Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Роне, вже близько, - заспокоювала його Гер-міона, побачивши неподалік хатину лісника. - За хвильку все буде добре, ще трошки...
До Геґрідової халупи лишалося метрів сім, коли раптом відчинилися двері, але там з'явився не Геґрід. Звідти вискочив Ґільдерой Локарт, одягнений сьогодні в рожево-бузкову мантію.
- Сюди, мерщій! - просичав Гаррі, ховаючись із Роном за найближчим кущем. Герміона неохоче приєдналася.
- Це дуже просто, якщо знаєш, що робити! - голосно щось розтлумачував Геґрідові Локарт. - Якщо тобі потрібна допомога, ти знаєш, де мене шукати! Я подарую тобі примірник своєї книжки - дивно, що ти й досі її не маєш. Сьогодні ж підпишу й передам. Ну, тримайся! - І він покрокував до замку.
Гаррі дочекався, поки Локарт зникне з очей, тоді витяг Рона з-за куща і підвів його до Геґрі-дових дверей. Рішуче постукав.
У дверях з'явився сердитий Геґрід, але його обличчя проясніло, коли він побачив, хто до нього завітав.
- А я гадаю - кого се знову принесло?.. Заходіт, заходіт... Я вже подумав, що то си повернув професор Локарт.
Гаррі й Герміона допомогли Ронові переступити поріг і зайти до хатини. Власне, то була тільки невеличка кімната, в одному кутку якої стояло величезне ліжко, а в другому весело потріскував вогонь. Геґріда зовсім не схвилювала Ронова слимакова недуга, про яку розповів Гаррі, саджаючи Рона на стілець.
- Нехай си краще вилазять, аніж навпаки, - бадьоро сказав він, шпурляючи Ронові під ноги велику мідну миску. - Вибльовуй їх, Роне, вибльовуй.
- Не думаю, що тут можна чимось зарадити, треба просто чекати, доки все скінчиться, - стурбовано сказала Герміона, дивлячись, як Рон зігнувся над мискою. - Ти вибрав надто складне закляття, його важко наслати навіть з нормальною паличкою...
Геґрід метушився, заварюючи їм чай. Його пес-вовкодав Іклань тулився до Гаррі.
- Що від тебе хотів Локарт, Геґріде? - поцікавився Гаррі, чухаючи Ікланя за вухами.
- Радив мені, як вигнати з криниці водяника, - буркнув Геґрід. Він зігнав з пошкрябаного столу напівобскубаного півника і поставив там чайничок для заварки. - Ніби я й сам того не знаю. І варнякав, як він си позбув Баби-Яги... Коли у тому всьому є хоч півслова правди, я си готовий з'їсти свого чайника.
Було дуже незвично чути, що Геґрід критикує гоґвортського вчителя, тож Гаррі здивовано глянув на нього. А от Герміона заперечила гострішим, ніж завжди, голосом:
- Мені здається, ви не зовсім справедливі. Професор Дамблдор явно вважав його найкращим претендентом на цю посаду.
- Він був єдиним претендентом на цю посаду, - сказав Геґрід, частуючи їх цукерками з патоки, а Рон тим часом натужно кахикав над мискою. - Одним-однісіньким. Щораз важче знайти якогось учителя для темних мистецтв. Ніхто, видиш, не хоче обіймати ту посаду. Гадают, що вона приносит біду. Ніхто на ній довго си не затримав... Ну, а тепер розказуйте, - Геґрід махнув головою на Рона, - кого він хотів заклясти?
- Мелфой обізвав Герміону. Це було якесь погане слово, бо всі просто подуріли.
- Дуже погане, - хрипко озвався Рон. Блідий і зіпрілий, він з'явився з-під столу. - Мелфой обізвав її бруднокровкою...
Рон знову нахилився над мискою, відчувши наплив іще однієї хвилі слимаків. Геґрід обурився.
- Не може бути! - гаркнув він.
- Це правда, - підтвердила Герміона. - Але я не знаю, що це означає. Хоча, звісно, слово брутальне.
- Це, мабуть, найпідліша образа, яку він міг вигадати, - простогнав, підводячись, Рон. - Бруднокровцями називають тих, хто народився серед маґлів, тобто не мав батьків-чарівників. Є такі чарівники - наприклад, родина Мелфоїв - хто вважає себе кращими за всіх, бо вони, як то кажуть, чистокровні. - Рон знову відригнув, і йому на долоню впав ще один слимак. Він кинув його в миску і повів далі: - Але всі ці поділи нічогісінько не означають. Ось візьміть Невіла Лонґботома - він чистокровний, але не знає навіть, яким боком ставити казана.
- Вони ще си не вигадали такого закляття, якого не могла б наслати наша Герміона, - гордо сказав Геґрід, змусивши її густо почервоніти.
- Як гидко, коли когось так обзивають! - сказав Рон, витираючи тремтячою рукою зіпріле чоло. - Кров, бачите, нечиста! Проста кров. Це жах! Але ж більшість сучасних чарівників - покручі. Коли б ми не одружувалися з маґлами, то вже давно повимирали б.
Рон ригнув і знову схилився під стіл.
- Видиш, Роне, я тебе не звинувачую, що ти си намагав його заклясти, - голосно сказав Геґрід, бо в миску знову хлюскали слимаки. - Але, може, то й файно, що твоя паличка поцілила в тебе. Уявіт, що б то було, якби до школи приперси Луціус Мелфой, бо ти закляв його сина. А так ти бодай не матимеш клопоту.
Гаррі хотів зауважити, що важко придумати гірший клопіт, ніж блювання слимаками, але не міг нічого сказати, бо його щелепи безнадійно зав'язли в Геґрідових цукерках із меляси.
- Гаррі, - озвався раптом Геґрід, ніби йому сяйнула якась несподівана думка, - маю си до тебе одну справу. Чув, що ти роздаєш свої знимки з автографами. А чого я й досі такої не маю?
Розлючений Гаррі ледве розціпив свої зуби.
- Я не роздавав жодних фоток! - палко заперечив він. - Якщо Локарт і досі плете такі дурниці...
Але тут він побачив, що Геґрід сміється.
- Та я си жартую, - сказав Геґрід, добродушно поплескавши Гаррі по спині, від чого той аж луснувся головою об стіл. - Я знав, що насправді ти цього не робив. І Локартови сказав, що тобі воно ні до чого. Ти й так відоміший за нього.
- Мабуть, йому це не сподобалося, - сказав Гаррі, випростуючись і потираючи підборіддя.
- Мені теж так си здало, - погодився Геґрід, виблискуючи очима. - А тогди я ще додав, що ніколи не читав жодної його книжки, і він вирішив піти... Хочеш цукерочок? - запропонував він Ронові, який знову з'явився над столом.
- Ні, дякую, - ледь чутно відмовився Рон. - Краще не ризикувати.
- Ану гляньте, що я тут си вирощую, - запросив Геґрід, коли Гаррі й Герміона допили чай.
На невеличкій овочевій грядці за Геґрідовою халупою росло з десяток гігантських гарбузів. Кожен був завбільшки з величезну кам'яну брилу.
