Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- То всі ці запобіжні заходи проти непроханих гостей, Горацію... вони для смертежерів чи для мене? - поцікавився Дамблдор.
- А що треба смертежерам від такого нікчемного старого пенька, як я? - здивувався Слизоріг.
- Гадаю, вони були б не проти використати твої неабиякі здібності для насильства, катування і вбивства, - припустив Дамблдор. - Невже ти хочеш сказати, що вони тебе ще не вербували?
Слизоріг злісно зиркнув на Дамблдора, а тоді пробурмотів:
- Я не давав їм такої нагоди. Я цілий рік переїжджав. Ніколи не сидів на одному місці довше тижня. Міняв один маґлівський будинок на інший... господарі цієї хати зараз у відпустці на Канарських островах. Тут приємно, шкода буде покидати. Переселятися легко, досить зачарувати елементарним «Вогнеморозком» ту сміховинну сигналізацію від грабіжників, якою маґли користуються замість стервоскопів, і постаратися, щоб сусіди не бачили, як ти заносиш піаніно.
- Дотепно, - визнав Дамблдор - Але ж це досить утомливий спосіб життя для нікчемного старого пенька, що прагне спокою. А от якби ти повернувся в Гоґвортс...
- Албусе, якщо ти хочеш сказати, що в тій мерзенній школі моє життя буде спокійніше, то краще помовч! Хоч я й переховуюся, але й до мене долітали деякі незрозумілі чутки, пов’язані з відходом Долорес Амбридж! Якщо ти так ставишся до вчителів...
- Професорка Амбридж посварилася з кентаврами, - урвав його Дамблдор. - Гадаю, що тобі, Горацію, вистачило б клепки не тинятися в Забороненому лісі, називаючи орду розлючених кентаврів «брудними покручами».
- Оце вона таке утнула? - перепитав Слизоріг. - Ідіотка. Ніколи її не любив.
Гаррі захихотів, і Дамблдор зі Слизорогом озирнулися на нього.
- Вибачте, - швиденько сказав Гаррі. - Просто... мені вона теж не подобалася.
Дамблдор зненацька підвівся.
- Ти вже йдеш? - одразу озвався Слизоріг і в голосі його чулася надія.
- Та ні, хочу спитати, де в тебе туалет, - відповів Дамблдор.
- А-а, - розчаровано протяг Слизоріг. - Другі двері зліва по коридору.
Дамблдор перетнув кімнату. Коли двері за ним зачинилися, запала тиша. За якийсь час Слизоріг устав, але не знав, що робити далі. Нишком поглянув на Гаррі, а тоді пошкандибав до каміна й повернувся до нього спиною, гріючи свій широченний зад.
- Не думай, що я не знаю, чого він тебе привів, - раптом буркнув він.
Гаррі подивився на Слизорога. Слизорогові водянисті очі ковзнули по шраму, потім оглянули все обличчя Гаррі.
- Ти дуже схожий на батька.
- Мені вже казали, - погодився Гаррі.
- Крім очей. У тебе...
- Мамині очі, я знаю. - Гаррі так часто все це чув, що йому вже трохи набридло.
- Угу. Ну, так. Учителям, звісно, не можна мати улюбленців, але я її любив найбільше. Твою маму, - додав Слизоріг у відповідь на здивований погляд Гаррі. - Лілі Еванс. Така була розумниця. І жвава, знаєш. Чудова дівчинка. Я ще казав, що її місце в моєму гуртожитку. А вона завжди відповідала дуже зухвало.
- А який був ваш гуртожиток?
- Я був вихователем Слизерину, - пояснив Слизоріг. - О, знов, - швидко додав він, побачивши вираз обличчя Гаррі, і насварив його куцим пальцем, - не треба мати до мене претензій! Ти, мабуть, у Ґрифіндорі, як і вона? Так, це передається у спадок. Хоч і не завжди. Чув коли-небудь про Сіріуса Блека? Мусив чути... про нього писали газети... помер кілька тижнів тому...
Наче якась невидима рука стисла серце Гаррі й міцно тримала.
- Але в школі він був великим другом твого батька. Уся родина Блеків була в моєму гуртожитку, а от Сіріус опинився в Ґрифіндорі! Шкода... здібний же був хлопець. Згодом до мене потрапив його брат Реґулус, але я волів би мати повний комплект.
Слизоріг нагадував завзятого колекціонера, якого випередили на аукціоні. Заглибившись у спогади, він втупився в протилежну стіну, ліниво повертаючись то сюди, то туди, щоб рівномірно обігрівати озаддя.
- Мати твоя народилася маґелкою. Я повірити не міг, коли дізнався. Думав, вона чистокровка, така була обдарована.
- Моя найкраща приятелька теж з родини маґлів, - не втерпів Гаррі, - і вона найкраща в класі.
- Дивно, як воно іноді буває, правда? - сказав Слизоріг.
- Не дуже, - холодно озвався Гаррі.
Слизоріг здивовано на нього глянув.
- Не думай, що я упереджений! Ні-ні-ні! Хіба ж я щойно не казав, що твоя мама була моєю найулюбленішою ученицею за всі роки? А ще ж був Дерк Кресвел наступного після неї року - тепер він, звісно, голова служби зв’язку з ґоблінами, - теж з родини маґлів, дуже обдарований учень, і досі постачає мені надійну інформацію про те, що діється в Ґрінґотсі!
Слизоріг аж застрибав, самовдоволено всміхаючись, і вказав на комод, де в блискучих рамках стояло безліч фотографій з рухливими крихітними постатями.
- Усі колишні учні, з підписами. Там є Варнава Каф, видавець «Щоденного віщуна», він завжди з цікавістю вислуховує мої коментарі останніх подій. Тоді Амброзій Флум з «Медових руць»... на кожен день народження присилає великий кошик, а все тому, що я зумів представити його Цицероні Гаркіс, яка запропонувала йому першу роботу! А там ззаду... витягни шию й побачиш... це Ґвеноґа Джонс, капітанка «Гарпій з Голігеду»... усі завжди дивуються, коли чують, що я з «Гарпіями» запанібрата, й коли завгодно дістаю безкоштовні квитки!
Ця думка страшенно його підбадьорила.
- І всі ці люди знають, як вас знайти, щоб вам щось вислати? - запитав Гаррі, який не міг зрозуміти, чому це смертежери досі не напали на слід Слизорога, якщо він спокійно отримує кошики з солодощами, квитки на квідич та ще й приймає відвідувачів, спраглих до його порад і коментарів.
Усмішка зникла зі Слизорогового обличчя ще швидше, ніж кров зі стін.
- Та звісно, що ні, - заперечив він, дивлячись на Гаррі. - Я ні з ким не спілкуюся вже цілий рік.
Гаррі здалося, що сказані слова приголомшили й самого Слизорога; якусь мить він був наче сам не свій. Тоді стенув плечима.
- У такі часи обачний чарівник намагається голови не піднімати. Дамблдорові добре говорити, але якщо я зараз обійму якусь посаду в Гоґвортсі, то це буде те саме, що проголосити свою відданість Орденові фенікса! І хоч
