ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі
Інтернет став великим ринком письменників і читачів. І від цього відштовхувалися підприємці, розбудовуючи ринки для купівлі і продажу будь-яких товарів (від книжок і музики до туристичних путівок, нерухомості й автомобілів), а також для реклами цих товарів.
Були й інші онлайн-системи гіпертексту, які конкурували з веб-сервісами. Microsoft випускала серію популярних інформаційних продуктів для CD-ROM: інтерактивний кіногід Cinemania із 1992 року та мультимедійну енциклопедію Encarta — із наступного року. У часи зародження всесвітньої мережі Microsoft мала великий досвід роботи з гіпертекстом.
Восени 1993 року Дейл Доґерті презентував наш GNN керівництву Microsoft, але його прийняли прохолодно. Дейла запросили влаштувати команді Microsoft презентацію GNN і всесвітньої мережі. Дейл згадує: із відповідальним за зустріч «мене навіть не познайомили. Він запізнився, ані на хвилю не присів, перебивав мене, ходив туди-сюди кабінетом; і заявив, що веб не має для Microsoft жодного значення. Решта присутніх знали про веб мало, і, судячи з усього, хотіли дізнатися більше, але через байдужість цього типа припинили ставити запитання, і розмова не склалася».
Згодом керівництво Microsoft усвідомило, що онлайн-простір відкриває можливості для гіпертексту. Восени 1995 року компанія запустила Microsoft Network (MSN) — пропрієтарну мережу, схожу на AOL. Навесні 1996-го тодішній технічний директор Microsoft Нейтан Мирволд на впливовому Форумі Естер Дайсон, присвяченому персональним комп’ютерам, розповів про Microsoft Network. Він показав графік, на одній осі якого була кількість документів, а на другій — кількість читачів, і підпис: «Є кілька документів, які читають мільйони людей, і є мільйони документів, які читають кілька людей. А посередині — величезний простір, і саме його ми обслуговуємо за допомогою MSN».
Коли почалися запитання, я встав і сказав Нейтанові: «Я абсолютно згоден із тим, що ви сказали про великі можливості, але ж ви говорили про можливості всесвітньої мережі». Компанія Microsoft пропонувала мені опублікувати контент в її новій мережі. Пропозиція була така: «Дайте нам 50 тисяч доларів, і ми зробимо вас багатими і знаменитими». Проте альтернатива була набагато простішою: під’єднуйся до інтернету, якщо досі цього не зробив, завантажуй і встановлюй Apache, викладай контент у форматі HTML — і вперед. Жодних контрактів! Адже веб — мережа, де не потрібні дозволи.
Microsoft почала експериментувати з веб ще 1994 року, але ставила передусім на MSN. «Microsoft розробила MSN, щоб конкурувати з AOL. Хотіла створити простір, де можна контролювати контент і доступ, — згадував Дейл. — Із контролем не склалося через те, що всесвітня павутина була відкритою системою, а Microsoft вважала себе центром Всесвіту і у сфері технологій, і у сфері бізнесу».
Нічим не обмежені мережі, на зразок проектів програмного забезпечення Open Source чи всесвітньої павутини, зазвичай розвиваються швидше та органічніше, ніж мережі, які вимагають ухвалень. Невдовзі MSN та AOL безнадійно відстали від павутини. Всесвітня мережа розрослася до сотень мільйонів сайтів112 із трильйоном веб-сторінок113.
Головний закон інтернет-доби: що більше свободи, то більше розвитку.
Звісно, треба розуміти, що в мережі, де все дозволено, будь-хто може розміщувати контент. Із появою інтернету оживилися всі, хто міг щось запостити: погані актори, охочі «впарити» порно й піратські матеріали, шахраї. З’явилася можливість без зусиль доносити інформацію до мільйонів людей. Для користувачів це теж була знахідка: доступ до величезного масиву безкоштовного контенту.
Не всі успішні мережеві платформи — доступні і децентралізовані, як всесвітня павутина. Facebook контролює централізовану мережу користувачів, але дозволяє постити контент усім, хто дотримується певних правил. Порушника можуть «кікнути» з платформи, але загалом немає забороненого контенту. App Store компанії Apple — централізована і суворо регульована мережа. Додатки для айфонів мають бути зареєстровані й ухвалені. А от така сама онлайн-крамниця для Android — більш відкрита. У будь-якому разі, саме відкрита й децентралізована мережа користувачів мобільних телефонів визначила масштаби ринку. Такі фактори, як сотні мільйонів власників смартфонів і можливість заробляти на платних додатках, спонукали розробників приєднатися до ринку.
Часом певна ланка досить масштабної мережі відгалужується і започатковує власну мережу. Так, 2007 року Крейґ Ньюмарк згадував, як Craigslist розрісся зі звичайного сайту оголошень про мистецькі й технологічні заходи в Сан-Франциско до найбільшої у світі онлайн-мережі класифікованих оголошень: «Ми створили ресурс, дістали фідбек, виокремили слушні пропозиції й зауваження, врахували їх, удосконалилися і знову прислухаємося до побажань»114. Дуже влучний опис розробки софту в інтернеті. Тепер це називається циклом розвитку стартапів: «розробляти-оцінювати-вчитися». Виходить, потреби користувачів більш-менш цікавого ресурсу підказують розробникам, як далі розвивати бізнес. Та взагалі таємниця успіху Craigslist в іншому.
Послуга класифікованої реклами в газетах коштувала дорого, а оголошення на Craigslist здебільшого були безкоштовними. Якби Крейґ не поставив собі за мету служити людям й орієнтувався на прибутковість Craigslist, ресурс не вийшов би в лідери. Потенційні конкуренти з венчурним капіталом мали суттєву ваду: мусили надавати платні послуги, щоб повернути гроші інвесторам. Тому на їхніх сайтах було менше оголошень, а отже, й менше відвідувачів. Попри скромний старт, мінімалістський дизайн сайту і лише 19 штатних співробітників, Craigslist був свого часу сьомим за відвідуваністю сайтом в інтернеті115. (Та й нині посідає престижне 49-те місце)116.
Пізніше величезні бази стали культом стартапів. Вони починали заробляти лише після того, як накопичували великі бази користувачів. За такого підходу, компанії послуговувалися неповною мапою і, маючи вдосталь користувачів, перепродавалися. Мережі часто стають двосторонніми ринками, де одна сторона платить за доступ до другої: гроші за увагу. Якщо не вдається розвинути одну сторону ринку — скажімо, мережу рекламодавців — ви в халепі. Саме тому YouTube, що приваблює більше глядачів, ніж відеопродукти
