Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Лілі підійшла до колони й сперлася на неї, дивлячись у Снейпове худе землисте обличчя.
- Нічого страшного, - сказав Снейп. - Пожартував, та й годі...
- Це була темна магія, і якщо тобі здається, що це смішно...
- А що ти тоді скажеш про те, що виробляють Поттер і його дружки? - вибухнув Снейп. Він аж почервонів, неспроможний стримати образу.
- А до чого тут Поттер? - здивувалася Лілі.
- Вони ночами кудись щезають. З тим Люпином діється щось дивне. Куди він увесь час ходить?
- Він хворий, - сказала Лілі. - Кажуть, він хворіє...
- Раз на чотири тижні, коли повний місяць? - гмикнув Снейп.
- Я знаю твою теорію, - холодно відказала Лілі. - Чого ці хлопці так тебе турбують? Яка тобі різниця, що вони роблять ночами?
- Я просто хочу тобі показати, що вони не аж такі пречудові, як усі вважають.
Його напружений погляд змусив її зашарітися.
- Але ж вони не бавляться з темною магією, - вона стишила голос. - До того ж, ти дуже невдячний. Я чула, що було вночі. Ти прокрався за ними в тунель біля Войовничої Верби, а Джеймс Поттер врятував тебе від того, що там є...
Снейпове обличчя викривилося і він бризнув слиною:
- Врятував? Врятував? Думаєш, він такий герой? Він рятував свою шкуру - свою і своїх дружків! Навіть не починай... я не дозволю тобі...
- Ти не дозволиш? Не дозволиш мені?
Ясно-зелені очі Лілі звузилися до щілин. Снейп негайно почав виправдовуватися.
- Я не те мав на увазі... просто я не хочу бачити, як ти з нього робиш... ти йому подобаєшся, ти подобаєшся Джеймсові Поттеру! - Ці слова вилетіли всупереч його волі. - А він не... Усі думають... Великий герой квідичу... - Снейпа так переповнювали гіркота й ворожість, що він не міг зв’язати кількох слів. Ліліні брови від подиву піднімалися дедалі вище.
- Я знаю, що Джеймс Поттер - зарозумілий йолоп, - урвала вона Снейпа. - Мені про це не треба нагадувати. Але жарти Мульцибера й Ейвері просто зловісні. Зловісні, Сев. Я не розумію, як ти можеш з ними товаришувати.
Гаррі сумнівався, що Снейп узагалі почув, що вона сказала про Мульцибера й Ейвері. Коли вона образила Джеймса Поттера, Снейпове тіло розслабилось, а хода стала пружніша...
І знову змінилися декорації...
Гаррі побачив, як Снейп вийшов з Великої зали після іспитів на СОВи із захисту від темних мистецтв, побачив, як він покинув замок і випадково опинився неподалік того місця під березою, де сиділи Джеймс, Сіріус, Люпин і Петіґру. Але Гаррі цього разу тримався поодаль, бо знав, що сталося після того, як Джеймс підняв Северуса в повітря і глузував з нього. Він знав, що тоді було зроблено й сказано, і не мав ані найменшого бажання вислухати це ще раз. Дивився, як Лілі підійшла до хлопців і почала захищати Снейпа. Здалеку почув, як принижений і розлючений Снейп обізвав її непрощенним словом:
- Бруднокровка.
Картина змінилася...
- Вибач мені.
- Мені начхати.
- Вибач мені!
- Дарма стараєшся...
Була ніч. Лілі стояла в халаті, склавши на грудях руки, перед портретом Гладкої Пані біля входу в Ґрифіндорську вежу.
- Я вийшла тільки тому, що Мері казала, ніби ти намірився тут спати.
- Ага. Я так би й зробив. Я не хотів назвати тебе бруднокровкою, це просто...
- Само вискочило? - Лілі говорила без найменшого співчуття. - Тепер уже пізно. Я роками тобі вибачала. Мої друзі не розуміють, чому я взагалі з тобою розмовляю. Ти зі своїми дорогоцінними дружками-смертежерами... бачиш, ти цього навіть не заперечуєш! Ти навіть не заперечуєш, що й сам хочеш стати таким! Ніяк не дочекаєшся, щоб приєднатися до Відомо-Кого?
Він роззявив було рота, та так нічого й не сказав.
- Я більше не можу прикидатися. Ти обрав свій шлях, а я - свій.
- Ні... послухай, я ж не хотів...
- ...називати мене бруднокровкою? Та ти ж, Северусе, усіх таких, як я, називаєш бруднокровцями. Навіщо робити для мене виняток?
Він намагався знайти якісь слова, але вона зміряла його зневажливим поглядом, розвернулася й полізла назад у отвір за портретом...
Коридор зник, але нова сцена виникла не одразу. Гаррі немовби летів крізь якісь мінливі форми й кольори, поки все навколо не ущільнилося знову. Він опинився на вершині пагорба, стояв самотній і змерзлий у непривітній темряві, а вітер свистів у гіллі кількох безлистих дерев. Дорослий Снейп озирався навсібіч, важко дихав, міцно стискав у руці чарівну паличку, чекаючи на когось або на щось... Його страх передався й Гаррі, хоч він і розумів, що йому ніщо не може зашкодити, але зазирав Снейпові за плечі, хотів збагнути, на що саме той чекає...
І тут повітря прорізав сліпучий, зазубрений струмінь білого світла. Гаррі подумав було, що це блискавка, але Снейп упав навколішки, чарівна паличка вислизнула у нього з руки.
- Не вбивай мене!
- Я й не збирався.
Звук Дамблдорового явлення потонув у свисті вітру в гілках. Албус височів над Снейпом, його мантія розвівалася на вітрі, лице підсвічувала знизу чарівна паличка.
- Ну, Северусе? Яку вістку хоче мені переказати Лорд Волдеморт?
- Ні... ніякої вістки... я тут із власної волі!
Здавалося, Снейп збожеволів - він заламував руки, чорне волосся мотилялося навколо голови.
- Я... я прийшов з попередженням... ні, з проханням... будь ласка...
Дамблдор легенько махнув чарівною паличкою. Хоч листя й гілляччя, як і раніше, хиталося від нічого вітру, одначе те місце, де він стояв перед Снейпом, огорнула тиша.
- З яким це проханням може звертатися до мене смертежер?
- Пе... передбачення... пророцтво... Трелоні...
- Ясно, - сказав Дамблдор. - І що ж ти розповів Волдемортові?
- Усе... все, що почув! - відповів Снейп. - Ось чому... з цієї причини... він думає, що там ідеться про Лілі Еванс!
- У пророцтві не згадується ніяка жінка, - сказав Дамблдор. - Там ідеться про хлопця, що народився наприкінці липня...
- Ти знаєш, що я маю на увазі! Він думає, що там ідеться про її сина, він полюватиме на неї... і вб’є їх усіх...
- Якщо
