Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Розкажіть, що ви замислили, - сказав Ерні, - бо тут уже ходило стільки чуток! Ми про вас дізнаємося з «Поттерварти». - Він показав на радіо. - Ви ж не вдиралися в «Ґрінґотс»?

- Вдиралися! - вигукнув Невіл. - І про дракона теж правда!

Хтось заплескав у долоні, а хтось захоплено зойкнув. Рон жартівливо вклонився.

- А що ви там шукали? - очікувально запитав Шеймус.

Перш ніж Рон чи Герміона встигли кинути якесь зустрічне запитання, щоб уникнути прямої відповіді, Гаррі раптом відчув жахливий, нелюдський біль у шрамі-блискавці. Він різко відвернувся від усіх заінтригованих і захоплених облич, кімната на вимогу щезла, і він опинився у зруйнованій кам’яній хатині, під ногами валялися зогнилі, видерті з підлоги дошки, викопана з землі золота коробка лежала біля вилому відкрита й порожня, а Волдемортів дикий вереск розривав голову.

Неймовірним зусиллям він вирвався з Волдемортової свідомості й, захитавшись, отямився в кімнаті на вимогу. Піт заливав обличчя, під руку його підтримував Рон.

- Що з тобою, Гаррі? - допитувався Невіл. - Хочеш сісти? Мабуть, дуже втомився?..

- Ні, - заперечив Гаррі. Він подивився на Рона й Герміону, самими очима намагаючись дати їм зрозуміти, що Волдеморт щойно виявив пропажу одного свого горокракса. Часу лишалося все менше. Якщо Волдеморт зараз вирішить податися у Гоґвортс, то вони нічого не встигнуть.

- Нам треба йти, - сказав він, і з виразів облич обох друзів побачив, що вони все зрозуміли.

- То що ти задумав, Гаррі? - запитав Шеймус. - Які в тебе плани?

- Плани? - перепитав Гаррі. Він зібрав усю волю в кулак, щоб не піддатися знову Волдемортовому безумству. Шрам болів. - Ну, ми просто... Рон, Герміона, я... нам треба дещо зробити, а тоді ми звідси зникнемо.

Ніхто вже не сміявся й не вигукував захоплено. Невіл розгубився.

- Як це «зникнете»?

- Ми прибули ненадовго, - Гаррі розтирав шрам, щоб притлумити біль. - Ми повинні зробити щось важливе...

- І що ж це?

- Я... я не можу вам сказати.

Усі забурмотіли, а Невіл насупив брови.

- Чому не можеш сказати? Ще щось пов’язане з Відомо-Ким?

- Ну, так...

- То ми вам допоможемо.

Інші воїни Дамблдорової армії закивали головами - хто з ентузіазмом, а хто урочисто. Дехто аж з місць позіскакував, щоб продемонструвати свою готовність до негайних дій.

- Ви не розумієте, - за останні кілька годин Гаррі, здається, вже не раз повторював цю фразу. - Ми... ми вам не можемо сказати. Ми це повинні зробити... самі.

- Чому? - не вгавав Невіл.

- Бо... - відчайдушно прагнучи почати пошуки останнього горокракса, чи хоч би обговорити з Роном і Герміоною наодинці, з чого ті пошуки починати, Гаррі ніяк не міг зібратися з думками. Шрам смикало. - Дамблдор доручив нам трьом виконати одну роботу, - пояснив він, обережно добираючи слова, - і ми не повинні нікому казати... це умова, тобто він хотів, щоб це зробили тільки ми, ми втрьох.

- Але ж це його армія, - наполягав Невіл. - Дамблдорова армія. Ми були тут, ми не давали їй розпастися, поки ви десь пропадали...

- Старий, це був не курорт, - зауважив Рон.

- Я такого й не казав, але я не розумію, чому ви нам не довіряєте. Усі присутні в цій кімнаті чинили опір, і всі опинилися тут, бо на них полювали Керроу. Усі присутні довели свою вірність Дамблдорові... і вірність тобі.

- Послухайте, - почав Гаррі, сам не знаючи, що казати, та це вже не мало особливого значення, бо за спиною в нього щойно відчинилися двері тунелю.

- Ми отримали твою звістку, Невіле! Гаррі, Роне, Герміоно! Привіт вам! Ми так і думали, що ви тут!

Це були Луна й Дін. Шеймус задоволено загорлав і побіг обніматися зі своїм найкращим другом.

- Салют усім! - радісно привіталася Луна. - Ой, як гарно знов до вас повернутися!

- Луно, - розгубився Гаррі, - а ти чого тут? Як ти?..

- Я їй повідомив, - пояснив Невіл, показуючи фальшивий ґалеон. - Я обіцяв їй і Джіні, що дам їм знак, якщо ти тут з’явишся. Ми всі думали, що твоє повернення означатиме революцію. Що ми повстанемо проти Снейпа і тих Керроу.

- Звичайно, інакше й бути не може, - весело підтримала його Луна. - Правда ж, Гаррі? Ми починаємо боротьбу, щоб вигнати їх з Гоґвортсу?

- Послухайте, - Гаррі вже охоплювала паніка, - нам дуже прикро, але ми повернулися не для цього. Ми повинні щось зробити, а тоді...

- То ви просто покинете нас серед усього цього? - не вірив Майкл Корнер.

- Ні! - заперечив Рон. - Ми це робимо заради вас усіх, бо йдеться про те, щоб позбутися Відомо-Кого...

- Тоді дозвольте вам допомогти! - сердито сказав Невіл. - Ми теж хочемо взяти в цьому участь!

За їхніми спинами знову почувся шум, і Гаррі озирнувся. Серце його ледь не вискочило з грудей. З отвору в стіні вилазила Джіні, а за нею Фред, Джордж і Лі Джордан. Джіні подарувала Гаррі осяйну усмішку. Він зовсім забув чи ще й не усвідомив по-справжньому, яка вона гарна. І водночас він менше за все в житті хотів бачити її тут.

- Еберфорс уже психує - повідомив Фред, піднімаючи руку у відповідь на вітальні вигуки. - Він хоче виспатись, а його шинок перетворився на вокзал.

Гаррі аж рота роззявив. Зразу за Лі Джорданом з тунелю вибралася колишня симпатія Гаррі, Чо Чанґ. Вона всміхнулася.

- Я отримала звістку, - вона показала фальшивий ґалеон і сіла біля Майкла Корнера.

- То які в нас плани, Гаррі? - поцікавився Джордж.

- Немає ніяких планів, - відповів Гаррі, спантеличений несподіваною появою всіх цих людей і неспроможний думати через біль у шрамі.

- Щось придумаєш уже в процесі? Я так люблю найбільше, - зрадів Фред.

- Припини це все! - сказав Гаррі Невілові. - Навіщо ти їх усіх накликав? Якесь божевілля...

- Ми боремося, так? - запитав Дін, виймаючи свій фальшивий ґалеон. - Тут повідомлялося, що Гаррі повернувся, і ми йдемо в бій! Тільки мені треба дістати чарівну паличку...

- То ти не маєш палички?.. - здивувався Шеймус.

Рон раптом повернувся до Гаррі.

- А може, хай нам допоможуть?

- Що?

- Вони нам можуть допомогти. - Він стишив голос, щоб не