів швидше, ніж зазвичай. Так команда Міни розробила першу версію сайту на основі законопроекту.
Девелопери часто тестують сайт на користувачах на початку проекту. Та цього разу була ще одна особливість: чиновники теж спостерігали, як користувачі сприймають нові правила і взаємодіють із новим законом. Чиновники змінили деякі формулювання, врахувавши реакцію користувачів, та мали змогу випробувати оновлення завдяки ще одній пробній версії сайту. Девелопери випустили чотири пробні версії, перш ніж чиновники надали остаточні тексти.
Зрештою, законодавці, які працювали над MACRA, тішилися, що написали найкращий закон за всю свою кар’єру. Адже вперше було враховано відгуки реальної аудиторії ще на стадії розробки.
Діяльність Code for America та USDS дала важливий висновок: таланти мають значення — про це добре відомо у Кремнієвій долині, де точиться боротьба за найкращих фахівців. На конференції в Остіні South by Southwest (SXSW) 2016 року Майкі Дікерсон закликав айтішників працювати в державних установах: «Дехто з вас, звісно не всі, зараз розробляє додаток, який допоможе ділитися фотографіями їжі, чи соціальну мережу для песиків. Хочу сказати вам, що країні ваші таланти потрібні більше». Він перерахував проблеми, які державним органам треба вирішувати нагально, і підсумував: «Ідеться про софт та обробку інформації, але для мільйонів американських громадян це питання життя й смерті. Вам до снаги позбутися цих проблем, вибір за вами»176.
Вибір. Знову і знову лунає це слово. Майбутнє залежить від нашого вибору.
Сподіваюся, USDS розвиватиметься й за адміністрації Дональда Трампа. Кращі методи управління актуальні для будь-якої влади. Однак деякі тривожні дзвіночки свідчать про те, що нові лідери роблять інший вибір. Адміністрація Трампа згорнула багато політичних ініціатив попередників, спрямованих на відкритість даних. Нова влада, на жаль, ставить ідеологію вище за здоровий глузд. Прагнучи «позбутися адміністративної держави», влада руйнує бюрократію, але незрозуміло, чим збирається її заміняти. За браку цілеспрямованих заходів, судячи з усього, заміна не відрізнятиметься від старої системи.
Ми маємо вхопитися за унікальну можливість переосмислити управління державою.
Клей Джонсон був співзасновником компанії Blue State Digital, що спеціалізується на технологіях для передвиборчих кампаній, й очолював Sunlight Labs при Фонді Sunlight — організацію, яка бореться за прозорість інформації про діяльність державних установ. Пізніше Джонсон узяв участь у програмі Білого дому «Президентські інновації». Клей часто повторює, що закон Мура має катастрофічні наслідки для державних установ. Якщо повільні процеси розвитку технологій і впровадження змін призводять до того, що державні органи на п’ять-шість років відстають від приватного сектору, то закон про експоненційне зростання потужності обчислювальних пристроїв означає, що потенціал державного сектору вдесятеро слабший.
Саме це й відбувається: для державних органів технологічний світ — це як «новини з майбутнього». Amazon доставляє посилки за кілька годин після замовлення; Google у реальному часі сповіщає про аварії на дорогах і пропонує альтернативні шляхи. Тимчасом Міністерство ветеранів півтора року з’ясовує, чи має право той чи інший демобілізований на соціальні виплати.
Державні служби в усьому світі, та й у Сполучених Штатах (на центральному рівні, на рівні штатів і місцевих органів), намагаються ставати більш технологічними. Громадські організації, на зразок Code for America, венчурні фонди, як-от Govtech Fund та Ekistic Ventures, а також дедалі більше комерційних організацій, запроваджують у державних установах найкращі технології. Зменшується розрив між тим, що ми маємо, і тим, що могли б мати. Другий бік кожної проблеми — це нова можливість.
От як сказав Авраам Лінкольн: «Призначення держави — робити те, чого люди потребують, але самі, своїми силами, зробити не можуть або можуть, але не як слід»177.
У Кремнієвій долині, яка схиляється до лібертаріанства, популярно нарікати на роль держави. Та насправді осучаснення державних органів — одне з найголовніших завдань ХХІ століття.
Частина третя. Світ, де владарюють алгоритмиЦілком можливо, що скоро людський мозок буде нерозривно пов’язаний з обчислювальними машинами, і в результаті цього партнерства ми будемо мислити й обробляти інформацію так, як з відомою нині технікою ніколи досі не могли.
Джозеф Ліклайдер (1960 рік)