Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Так, це я! Ой, ні, я ж не хотіла, щоб вас упіймали!
- Луно, можеш помогти зняти ці мотузки? - запитав Гаррі.
- О, так, зараз... тут є старий цвях, ми ним користуємось, якщо треба щось зламати... хвилиночку...
Нагорі знову заверещала Герміона. Після неї почувся й Белатрисин вереск, проте розібрати слова було неможливо, бо знову зарепетував Рон:
- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
- Містере Олівандер, - почув Гаррі Лунині слова. - Містере Олівандер, чи маєте ви цвях? Якби ви трошки посунулися... здається, він був біля глечика з водою...
За кілька секунд вона повернулася.
- Тільки не ворушіться, - попередила.
Гаррі відчував, як вона встромила цвях у міцні волокна мотузок, щоб хоч трохи послабити вузол. Згори долинув Белатрисин голос.
- Ще раз тебе питаю! Звідки у вас цей меч? Звідки?
- Ми його знайшли... знайшли... БУДЬ ЛАСКА! - Герміона знову закричала. Рон почав звиватися й іржавий цвях дряпнув Гаррі руку.
- Роне, будь ласка, не смикайся! - прошепотіла Луна. - Я ж не бачу, що роблю...
- У мене в кишені, - пробурмотів Рон. - у мене в кишені є світлогасник, і він повний світла.
За кілька секунд почулося клацання і в підвалі з’явилися світляні сфери, що їх висмоктав світлогасник з ламп у наметі. Не маючи змоги повернутися у свої джерела, вони повисли в повітрі, неначе крихітні сонця, заливаючи підвал світлом. Гаррі побачив величезні Лунині очі на побілілому обличчі і нерухоме тіло майстра чарівних паличок Олівандера, що лежав, скрутившись, на підлозі в кутку. Витягши шию, він зумів побачити упійманих разом з ним Діна та ґобліна Ґрипхука. Ґоблін був ледве притомний і стояв лише завдяки мотузкам, що прив’язували його до інших бранців.
- О, тепер набагато легше, дякую, Роне, - зраділа Луна й знову почала длубатися цвяхом у мотузках. - Привіт, Діне!
Згори долинув Белатрисин голос.
- Брешеш, гидка бруднокровко, я це знаю! Ви залізли в мій сейф у «Ґрінґотсі»! Кажи мені правду, кажи правду!
І знову жахливий крик...
- ГЕРМІОНО!
- Що ви звідти ще взяли? Що ще у вас є? Кажи, бо клянуся, що проштрикну цим ножем тебе наскрізь!
- Готово!
Гаррі відчув, як злетіли мотузки, а коли озирнувся, потираючи зап’ястя, то побачив, що Рон кружляє підвалом і придивляється до низенької стелі, шукаючи там люк. Дін із закривавленим і вкритим синцями обличчям подякував Луні й залишився стояти, здригаючись усім тілом, а от Ґрипхук сповз додолу приголомшений і дезорієнтований, неначе був напідпитку. На його темному лиці не було живого місця.
Рон саме намагався роз’явитися без чарівної палички.
- Звідси немає виходу, Роне, - сказала Луна, що спостерігала за його марними зусиллями. - З цього підвалу неможливо втекти. Я спочатку теж намагалася. Містер Олівандер сидить тут уже довго і перепробував усе, що міг.
Герміона знову закричала. Її крик пронизав Гаррі, завдавши просто фізичного болю. Не зважаючи на люте сіпання шраму, він теж почав бігати підвалом, обмацуючи невідомо навіщо стіни й відчуваючи в глибині душі, що все це намарно.
- Що ви ще взяли, що? ВІДПОВІДАЙ! КРУЦІО! Герміонині крики луною відбивалися від стін нагорі, Рон у підвалі ледь не ридав, гатячи в стіни кулаками, а Гаррі в цілковитому відчаї схопив Геґрідів капшучок, що висів у нього на шиї, й понишпорив у ньому. Витяг Дамблдорів снич і потрусив, сподіваючись невідь-чого, однак нічого так і не сталося. Помахав поламаними половинками чарівної палички з феніксовою пір’їною, але ті не подавали ознак життя. На підлогу впав уламок дзеркальця, і Гаррі побачив, як заіскрилося в ньому щось яскраво-блакитним блиском... З дзеркальця дивилося Дамблдорове око.
- Допоможіть нам! - заволав він у шаленому відчаї. - Ми в підвалі Мелфоєвого маєтку, допоможіть нам!
Око кліпнуло й щезло.
Гаррі вже сумнівався, що воно й справді там було. Покрутив уламок дзеркальця в руках, одначе крім стін та стелі їхньої в’язниці там нічого не віддзеркалювалось. Герміона кричала нагорі ще страшніше, а Рон горлав поруч з ним:
- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!
- Як ви залізли в мій сейф? - почули вони Белатрисин крик. - Вам допоміг той бридкий малий ґоблін у підвалі?
- Ми його сьогодні вперше побачили! - ридала Герміона. - Ми не були у вашому сейфі... цей меч не справжній! Це копія, це лише копія!
- Копія? - засичала Белатриса. - Так я й повірила!
- Це легко перевірити! - почувся голос Луціуса. - Драко, приведи ґобліна, він нам скаже, справжній це меч чи ні!
Гаррі метнувся через увесь підвал туди, де на підлозі лежав зіщулений Ґрипхук, і зашепотів у гостре його вухо:
- Ґрипхук, скажи їм, що меч підроблений, вони не повинні знати, що він справжній. Ґрипхук, будь ласка...
Він почув на сходах до підвалу кроки. Наступної миті з-за дверей долинув тремтячий голос Драко.
- Усім відійти. Стати біля задньої стіни. Нічого не робити, бо я вас повбиваю!
Вони так і зробили. Коли забряжчав замок у дверях, Рон клацнув світлогасником, світло знову сховалося в кишеню і в підвалі стало темно. Двері відчинилися. Мелфой, тримаючи перед собою чарівну паличку, зайшов у підвал, блідий і рішучий. Схопив за руку маленького ґобліна й поволік за собою. Двері, грюкнувши, зачинились, і в ту ж мить у підвалі щось голосно ляснуло.
Рон клацнув світлогасником. Три світляні кульки знову вилетіли з його кишені, освітивши ельфа-домовика Добі, який щойно сюди явився.
- ДОБ...
Гаррі вдарив Рона по руці, щоб замовк, але Рона й самого вже до смерті налякала його помилка. Над головою в них протупали кроки. Це Драко тяг Ґрипхука до Белатриси.
Величезні, як тенісні м’ячики, очі Добі були широко розплющені. Він тремтів з ніг до кінчиків вух. Ельф повернувся в будинок колишніх своїх хазяїв і було видно, що це його смертельно налякало.
- Гаррі Поттере, - пискнув він тремтячим голосочком. - Добі прийшов тебе рятувати.
- Але як ти?..
Жахливий крик заглушив слова Гаррі. Це знову катували Герміону. Він вирішив говорити про головне.
- Ти можеш роз’явитися з цього підвалу? - запитав він Добі, а той кивнув головою, аж вуха ляснули.
- І можеш брати з собою людей? Добі знову кивнув.
- Добре... Добі, візьми Луну, Діна, містера Олівандера, і переправ їх... переправ до...
- Білла й Флер, - підказав Рон. - Котедж «Мушля» на околицях Тинворта!
Ельф кивнув утретє.
- А тоді повертайся, - звелів Гаррі.
