Третя крапля магії - Лариса Лешкевич

Аула знала, що Сайм задумав вирушити у Сухе русло до настання певного терміну, але які б слова вона не говорила, а не змогла переконати сина відмовитися від свого шаленого задуму.

Двадцять три роки – термін повноліття, після якого, за давньою і непорушною традицією Етеляни, кожен чоловік має право одружуватися, тому що саме в цьому священному віці розкривається вся сила, відміряна йому від народження богом Вогню.

Сайм ще досяг зрілості. До години народження залишалося не так і багато, всього два повних місяця, але Аула все одно побоювалася відпускати його до заповідної долині поодинці.

– Послухай мене, мій хлопчику. Немає потреби так ризикувати, – казала Аула сину, – запаси нашої магії вичерпуються, але якщо ми будемо витрачати їх дбайливо, то протримаємося до наступного Блідого місяця!

– Ні, матінко, не відмовляй мене… Мудрість твоя безмежна, але я вірю світлу тієї зірки, що сходить по вечірній зорі над Кульгавим лісом… Вона знає більше нас… До того ж трапляються обставини, за яких умовності можна відмахнути убік заради загального благополуччя ! – відповів їй Сайм.

– Ти не менш упертий, ніж твій батько! Він не послухав мого слова, і що? Хто тепер дізнається, де згинув... чи вбитий недругом, чи похований у сипучих пісках...

 – Батько бажав сили та процвітання нашому народу, вчив мене бути гідним вождем! Я хоробрий і сильний. Бог Вогню знає, куди прагнуть мої думки… Якщо магія вичерпається раніше терміну, то ніщо не завадить ворогам знову зробити спробу заволодіти нашими землями… Зараз їх утримує страх, адже сили рівні. Вони, як вовки Кам'янистої рівнини, одразу почують нашу слабкість і неміч! Ні, матінко, не відмовляй. Я вчиню, як велить мені обов'язок і серце.

Сайм підняв голову. Світлі очі його горіли вогнем захоплення.

– Тоді візьми в дорогу золи з вогнища, – сказала Айна, сумно дивлячись на одухотворене, гарне обличчя сина, – вона стане тобі у пригоді. 

Сайм лагідно посміхнувся.

– Не на війну ж я вирушаю, матінко! З п'ятнадцяти років їздив я з батьком по залишки магії і дуже добре знаю, що і як слід робити… – промовив він безтурботно, але серце його не зберігало тієї впевненості, яку він зображував на своєму обличчі.

Та й душу материнську не так просто обдурити!

–  Бачу, тебе не переконати, – з прикрістю сказала Аула, – То слухай мене, впертий... Не вступай ні з ким ні в суперечки, ні в змагання! Не піддавайся ніяким найсолодшим спокусам. Поки ти по цей бік Сутінкових хащів, ворог тебе не дістане... Розсудливість і мудрість батька твого не вберегли, а ти – молодий та гарячий!

– Ніхто не знає правди, матінко. Може живий він ще, можливо в полоні. Але я збережу себе, не сумнівайся…

Сайм спішився неподалік краю долини на тому самому добре знайомому місці, де завжди зупинявся з батьком.

Він відпустив коня пастись, а сам став у тіні валуна і почав уважно розглядати нічне небо, спостерігаючи за ходом сузір'їв.

Зовсім скоро Блідий місяць набуде повної сили, незабаром його примарне світло проллється на Сухе русло. І тоді хижий пісок замре, перестане затягувати у свої хлябі кожного, хто ступив на поверхню, і заіскриться, засяють у глибині його рясні відблиски магії.

 Сайм визначив потрібний момент по ледь помітному переливі зірки:  бурштинового Ура, що висить низько над південним горизонтом, і кинджалом окреслив коло. Окреслив тричі, з кожним разом все більше поглиблюючи його межі, потім надрізав праву долоню і почав окроплювати борозну своєю кров'ю.

То справді був звичайний ритуал, проведений у правильний час у Сухого русла – ритуал призову вогню та води.

Ці знання передавалися від батька до сина, від вождя до вождя, вони були записані в стародавніх легендах Етеляни.

Сайм, будучи доскіпливою дитиною, все випитував у батька про справжній зміст цього обряду, але той лише відповідав, що якщо так повелося з давніх-давен – значить так і має бути! Так чинили предки, так вони заповідали чинити наступним поколінням.

Емран часто любив повторювати, що предки краще розбиралися в законах світобудови, ніж навіть мудріші мудреці, що нині живуть. Тому ніхто не повинен суперечити чи ставити під сумнів знання і волю предків!

І Сайм не суперечив. Він звично виконував ритуал. Слухняний його закляттям, піднявся з глибин землі вогонь. Сайм, жмурячись, дивився, як танцюють на межі кола синьо-зелені язики полум'я. Йому завжди здавалося, що викликання вогню та води – це марне, марне марнотратство дорогоцінної магії, яку можна використати на більш насущні для володіння потреби. Ритуал був необхідним захистом, коли Сухе Русло  ще не поділяли Сутінкові зарості, коли ворог міг підібратись непомітно, вдарити в спину.

Але батько вчив його неухильно дотримуватися стародавніх традицій. І хоча батька вже не було поряд, Сайм продовжував виконувати його волю.

Яскрава зірка біля обрію знову спалахнула, змінивши бурштиновий колір на молочний.

Сайм з нудьгою прочитав нове заклинання, очікуючи побачити фонтани води, що одразу проб'ються з-під землі і погасять полум'я, яке танцює по межі кола. 

Але вода не відгукнулася, не прислухалася до заклику. Вогонь припав до землі, шипаючи, наче розлючена змія, – він жадав вологи.