За гранню - Анна Несторова

Тіло Ельеза знаходилось поруч. Навіть мертвим некромант виглядав загрозою. Вона знала: Міраніс і його голову відітне. Нечестивець на це заслужив. Заслужив того посмертя, котрим лякав інших, змушуючи служити собі. Вона надіялась: його змусять страждати вічно й ніколи не пробачать тих  людських страждань й відібраних на вівтарі життів.

І якби там Пташечка не співала, але то була пісня його смерті.

Грань зустріла їх непривітно, принаймні пітьма розвіялась. Ріваль допоміг перемістити Наяра, хоч й сам важко дихав від переходу між світами.

Єдине, що запам’ятала Хаврен, перед тим, як піддатись вічній втомі — нова фігурка, залита світлом. Від неї йшло багато тепла. До смертельного божевілля приємного тепла…