Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Не мели дурниць, - урвав його Рон. - Ти не міг пропустити гру лише для того, щоб постежити за Мелфоєм! Ти ж капітан!
- Я хочу знати, що він задумав, - не вгавав Гаррі. - І не кажи, що я все це вигадую, особливо зараз, після тієї розмови між ним і Снейпом...
- Я й не казав, що ти вигадуєш, - заперечив Рон, спираючись на ліктя й насуплено дивлячись на Гаррі, - але немає такого правила, що задумувати змови тут може лише одна-єдина людина! Гаррі, у тебе вже манька якась через того Мелфоя. Як можна думати про те, щоб пропускати гру лише задля стеження за ним!..
- Я хочу застукати його на гарячому! - роздратовано крикнув Гаррі. - Де він буває тоді, коли зникає з карти?
- Не знаю... може, в Гоґсміді? - припустив, позіхаючи, Рон.
- Я ні разу не бачив його на карті в жодному з таємних переходів замку. Крім того, за ними зараз посилено стежать.
- Тоді і я не знаю, - стенув плечима Рон.
Запанувала мовчанка. Гаррі дивився на коло від світла лампи вгорі й міркував...
Якби ж то він мав можливості Руфуса Скрімджера! Він би тоді поставив когось стежити за Мелфоєм, але, на жаль, Гаррі не мав у своєму розпорядженні цілої служби аврорів... він подумав, чи не влаштувати щось подібне з допомогою ДА... але ж тоді учням доведеться пропускати уроки; а в більшості й так уже напружені розклади...
З Ронового ліжка долинуло розкотисте хропіння. За якийсь час зі свого кабінету вийшла мадам Помфрі, цього разу вже у важкому домашньому халаті. Найлегше було прикинутися сплячим; Гаррі перевернувся на бік, прислухаючись, як від помахів її чарівної палички зсуваються штори. Лампи погасли, лікарка повернулася до свого кабінету; він почув, як зачинилися за нею двері, і зрозумів, що вона вже лягла спати.
Це вже втретє, міркував у темряві Гаррі, він потрапляє до шкільної лікарні через квідичні травми. Раз він упав з мітли, бо навколо поля зібралися дементори, а перед тим йому видалив з руки кістки невиліковно бездарний професор Локарт... це була найважча його травма... він пригадав лютий біль, ще б пак - тоді за одну ніч довелося відростити в руці усі кістки, і ці муки аж ніяк не полегшив візит несподіваного відвідувача, що з’явився серед...
Гаррі сів на ліжку, серце в нього закалатало, тюрбан з бинтів збився набакир. Нарешті він знайшов вихід із ситуації: таки існувала можливість простежити за Мелфоєм... Як він міг забути! Чому не подумав раніше?
Але питання полягало в тому, як його викликати? Що треба зробити?
Тихенько й невпевнено Гаррі проказав у темряві:
- Крічер?
Щось голосно ляснуло й тиху палату заповнило якесь шарудіння й писк. Рон зойкнув і прокинувся.
- Що тут?..
Гаррі поспіхом скерував чарівну паличку на двері кабінету мадам Помфрі й пробурмотів: «Глушилято!», щоб вона сюди не прибігла. Тоді підсунувся до краю ліжка, щоб краще роздивитися, що там, власне, діялося.
Два ельфи-домовики борюкалися, вовтузячись на підлозі - один у кількох вовняних шапочках та бурячковому светрі, що давно вже збігся, а другий - у брудній старій ганчірці на стегнах. Тоді знову щось голосно бабахнуло - і просто з повітря над ельфами-борцями виник Півз Полтерґейст.
- Потько, я все бачив! - обурено сказав він Гаррі, вказуючи на бійку внизу, а тоді голосно загиготів. - Гляньте, як ці мізерні істотки чубляться між собою - кусь-кусь, луп-луп...
- Крічер не ображатиме Гаррі Поттера на очах у Добі, ніколи, бо Добі заткне Крічеру рота! - пронизливо верещав Добі.
- ...штурх-штурх, шкряб-шкряб! - радісно вигукував Півз, кидаючи в ельфів шматки крейди, щоб розлютити їх ще більше. - Щип-щип, тиць-тиць!
- Крічер казатиме про свого хазяїна, що хоче! Який з нього хазяїн?! Паскудний друг бруднокровців! Ой, що б сказала бідолашна Крічерова хазяєчка?..
Що саме сказала б Крічерова хазяйка, ніхто так і не довідався, бо в цю мить Добі вгатив своїм вузлуватим кулачком Крічера в зуби, вибивши їх не менше половини. Гаррі й Рон позіскакували з ліжок і розборонили ельфів, хоч ті й далі намагалися один одного штурхати й буцати ногами, під’юджувані Півзом, що кружляв навколо лампи й репетував:
- Запхни йому пальця в носяку, розквась його до крові, посмикай за вушиська...
Гаррі націлився чарівною паличкою на Півза і вигукнув:
- Язиколип! - Півз схопився за горло, спробував ковтнути, а тоді шугонув з палати, показуючи непристойні жести, але не в змозі нічого вимовити, бо язик йому прилип до піднебіння.
- Непогано, - схвалив Рон, піднімаючи Добі вгору, щоб його кінцівки, якими ельф і далі розмахував, не діставали до Крічера. - Ще одне Принцове закляття?
- Так, - зізнався Гаррі, заломлюючи Крічерові за спину його зморщену ручку. - Годі! Забороняю вам битися один з одним! Тобто Крічер, тобі заборонено битися з Добі. Добі, я знаю, що не маю права тобі наказувати...
- Добі вільний ельф-домовик і може підкорятися, кому забажає, тому Добі виконає все, що йому скаже Гаррі Поттер! - вигукнув Добі, і сльози покотилися по його зморщеному личку, скрапуючи на светр.
- Ну, добре, - сказав Гаррі, й вони з Роном пустили ельфів. Ті попадали на підлогу, але більше не билися.
- Хазяїн мене кликав? - крекнув Крічер і вклонився, одночасно змірявши Гаррі поглядом, у якому світилося побажання якомога боліснішої смерті.
- Так, кликав, - підтвердив Гаррі, позираючи на двері кабінету мадам Помфрі, щоб перевірити, чи й досі діє закляття-глушиляття; ніщо не свідчило, що вона чула всю цю метушню. - Я маю для тебе роботу.
- Крічер виконає все, що забажає хазяїн, - так низько вклонився Крічер, що мало не торкнувся губами своїх вузлуватих пальців на ногах, - бо Крічер не має вибору, хоч для Крічера ганебно мати такого хазяїна...
- Добі це зробить, паничу Гаррі Поттер! - пискнув Добі. З його очей завбільшки з тенісні м’ячики ще й досі котилися сльози. - Для Добі буде велика честь допомогти Гаррі Поттеру!
- Якщо подумати, то варто, мабуть, залучити вас обох, - сказав Гаррі. - Ну, то добре... треба, щоб
