Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- СТІЙТЕ, АБО ВОНА ПОМРЕ!

Важко дихаючи, Гаррі визирнув з-за дивана. Белатриса тримала Герміону, здається, непритомну, приклавши їй до горла свого короткого срібного ножа.

- Кидайте палички, - прошипіла вона. - Кидайте, бо побачите, яка й справді брудна в неї кров!

Рон заціпенів, стискаючи в руках Червохвостову чарівну паличку. Гаррі випростався, не випускаючи з рук Белатрисину.

- Я сказала, кидайте! - проверещала вона, черкнувши лезом Герміону по горлі. Гаррі побачив, як виступили крапельки крові.

- Гаразд! - крикнув він і кинув Белатрисину чарівну паличку собі під ноги. Рон зробив так само з Червохвостовою паличкою. Обидва підняли руки на висоту плечей.

- Добре! - вишкірилася вона. - Драко, підбери палички! Темний Лорд скоро вже буде тут, Гаррі Поттер! Твоя смерть наближається!

Гаррі це знав. Його шрам розривався від болю, і він відчував, як летить у небі звідкілясь здалеку Волдеморт, як перетинає темне бурхливе море. Скоро він буде достатньо близько, щоб явитися тут, і Гаррі не бачив з цієї ситуації виходу.

- Ну от, - м’яко сказала Белатриса, коли Драко квапливо поніс їй чарівні палички. - Циссі, думаю, нам знову можна зв’язати цих малих героїв, а Ґрейбек тим часом повечеряє бруднокровкою. Я впевнена, Ґрейбек, що Темний Лорд не пошкодує для тебе дівчиська після всього, що ти сьогодні зробив.

На цих її словах згори щось дуже дивно заскреготало. Усі глянули вгору саме вчасно, щоб побачити, як затремтіла люстра. Тоді зі скрипом і зловісним бряжчанням вона почала падати. Белатриса стояла прямо під нею. Випустивши з рук Герміону, вона з вереском відстрибнула. Люстра впала на підлогу, вибухнувши кришталем та ланцюгами, і придушила Герміону й ґобліна, що стискав у руках Ґрифіндорів меч. Блискучі уламки кришталю розлетілися навсібіч. Драко зігнувся, затуляючи руками закривавлене обличчя.

Рон кинувся витягати Герміону з-під уламків, а Гаррі не гаяв часу. Він перестрибнув через крісло й вихопив із Дракових рук три чарівні палички, націлив їх на Ґрейбека і заволав: - «Закляктус!» - Потужним потрійним закляттям вовкулаку підкинуло вгору аж до стелі і з розмаху гепнуло об підлогу.

Нарциса відтягла Драко подалі від цього хаосу, а Белатриса з розкуйовдженим волоссям зірвалася на ноги й почала розмахувати срібним ножем. Нарциса націлилася чарівною паличкою на двері.

- Добі! - заверещала вона, й навіть Белатриса завмерла. - Ти! Це ти зірвав люстру?..

Крихітний ельф задріботів по кімнаті, тицяючи тремтячим пальцем у свою колишню хазяйку.

- Ви не повинні зашкодити Гаррі Поттеру, - пропищав він.

- Убий його, Циссі! - загорлала Белатриса, однак знову щось голосно ляснуло - і Нарцисина чарівна паличка теж злетіла вгору й упала по той бік кімнати.

- Ти мала брудна мавпо! - залементувала Белатриса. - Як ти посмів забирати чарівну паличку у відьми, як ти посмів кидати виклик своїм хазяям?

- Добі не має хазяїна! - пискнув ельф. - Добі - вільний ельф, і Добі прийшов урятувати Гаррі Поттера і його друзів!

Від болю у шрамі Гаррі вже нічого не бачив. Мов у тумані, він зрозумів, що в них залишилися секунди, миті до того, як тут з’явиться Волдеморт.

- Роне, лови... і ТІКАЙ! - закричав він, кидаючи йому одну чарівну паличку. Тоді нахилився, щоб витягти з-під люстри Ґрипхука. Ґоблін стогнав, але меча з рук не випускав. Перекинувши його через плече, Гаррі схопив за руку Добі й крутнувся на місці, щоб роз’явитися.

Перед тим, як провалитися в темряву, він устиг востаннє окинути поглядом вітальню. Побачив застиглих Нарцису й Драко, руде пасмо Ронового волосся і розмиту срібну смугу - траєкторію Беатрисиного ножа, що летів через усю кімнату туди, де щойно стояв Гаррі...

- Білл і Флер... котедж «Мушля»... Білл і Флер...

Він розчинився в невідомості. Міг тільки повторювати назву пункту призначення й надіятися, що цього вистачить, щоб туди перенестися. Біль у чолі пронизував, вага ґоблінового тіла тисла на плечі. Відчував, як б’є по спині Ґрифіндорів меч. Рука Добі смикнулася в його долоні. Він подумав, що ельф намагається перебрати на себе контроль, скерувати їх у потрібному напрямку, і дав знати, що не заперечує, легенько стиснувши йому пальці...

І ось вони вдарилися об твердий ґрунт, відчули запах солонуватого повітря. Гаррі впав навколішки, відпустив руку Добі й обережно поклав на землю Ґрипхука.

- Усе нормально? - запитав він, коли ґоблін поворухнувся, одначе Ґрипхук лише заскімлив.

Гаррі примружено роззирнувся в темряві. Неподалік під неозорим зоряним небом виднівся будинок, і Гаррі здалося, що він помітив там рухи.

- Добі, це котедж «Мушля»? - прошепотів він, стискаючи в руках дві чарівні палички, відібрані у Мелфоїв, готовий, якщо буде треба, до бою. - Ми опинилися там, де треба? Добі?

Він озирнувся. Маленький ельф стояв неподалік.

- ДОБІ!

Ельф захитався, в його величезних блискучих очах відбилися зорі. І він сам, і Гаррі одночасно подивилися на срібне руків’я ножа, що стирчало з ельфових грудей.

- Добі... ні... НА ПОМІЧ! - заревів Гаррі в бік будинку, до людей, що там рухалися. - НА ПОМІЧ!

Він не знав і не хотів знати, чаклуни там чи маґли, друзі чи вороги. Він бачив лише темну пляму, що розповзалася в Добі на грудях, бачив тонесенькі ручки, що їх ельф простягав до Гаррі в німому благанні. Гаррі схопив його й поклав боком на холодну траву.

- Добі, ні, не вмирай, не вмирай...

Ельфові очі знайшли його, губи затремтіли, силкуючись вимовити пару слів:

- Гаррі... Поттер...

І, легенько здригнувшись, ельф завмер, а його очі стали просто великими скляними кулями, посипаними світлом зірок, яких вони вже не бачили.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ -

Майстер чарівних паличок

Це було наче занурення в давній страшний сон - на мить здалося, що він стоїть навколішки поруч із загиблим Дамблдором біля підніжжя найвищої в Гоґвортсі вежі, хоч насправді він дивився на крихітне тільце, що скорчилося на траві, пронизане Белатрисиним срібним ножем. Гаррі машинально повторював: - Добі... Добі... - хоч і розумів, що ельф уже там, звідки не озиваються.

За якусь хвилю збагнув, що вони все ж потрапили куди треба, бо, поки він стояв навколішки над ельфом, його оточили Білл, Флер, Дін і Луна.

- Герміона? - спитав він стривожено. - Де вона?

- Рон заніс її в дім, - пояснив Білл. - З нею все буде