Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Гаррі й ґоблін обмінялися оцінюючими поглядами. Гаррін шрам не переставав боліти. Хотілося якомога скоріше закінчити цю розмову з Ґрипхуком - і водночас він боявся зробити хибний хід. Поки думав, як краще викласти своє прохання, ґоблін перший порушив тишу.
- Ти поховав ельфа, - несподівано злісно сказав він. - Я бачив тебе з вікна сусідньої кімнати.
- Так, - підтвердив Гаррі.
Ґрипхук скоса зиркнув на нього зизуватими очима.
- Ти якийсь дивний чаклун, Гаррі Поттер.
- Чому це? - машинально потер шрам Гаррі.
- Ти викопав могилу.
- То й що?
Ґрипхук не відповів. Гаррі подумав, що той, мабуть, насміхається, бо він діяв як маґл, проте його мало обходило, схвалює Ґрипхук поховання Добі чи ні. Він зосередився для атаки.
- Ґрипхук, я хочу попросити...
- А ще ти врятував ґобліна.
- Що?
- Ти забрав мене сюди. Урятував мене.
- Я думаю, ти не шкодуєш? - трохи нетерпляче сказав Гаррі.
- Ні, Гаррі Поттер, - відповів Ґрипхук і накрутив на палець ріденьку чорну борідку, що стирчала з його підборіддя, - але ти дуже дивний чаклун.
- Добре, - сказав Гаррі. - Грипхуче, мені потрібна допомога, і ти можеш мені її надати.
Ґоблін нічим не виявив свого схвалення, і далі насуплено позираючи на Гаррі, наче ніколи такого, як він, не бачив.
- Мені треба проникнути в один Ґрінґотський сейф.
Гаррі не мав наміру говорити це так відверто. Слова самі вилетіли, коли біль пронизав його шрам-блискавку, і він знову побачив контури Гоґвортсу. Він рішуче заблокував свій мозок. Спочатку мав завершити справу з Ґрипхуком. Рон з Герміоною дивилися на Гаррі так, наче він збожеволів.
- Гаррі... - почала було Герміона, але Ґрипхук її перебив.
- Проникнути в Ґрінґотський сейф? - перепитав ґоблін і зморщився, змінюючи позу на ліжку. - Це неможливо.
- Ні, можливо, - заперечив йому Рон. - Таке вже бувало.
- Так, - погодився Гаррі. - У той самий день, коли ми вперше з тобою зустрілися, Ґрипхуче. На мій день народження, сім років тому.
- Той сейф уже був порожній, - огризнувся ґоблін, і Гаррі зрозумів, що, навіть пішовши з «Ґрінґотсу», Ґрипхук з образою сприймав саму думку, що можна прорвати захисні банківські редути. - Він тоді був майже незахищений.
- Зате сейф, у який потрібно проникнути, не буде порожній, а його захист буде надзвичайно потужний, - сказав Гаррі. - Він належить Лестранжам.
Він бачив, як ошелешено перезирнулися Рон з Герміоною, але він ще встигне їм усе пояснити після того, як Ґрипхук дасть свою відповідь.
- У тебе немає шансів, - рішуче заперечив Ґрипхук. - Жодного шансу. «Бо як шукатимеш у нас багатств, яких ти не припас...»
- «...тоді, злочинцю, не забудь...» - так, я знаю, я пам’ятаю, - сказав Гаррі. - Але я не шукаю собі багатств, я не прагну особистої користі. Ти мені віриш?
Ґоблін подивився на Гаррі скоса. Шрам-блискавка заколов, та Гаррі не звертав уваги, відмовляючись знати, біль це чи заманювання.
- Якщо і є такий чаклун, якому б я повірив, що він не прагне особистої користі, - сказав нарешті Ґрипхук, - то це ти, Гаррі Поттер. Ґобліни й ельфи не звикли, щоб їх захищали чи поважали, а ти сьогодні це продемонстрував. На відміну від інших паличконосців.
- Паличконосців, - повторив Гаррі. Слово було дивне для вух, але тут дужче заболів шрам, бо Волдеморт повернув думки на північ, а йому вже не терпілося розпитувати Олівандера, що був у сусідній кімнаті.
- Чаклуни й ґобліни, - тихо сказав Ґрипхук, - дуже довго змагалися за право носити чарівні палички.
- Але ж ґоблінам для чарів не потрібні палички, - докинув Рон.
- Не в цьому суть! Чаклуни відмовляються ділитися секретами виготовлення чарівних паличок з іншими магічними істотами, вони не дають нам змоги вдосконалити свої сили!
- Ґобліни теж не діляться таємницями своїх чарів, - не вгавав Рон. - Ви ж не розказуєте нам, як робити мечі і обладунки. Ґобліни роблять з металами таке, що чаклунам і не снилося...
- Не має значення, - зупинив його Гаррі, помітивши, що Ґрипхукове лице змінило колір. - Тут не йдеться про протистояння між чаклунами й ґоблінами або якимись іншими магічними істотами...
Ґрипхук огидно реготнув.
- А от і ні, бо йдеться саме про це! Темний Лорд стає дедалі могутніший, а це означає, що ваша раса ще більше вивищиться над моєю! «Ґрінґотс» потрапив у руки чаклунів, ельфів-домовиків ріжуть, як худобу, а хто з паличконосців протестує?
- Ми! - вигукнула Герміона. Вона випросталася, очі її заблищали. - Ми протестуємо! І на мене полюють так само, як на будь-якого ґобліна чи ельфа, Ґрипхуче! Бо я бруднокровка!
- Не кажи так на себе... - пробурмотів Рон.
- Чому не казати? - заперечила Герміона. - Я бруднокровка, і я цим пишаюся! За нового режиму моє становище не краще, ніж твоє, Ґрипхуче! Це ж мене катували у Мелфоїв!
Говорячи, вона відхилила комір халата, щоб показати тонкий поріз на горлі, завданий Белатрисою - яскраво червоний на тлі білої шкіри.
- А ти знав, що це Гаррі звільнив Добі? - запитала вона. - Ти знав, що ми кілька років боролися за визволення ельфів? - Рон ніяково засовався на поручні Герміониного крісла. - Ніхто не бажає здолати Відомо-Кого більше, ніж ми, Ґрипхуче!
Ґоблін дивився на Герміону з не меншим подивом, ніж перед тим на Гаррі.
- Що саме ти шукаєш у сейфі Лестранжів? - запитав він раптом. - Меч, який там лежить, підроблений. Справжній - оцей. - Він обвів їх по черзі поглядом. - Думаю, ви це вже знаєте. Ви ж самі попросили, щоб я збрехав.
- Але ж у цьому сейфі лежить не тільки підроблений меч? - запитав Гаррі. - Може, ти там бачив ще щось?
Серце калатало ще дужче. Він подвоїв зусилля, щоб іґнорувати посіпування шраму.
Ґоблін знову накрутив борідку на палець.
- Наші закони забороняють розкривати таємниці «Ґрінґотсу». Ми охоронці казкових скарбів. Ми з повагою ставимося до предметів, відданих під нашу опіку, багато з яких були виготовлені нашими руками.
Ґоблін погладив меч, а його чорні очі блукали від Гаррі до Герміони, від Герміони до Рона і знову до Гаррі.
- Такий юний, - сказав
