Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

— Але в тебе їх тільки дві!

— Поки що дві. Але я отримаю і третю, можеш не сумніватися. Після цього я звільню магію Одена, щоб закінчити розпочате. З магією Одена я змету вогненним смерчем весь опір нашій великій меті! З її допомогою я заживо здеру шкіру з кожного д'харіанського солдата і вони будуть помирати повільною, болісною смертю. Наздожену їх магією Одена, вони не зможуть сховатися від неї. А їх крики прозвучать як гімн для справедливості нашого народу, що постраждав від їх жорстокості. Що ж стосується Алтур-Рангу, то всі зрадники будуть покарані за зраду нашого вчення. Магія Одена послужить в ім'я Братства Ордена і остаточно поставить д'харіанців на коліна, де б ті не були. Я зітру на порох Річарда Рала! Він вже труп! Просто він про це поки що не знає!

Ніккі зіщулилась від виразу обличчя Імператора.

— Але спершу я хочу, щоб він прожив досить, щоб випробувати справжні страждання. Ти ж знаєш, як мені подобається, коли всі, хто противляться моїй волі, відчувають біль справжніх страждань.

Його голос знизився до напівшепоту:

— До того ж, у мене є щось дуже… дуже дороге серцю Річарда Рала. Як тільки я відкрию потрібну скриньку і витягну магію Одена, я зможу по-справжньому помститися йому і заподіяти такий біль, якого він і уявити собі не може! Така глибока душевна рана зломить його дух перед тим, як загине його тлінне тіло.

Ніккі знала, що Джеган має на увазі Келен, але ніяк не показала, що знає, в чому справа. Це було непросто — дивитися на Келен і робити вигляд, ніби вона її не бачить.

— Ми переможемо, — продовжив Джеган. — Я пропоную тобі повернутися в наші ряди. У будь-якому випадку, тобі доведеться підкоритися волі Творця, у тебе немає вибору. Ти повинна прийняти моральні зобов'язання перед своїм паном.

З моменту вступу у військовий табір вона знала про відсутність шансів уникнути неминучого. Тепер вона ніколи не побачить Річарда, ніколи не насолодиться свободою.

Джеган махнув рукою:

— У тебе нічого не вийде з твоїм дитячим захопленням Річардом Ралом.

Ніккі знала, що трапиться, якщо вона не підкориться його волі і відкине його пропозицію. Якщо вона не погодиться, їй буде тільки гірше.

Але тепер її життя належала тільки їй і вона не відмовиться так просто від нього.

— Якщо ти зібрався стерти Річарда з лиця землі, — вимовила вона з жаром в голосі, — якщо він для тебе лише порошинка, чому ж ти так печешся про нього? — Вона вигнула брову. — Тим більше, з чого б це ти ревнував до нього?

Кров знову прилила до обличчя Джегана. Він схопив її за комір і з ревом перекинув на ліжко. І голосно хекнувши, зверху, налетів на неї. Розсунув її ноги, а потім відкинувся вбік, витягши щось з одягу. Ніккі з трудом могла дихати під його вагою.

Величезною рукою він схопив Ніккі за голову, не даючи їй рухатися, незважаючи на те, що вона і не намагалася звільнитися. Потім, відтягнувши пальцями її нижню губу, він відпустив її обличчя. Ніккі помітила в його руці заточений цвях.

Джеган пробив їй губу, провернув цвях, роблячи отвір ширше. Сльози мимоволі бризнули з очей Ніккі. Вона не наважувалася поворухнутися, побоюючись, як би він не розірвав їй губу повністю.

Витягнувши цвях, Іператор просунув у ще свіжу рану золоте кільце. Присунувшись ближче він стиснув його зубами.

Він провів неголеною щокою по її ніжній шкірі, прошепотів:

— Ти моя. Поки я не вирішу, що тобі пора померти, ти належиш мені. А ще залиш думки про Річарда Рала. Коли я закінчу з тобою тут, у цьому житті Володар розбереться з тобою за твою зраду.

Піднявшись, Джеган відважив їй ляпаса. Такуго, що Ніккі клацнула зубами.

— Ось і прийшов кінець твоїм пригодам з Річардом Ралом. Скоро ти будеш молити про те, щоб я погодився, що ти просто хотіла змусити мене ревнувати тебе і насправді хотіла бути зі мною в моєму ліжку. Чи не так?

Ніккі мовчки дивилася йому в очі, не проявляючи жодних емоцій.

Джеган вдарив їй по обличчю кулаком:

— Визнай це!

З труднощами, але Ніккі підпорядкувала собі голос:

— Ти не заслужиш чиюсь вдячність, просто вдаривши його кулаком.

— Це все ти винна, що примусила мене вдарити тебе. Це все твоя вина! Ти говориш те, що виводить мене з себе, і ти це знаєш! Я б ні за що не зробив цього, якщо б не твої слова! Ти сама змусила мене!

Ніби на доказ своєї точки зору, він ще раз двічі вдарив Ніккі по обличчю. Вона, зібравши волю в кулак, перемагала біль. Вона знала — це лише початок.

Вона подивилася на нього і промовчала. Вона багато разів була під ним, щоб знати, що її чекає.

Вона вже відмовилася від реальності, більше не думаючи про те, хто сидів на ній зверху, завдаючи ударів. Її погляд блукав по стелі намету.

Ще раз він ударив її, але цього Ніккі вже майже не відчула. Це було лише її тіло, все це вже було колисьсь давноо. Вона захлиналася кров'ю з кожним подихом.

Вона знала, що він зриває з неї плаття, що його руки блукають по її тілу, але тепер їй було все одно.

Вона не звертала увагу на те, що Джеган бив її, сидів на ній зверху, лапав її, розсунув їй ноги. Замість цього, вона зосередилася на думках про Річарда. Про те, як він завжди з повагою обходився з нею.

Після того, як почався справжній кошмар, її думки були вже далеко…

Тильною стороною зап'ястя Рейчел обтерла піт з чола. Вона знала, що варто їй припинити роботу, як вона замерзне, але зараз вона навіть спітніла. Зупинитися було складно, вона