ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі

Другим наставником, що змінив мої уявлення про вільне програмне забезпечення, був розробник Perl Ларрі Волл. Коли я запитав, чому він розробив вільне ПЗ, Ларрі пояснив: для нього розробки інших фахівців були такими цінними, що він почувався зобов’язаним поділитися чимось натомість. А ще Ларрі процитував відомий вислів Стюарта Бренда у власній інтерпретації: «Інформація не хоче бути вільною. Інформація хоче бути цінною». Як більшість інших девелоперів, Ларрі збагнув: один із найкращих способів зробити інформацію (тобто програму) ціннішою — віддати її. Він розширив межі використання ПЗ не тільки для себе (адже інші програмісти вносили зміни і розширювали технічні можливості, якими міг користуватися сам Ларрі), а й для всіх користувачів. Річ у тім, що, розповсюджуючись, програмне забезпечення стає фундаментом для подальшої роботи.

Я розумів, що розробники пропрієтарного програмного забезпечення, зокрема Microsoft, яких спільнота вільного ПЗ вважає аморальними, роблять свою інформацію цінною, обмежуючи до неї доступ. Microsoft створила величезну акціонерну вартість, але й також подарувала світові загальнодоступні персональні комп’ютери. Без цього не сформувалися би глобальні мережеві ресурси сучасного світу. Це була цінність для суспільства.

На мою думку, Ларрі Волл і Білл Ґейтс мали багато спільного.

Як творці інтелектуального продукту (у співпраці з іншими фахівцями) вони прийняли стратегічні рішення, щоб максимізувати його цінність. Історія показала, що обидва обрали дієві стратегії. Для мене питання полягало в тому, як максимізувати цінність радше для суспільства, ніж для окремих розробників чи компаній. За яких умов краще роздавати програмне забезпечення, ніж патентувати?

Упродовж професійної діяльності я повсякчас замислювався над питанням: як зробити так, щоб компанія давала суспільству більше, ніж забирала?

Б’ючись над терміном «вільне програмне забезпечення», ми розглядали альтернативи. Майкл Тіман сказав, що в Cygnus кажуть «джерело-забезпечення». А от Ерік Реймонд пропонував зупинитися на новому терміні Open Source,[4] який за півтора місяця до нашої зустрічі вигадала Крістіна Петтерсон із «мозкового центру» у сфері нанотехнологій Foresight Institute. Термін уперше пролунав на зустрічі, яку організував Ларрі Оґюстен, виконавчий директор компанії VA Linux Systems.

Ерікові Реймонду та Брюсові Перенсу, ще одному девелоперу й поборнику вільного ПЗ, так сподобалася ідея Крістіни, що вони створили неприбуткову організацію Open Source Initiative. За задумом, організація мала об’єднати ліцензії на вільне ПЗ в таку собі «металіцензію». Та все ж новий термін вживали тільки у вузькому колі фахівців.

Не всім подобалося. «Звучить, як “open sores”[5]», — зазначив один з учасників зустрічі. Та всі були згодні, що назріла серйозна проблема з терміном «вільне програмне забезпечення» і що запровадження широко вживаної альтернативи буде важливим кроком уперед. Отож ми проголосували. Open Source переміг із суттєвою перевагою над «джерелом-забезпеченням», і всі прийняли новий термін.

Це була важлива подія. Увечері я провів прес-конференцію, де зібралися журналісти з New York Times, Wall Street Journal, Mercury News (на той час — щоденна газета Кремнієвої долини з головним офісом у місті Сан-Хосе), Fortune, Forbes та багатьох інших видань США. Завдяки тому, що я налагодив зв’язки з багатьма журналістами, коли на початку 1990-х років просував комерціалізацію інтернету, вони прийшли на прес-конференцію, хоч і не знали, якої новини очікувати.

Я посадив учасників саміту перед журналістами і розповів приблизно таку історію:

Термін «вільне програмне забезпечення» в більшості асоціюється з рухом протесту, учасники якого вороже налаштовані проти комерційного використання програм. Щоб ви знали: усі великі компанії — зокрема й ті, в яких ви працюєте, — щодня використовують «вільне програмне забезпечення». Якщо ваша компанія має доменне ім’я в інтернеті (скажімо, nytimes.com, wsj.com чи fortune.com), то воно адмініструється тільки завдяки BIND — програмі, яку написав ось цей чоловік, Пол Віксі. Швидше за все ви користуєтеся сервером Apache, створеним командою на чолі з оцим чоловіком, Браяном Белендорфом. Для підтримки цього веб-сервера треба застосовувати такі мови програмування, як Perl і Python, а їх написали присутні тут Ларрі Волл і Ґвідо ван Россум. Якщо ви надсилаєте емейл, лист доходить до адресата за допомогою Sendmail — програми, яку написав Ерік Оллман. А як почнемо говорити про Linux, то взагалі вийде безкінечна історія. Про Linux знають усі, а його автором є ось цей чоловік — Лінус Торвальдс.

І от яка дивовижа: усі ці хлопці лідирують на ринку інтернет-програм. Вони обійшлися без грошей венчурних капіталістів, без підтримки великих корпорацій. Вони розраховували тільки на своє круте ПЗ і роздавали його всім, хто хоче ним користуватися чи вдосконалювати його.

У зв’язку з негативними конотаціями терміна «вільне програмне забезпечення», ми сьогодні зустрілися, поговорили й вирішили перейти на новий — Open Source.

Протягом наступних кількох тижнів я давав багато інтерв’ю, пояснюючи, що всі найважливіші складові інтернет-інфраструктури — Open Source. Досі пам’ятаю, як люди на це реагували: дивувалися й не вірили. За кілька тижнів поняття усталилося і виникла нова мапа. Згодом ніхто й не пам’ятав, що зустріч називалася «Самітом вільного ПЗ». Відтоді її називали «Самітом Open Source».

Ключовий висновок про те, як спрямувати погляд у майбутнє: зібрати разом людей, що живуть у ньому. Письменнику-фантасту Вільямові Ґібсону належить крилатий вислів: «Майбутнє вже настало, але ще не всюди»33. Перші розробники Linux та інтернету теж жили в майбутньому, яке підступало до решти світу. Організувавши зустріч, ми зробили перший крок і накреслили нову мапу.

Ви маєте розпізнавати, коли