Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

вепра й нарешті оточили його. Загнаний у глухий кут звір кинувся на людей і повалив кількох на землю. Проте Аталанта не розгубилася — поцілила його стрілою та поранила. Тут наспів Мелеагр і встромив у звіра спис. Затим Мелеагр відтяв у вепра голову, здер шкуру й віддав трофеї Аталанті — як нагороду переможцю, який першим поцілив ворога.

Проте дядько Мелеагра Плексип не згодився з такою постановою й відібрав у Аталанти трофеї. Образився Мелеагр за свою кохану, розгнівався — й у запалі убив власного дядька. Коли ж мати його Алтея дізналася про те, що вдіяв її син, вона зопалу дістала зі сховку обгоріле поліно та вкинула у вогонь.

Мелеагр тут — таки відчув дивну слабкість, а коли поліно догоріло, згас, мов той вогонь. Алтея не чулася з горя й каяття, не могла пробачити собі смерті сина й наклала на себе руки. А невтішні сестри Мелеагрові довго оплакували його, допоки богиня Артеміда не зглянулася на них і не обернула на пташок — цесарок.

ПРОМЕТЕЙ

Вдруге одружилася богиня права Феміда — цим разом із титаном Япетом, якого могутній Зевс після перемоги над Кроносом і титанами скинув у Тартар. Від їхнього шлюбу народилися титани Епіметей, Атлант і Прометей.

На той час смертні люди на землі вели жалюгідне життя — вони ледь животіли серед ворожої природи, яка не хотіла коритися людям. Олімпійські боги мало звертали увагу на людей, і тільки титан Прометей зглянувся на них і почав їм допомагати. Він навчив їх будувати житло, плавати на човнах, запрягати волів у плуг, полювати дичину, приборкав і загнуздав коня, навчив розрізняти лікувальні трави, добувати з землі мідь і благородні метали.

Нарешті олімпійські боги звернули увагу на людей і навіть згодилися допомагати їм. Але на знак вдячності зажадали від смертних багатих дарів. Боги й люди мали скласти угоду, і людям взявся посприяти Прометей. Він бо знав, як легко боги можуть обдурити довірливих людей. Боги й люди домовилися, що в жертву будуть приносити жертовного бика, а яку його половину — це Зевс обере сам.

Коли привели жертовного бика, то Прометей сам зарізав його і поділив на дві половини. На першу купу він поскладав кістки, а прикрив їх гарним салом; на другу поклав м'ясо, загорнене в шкіру, а згори привалене огидними тельбухами. Зевс подивився, яку б це половину вибрати богам у жертву — і вибрав начебто кращу купу — кістки, прикриті салом.

Коли Зевс збагнув, що Прометей обдурив його, то розгнівався й вигукнув: «То нехай люди їдять м’ясо сирим!» Адже не було у людських хатах вогню. Але сміливий Прометей порушив волю Зевса, украв вогонь з Олімпу й подарував людям.

Зевс неймовірно розгнівався — як це насмілився Прометей порушити його волю! Він звелів закувати зухвальця в кайдани й припнути на краю землі до стрімкої скелі. Бог — коваль Гефест вволив Зевсову забаганку та припнув Прометея далеко — далеко, в горах Кавказу. Груди Прометеєві Зевс власноруч простромив списом.

Висить на скелі Прометей, тіло його пече палюче сонячне проміння, над головою його носяться бурі, дощ і град періщать раз у раз, а під ним вирує грізний Океан. А коли приходить зима, холодний сніг безжально кусає шкіру. Від голоду й холоду потерпає Прометей за свою непокору Зевсові.

Одного дня навідався до Прометея вісник богів Гермес і почав його вмовляти: «Покайся! Як можна виявляти непослух перед усемогутнім Зевсом? Скорися, бо в іншому разі він пошле тобі ще тяжчі муки!» Прометей похитав головою: «Краще бути прикутим до цієї скелі, ніж згодитися на рабське служіння тиранові Зевсу!»

Почув цю горду промову Зевс — і ще більше розлютився. Він наслав на Прометея величезного безжального орла, який прилітав щоночі й клював титанові печінку. За день печінка відростала, але вночі знову прилітав жахливий птах і знову клював печінку, завдаючи Прометеєві пекельних страждань. Багато — багато століть страждав Прометей, чекаючи, поки звільнить його герой Геракл.

ПАНДОРА

Обурений Зевс іще довго не міг заспокоїтися, як це Прометеєві вдалося його обдурити й дати людям вогонь, полегшити їхнє життя, зробити його щасливим. І тоді він вирішив покарати людей.

Зевс звелів богу — ковалю Гефесту виліпити з землі й води вродливу жінку, в яку Зевс вдихнув життя. Богиня кохання Афродита нагородила жінку красою, спритник Гермес — хитрощами й красномовством, Атена виткала для неї чудовий одяг, та й інші боги не поскупилися на подарунки. Звалася жінка Пандорою і мала принести людям лихо й біди.

Зевс віддав Пандору за дружину братові Прометея титану Епіметею. Мудрий Прометей застерігав брата не приймати жодних дарунків від підступного Зевса, та щойно Епіметей глянув на вродливицю Пандору, щойно з її вуст злетіли перші лестиві слова, як титан не зміг встояти перед жіночими чарами.

На весіллі Зевс віддав Епіметею велику посудину, яка була щільно закоркована, і наказав у жодному разі не відкривати. Декілька років стояла посудина в хаті Епіметея і Пандори, і ніхто не наважувався навіть наблизитися до неї. Проте цікава Пандора раз у раз поглядала на загадкову посудину, а одного дня не втерпіла — й відкоркувала.

І почали з посудини розлітатися навсібіч людські вади, біди та хвороби! Перелякалася Пандора, квапливо закоркувала посудину, та було вже запізно: всі нещастя розлетілися поміж людей, залишилась у посудині одна тільки надія. І з тої пори зло та страждання нечутною ходою ходять поміж людьми, терзають їх, допоки не приходить пора людям спускатися в Аїд.

АЇД

Глибоко під землею владарює суворий та смутний Аїд, Зевсів брат. Коли троє братів — олімпійців ділили всесвіт, то йому дісталося підземне царство. Має Аїд шолом