Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Чаклунка почула дзюрчання води й шелест сонного листя.
– Багато чого сталося за ці нескінченні роки. Я закривала й відкривала шляхи, переплітала й роз'єднувала, але жоден із них не став прямим і рівним наче стріла. Щоб досягти бажаного, потрібно плутати, проходити багато разів одними й тими самими слідами...
– Чи впевнена ти, що цього разу стежка поведе туди, куди потрібно?
– Подивимося. Але я відчуваю: настав час для забутих обрядів і стародавньої магії.
– Що ж, бажаю тобі завершити задумане. Можливо, я повернуся, коли всі стежки зійдуться в одну.
– Ти повернешся, коли я покличу тебе...
Чаклунка дмухнула у воду, взяла чашу обома руками і стрімко виплеснула крізь відчинене вікно.
Краплі впали в густу траву й перетворилися на змій. Безшумно поповзли вони геть, виблискуючи у світлі місяця зеленуватою шкірою, і згинули в каламутно-білих клаптях туману.
