Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

Одного разу Гіменей довідався, що морські розбійники викрали трьох красунь — дівчат, за якими дуже побивався їхній старенький батько. Сміливий Гіменей помчав до корабля, на якому втекли розбійники. В руках він тримав запалений смолоскип.

Наздогнавши корабель, Гіменей урятував дівчат, а корабель підпалив. Безславно загинули всі розбійники, а Гіменей узяв шлюб із найвродливішою дівчиною.

І з того часу дівочі хори закликають під час весіль бога Гіменея, щоб він благословив молодят на довгий і щасливий шлюб.

Могутній Зевс мав сімох дружин, проте не обійшлося й без коханок. А що вдієш, коли Зевс не міг встояти перед жіночою вродою! Щойно побачив він красуню Іо, дочку аргоського героя Інаха, миттю закохався в неї. Але ні Інах, ні Гера не схвалювали цього полум'яного кохання. Інах навіть наважився вимагати від Зевса, щоб той полишив дочку у спокої, за що розгніваний Зевс підіслав до нього богиню помсти Еринію. Рятуючись від Еринії, Інах кинувся в річку. В пам’ять про Інаха люди назвали річку його іменем.

А Зевс не відступився від юної Іо. Та цього разу втрутилася ревнива Гера — у гніві вона обернула дівчину на корову. Стоокий велетень Аргус мав день і ніч стерегти Іо. І треба визнати, це йому добре вдавалося, адже коли на нього налітав сон, хоч одне його око обов’язково не спало й усе бачило.

Зевс побачив страждання коханої й попросив допомоги у бога Гермеса. Той мав викрасти бідолашну Іо й урятувати її. Довго красномовний Гермес присипляв своїми розмовами вартового Аргуса, аж нарешті у того одне по одному позлипалися всі сто очей. І щойно Аргус склепив повіки, як Гермес вихопив меч і відтяв велетневі голову.

Звільнена Іо кинулася навтьоки. Проте злостива Гера обернулася на ґедзя й полетіла навздогін переляканій корові. Нещадно жалила вона ледь не збожеволілу від болю Іо та гнала далі й далі без перепочинку. Нарешті Іо добігла до Єгипту, де Зевс урятував її, повернувши дівочу подобу. Саме тут, на берегах Нілу, Іо народила сина Епафа — першого царя Єгипту.

А могутній Зевс знову закохався. У річкового бога Асопа була дочка Егіна, яка полонила серце володаря богів. Не міг стримати своїх почуттів Зевс і, обернувшись на орла, викрав Егіну та відніс на безлюдний острів. Там і народився в Егіни синок Еак.

Еак швидко підріс і змужнів. Аж тут ревнива Гера дізналася про зраду чоловіка й вирішила жорстоко помститися на Зевсовому сині. Одного дня острів, який на честь Еакової матері тепер називався Егіною, оповив щільний туман. Чотири місяці стояв туман над островом, доки не розігнав його теплий вітер. Та коли туман відступив, виявилося, що від його згубного дихання розвелося безліч отруйних змій. Вони потруїли всі ставки, джерела й озера острова Егіна.

Бідолашний Еак, на якого чекала неминуча загибель на отруєному острові, у розпачі звернув очі до неба: «Всемогутній Зевсе, якщо ти справді мій батько, врятуй мій острів!» Тільки — но він промовив останнє слово, як у цілком безвітряну погоду столітній дуб зашелестів листям — то Зевс послав знак своєму синові.

Вперше за останні місяці Еак спокійно спав уночі. Йому наснився чудернацький сон — буцімто дуб весь обліплений мурашками. Захиталося гілля дуба, посипалися мурашки додолу. І щойно вони торкалися землі, як починали рости й перетворювалися на людей.

Прокинувся щасливий Еак, вийшов надвір — а острів заселений людьми, як мурахами. Отак острів Егіна перестав бути безлюдним.

Фінікійський цар Агенор мав трьох синів і дочку, яка називалася Європа. Вона була вродлива, як богиня. Дівчина зростала щасливою і безжурною у палаці свого батька. Аж ось одного ранку вона прокинулась у дивній зажурі. Європа почала пригадувати свій сон, який навіяв на неї незбагненний смуток. Що ж їй такого наснилося?

А наснилося їй, буцім за неї сперечаються двоє жінок. Одна з них була Європі знайома — це в жіночій подобі перед нею постав материк Азія, на якому зросла дівчина. А іншу жінку Європа не знала — то був материк, який лежав далеко за морем. «Це моя дочка! — вигукнула Азія. — Я зростила і вигодувала її!» — «Може, ти і вигодувала Європу, — відтяла незнайомка, — проте належатиме вона мені!» У дивній суперечці перемогла незнайомка, й Азії довелося віддати їй Європу.

Європа не знала, що чудернацький пророчий сон наслала на неї сама Афродита — богиня кохання. Удень юна Європа майнула зі своїми подругами — харитами на луку збирати квіти. Дівчата розбіглись навсібіч, зриваючи запашні стебла та складаючи їх до кошиків. Європа збирала яскраві квітки й незчулася, як підійшла упритул до здоровезного бугая. Вона зойкнула з переляку, проте бугай не поворухнувся, а тільки пильно глядів їй просто у вічі.

Шерсть його вилискувала, як золото, а на чолі, мов сяйво місяця, зблискувала срібна плямка. Золоті роги вигиналися, наче місяць — молодик, а великі очі лагідно сяяли. Європа першою підійшла до бугая і попестила його шовковистий карк. За нею й харити почали гладити тварину та заквітчувати польовим цвітом. Аж ось бугай став на коліна, мовби запрошуючи покатати дівчат на спині. Європа без страху вилізла йому на спину, він звівся на ноги — і помалу попрямував до моря.

Спершу він ішов помаленьку, оточений юрбою харит, проте зненацька бугай почав пришвидшувати крок, подруги Європи відстали, а бугай з розгону пірнув у море й поплив. Перелякалася Європа, та побачила, що з моря випливли нереїди, оточили бугая і пливуть поруч. І тоді вона здогадалася, що то не простий бугай, а, мабуть, бог.

І справді: то всемогутній Зевс перебрався на