Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Коли Скрімджер витяг крихітного, завбільшки з горішок, золотистого м’ячика, той досить кволо затріпотів срібними крильцями, а Гаррі відчув явне розчарування.
- Навіщо Дамблдор залишив тобі снич? - запитав Скрімджер.
- Не маю поняття, - відповів Гаррі. - Мабуть, через те, що ви прочитали... щоб нагадати мені, що можна здобути, якщо бути... наполегливим.
- Гадаєш, це просто символ на згадку?
- Мабуть, так, - сказав Гаррі. - Бо що ж іще це може бути?
- Тут я запитую, - Скрімджер підсунув своє крісло трошки ближче до диванчика. Надворі смеркало. Весільне шатро за вікнами нависало над живоплотом, мов біла примара.
- Я помітив, що святковий торт теж у формі снича, - допитував Гаррі Скрімджер. - Чого б це?
Герміона глузливо розсміялася.
- О, це не можна пов’язувати з тим фактом, що Гаррі чудовий ловець, це було б занадто очевидно, - знущалася вона. - А в цукровій глазурі, мабуть, приховано таємне послання від Дамблдора!
- Навряд чи в глазурі щось приховано, - сказав Скрімджер, - а от снич може бути прекрасною схованкою для маленького предмета. Думаю, ви знаєте чому?
Гаррі знизав плечима. А от Герміона на це відповіла. Гаррі подумав, що прагнення правильно відповідати стало такою її міцною звичкою, що вона просто не спроможна стриматися.
- Бо сничі володіють пам’яттю плоті, - пояснила вона.
- Що?! - вигукнули одночасно Гаррі й Рон. Обидва вважали, що Герміонині квідичні знання нічого не варті.
- Правильно, - підтвердив Скрімджер. - До снича не торкаються голими руками, перш ніж його випустять на полі, бо навіть майстер, що його виготовляє, робить це в рукавицях. Снич так зачаклований, що визначає, хто перший до нього торкнувся, якщо його вловили два ловці одночасно і виникла суперечка. Цей снич, - підняв він угору крихітний золотистий м’ячик, - пам’ятатиме твій доторк, Поттере. Я припускаю, що Дамблдор, попри всі його вади, мав видатні чаклунські здібності і міг зачарувати цього снича так, щоб він відкривався тільки тобі.
Серце Гаррі закалатало. Він був упевнений, що Скрімджер не помиляється. Що зробити, щоб не торкатися снича голими руками на очах у міністра?
- Ти нічого не кажеш, - сказав Скрімджер. - Може, ти вже знаєш, що міститься в сничі?
- Ні, - заперечив Гаррі, міркуючи, як удати, ніби торкається снича, і не торкнутися насправді. Якби ж він володів виманологією, добре володів - він би прочитав Герміонині думки; він просто відчував, як гуде її мозок.
- Тримай, - тихо сказав Скрімджер.
Гаррі подивився в жовті міністрові очі й зрозумів, що вибору немає, треба скоритися. Простяг руку, а Скрімджер нахилився й навмисне поволі поклав снича на Гарріну долоню.
Нічого не сталося. Коли Гаррі стис пальцями снича, його втомлені крильця затріпотіли й завмерли. Скрімджер, Рон і Герміона пожадливо вдивлялися в м’ячик, частково закритий пальцями - мовби сподівалися, що він на щось перетвориться.
- Ефектна сцена, - холоднокровно промовив Гаррі.
Рон з Герміоною засміялися.
- Це все, мабуть? - Герміона зробила спробу встати з диванчика.
- Не зовсім, - настрій у Скрімджера помітно погіршився. - Дамблдор залишив тобі в спадок ще одну річ, Поттере.
- І що ж це? - знову відчув хвилювання Гаррі.
Цього разу Скрімджер не став читати заповіт.
- Меч Ґодрика Ґрифіндора, - сказав він.
Герміона й Рон заціпеніли. Гаррі пошукав очима інкрустоване рубінами руків’я, однак Скрімджер не поспішав витягати меча зі шкіряного капшука, який, власне, був явно замалий для меча.
- То де ж він? - запитав Гаррі з підозрою.
- На жаль, - відповів Скрімджер, - Дамблдор не був власником цього меча, щоб передавати його в спадщину. Меч Ґодрика Ґрифіндора - важливе історичне надбання, що належить...
- Він належить Гаррі! - гаряче заперечила Герміона. - Меч сам його обрав, це Гаррі його знайшов, це йому меч з’явився з Сортувального Капелюха...
- Згідно з достовірними історичними джерелами, цей меч може з’явитися будь-якому достойному ґрифіндорцеві, - повідомив Скрімджер. - Та це не робить його винятково власністю Поттера, хоч би що там вирішив Дамблдор. - Скрімджер почухав свою неголену щоку, свердлячи очима Поттера. - Як ти думаєш, чому?..
- Дамблдор хотів подарувати мені меча? - договорив за нього Гаррі, ледве стримуючи роздратування. - Може, подумав, що він прикрасить мою стіну?
- Це не жарти, Поттере! - прогарчав Скрімджер. - Може, Дамблдор вірив, що тільки мечем Ґодрика Ґрифіндора можна завдати поразки спадкоємцю Слизерина? Може, він хотів віддати тобі цього меча, Поттере, бо вірив, як і багато хто, що саме тобі судилося знищити Того-Кого-Не-Можна-Називати?
- Цікава теорія, - незворушно відказав Гаррі. - Чи хтось колись пробував штрикнути цим мечем Волдеморта? Може, міністерству варто залучити до цього своїх працівників, а не гаяти час на дослідження світлогасників чи замовчування втеч з Азкабану? Ви що, пане міністре, замикаєтесь у кабінеті, щоб розібрати снича? Люди гинуть, я сам був за волосину від смерті, Волдеморт гнався за мною, він убив Дикозора, проте міністерство про це не зронило ні слова, всі мовчать, наче води в рот понабирали! І ви ще сподіваєтеся на нашу з вами співпрацю?!
- Тебе заносить! - крикнув Скрімджер, встаючи з крісла. Гаррі теж зіскочив на ноги. Скрімджер пошкутильгав до Гаррі й боляче штрикнув його в груди кінчиком чарівної палички - вона пропалила Гаррі дірку у футболці, неначе запалена сигарета.
- Гей! - вигукнув Рон, схоплюючись і хапаючись за свою паличку, однак Гаррі його зупинив:
- Ні! Хочеш дати йому зачіпку нас заарештувати?
- О, згадав, що ти вже не в школі? - гаркнув Скрімджер, важко дихаючи прямо в обличчя Гаррі. - Згадав, що я не Дамблдор, щоб вибачати тобі нахабство й непокору? Носишся зі своїм шрамом, наче з короною, Поттере, та не тобі, сімнадцятирічному пацанові, казати мені, що я маю робити! Давно вже пора тобі навчитися поважати інших!
- Повагу треба заслужити, - відрізав Гаррі. Затряслася підлога. Почулися квапливі кроки, двері розчинилися й забігли містер та місіс Візлі.
- Ми... почули начебто... - почав містер Візлі, стривожено дивлячись на Гаррі й міністра, що стояли буквально ніс у ніс.
- ...якісь крики, - важко дихала місіс Візлі.
Скрімджер відсахнувся на кілька кроків від Гаррі,
