Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

У кабінеті було повно людей. Дамблдор сидів за столом зі спокійним обличчям, стуливши докупи пучки своїх довжелезних пальців. Професорка Макґонеґел виструнчилася біля нього, обличчя її було напружене. Міністр магії Корнеліус Фадж навшпиньки похитувався біля каміна, помітно вдоволений ситуацією. Обабіч дверей стояли, наче вартові, Кінґслі Шеклболт і ще якийсь суворий чаклун з коротесеньким цупким волоссям, якого Гаррі не впізнав, а під стіною вгадувалася веснянкувата, прикрашена окулярами мармиза Персі Візлі. Він уже радісно наготував перо й великий сувій пергаменту.

Портрети старих директорів і директорок сьогодні не прикидалися, що сплять. Усі вони стурбовано спостерігали за тим, що відбувалося. Коли зайшов Гаррі, дехто перестрибнув у сусідні рами і щось шепотів колегам на вухо.

Коли двері за спиною зачинилися, Гаррі вивільнився з рук Амбридж. Корнеліус Фадж витріщився на нього з лиховісною втіхою на лиці.

- Ну, - сказав він. - Ну-ну-ну...

Гаррі спромігся відповісти йому якнайлютішим поглядом. Серце гарячково калатало у нього в грудях, але розум був на диво чистий і холодний.

- Він вертався до ґрифіндорської вежі, - повідомила Амбридж. Її голос був до непристойності збуджений, просякнутий тією ж бездушною втіхою, що й тоді, коли вона у вестибюлі спостерігала за істерикою бідолашної професорки Трелоні. - Його впіймав юний Мелфой.

- Справді? - схвально відгукнувся Фадж. - Треба не забути подякувати Луціусу. Ну, Поттере... сподіваюся, ти знаєш, чого тут опинився?

Гаррі мав чіткий намір зухвало відповісти «так». Він уже розкрив рота й почав вимовляти це слово, коли раптом побачив Дамблдорове обличчя. Дамблдор не дивився на Гаррі... його очі втупилися в якусь точку над його плечем... але коли Гаррі на нього глянув, той ледь помітно похитав головою.

Гаррі на ходу змінив рішення.

- Та... ні.

- Перепрошую? - не зрозумів Фадж.

- Ні, - твердо заперечив Гаррі.

- Ти не знаєш, чого ти тут?

- Ні, не знаю, - повторив Гаррі.

Фадж недовірливо перевів погляд з Гаррі на професорку Амбридж. Гаррі скористався їхньою секундною неувагою, щоб іще раз зиркнути на Дамблдора, а той, дивлячись на килим, непомітно кивнув головою і ще непомітніше підморгнув.

- То ти й гадки не маєш, - саркастично проказав Фадж, - чому професорка Амбридж привела тебе до цього кабінету? Ти навіть не вважаєш, що порушив якісь шкільні правила?

- Шкільні правила? - перепитав Гаррі. - Ні.

- Або міністерські постанови, - уточнив Фадж.

- Не розумію, про що ви кажете, - відказав Гаррі.

Його серце й досі несамовито калатало. Було варто брехати Фаджеві хоч би для того щоб бачити, як у міністра підвищувався тиск, але Гаррі навіть не уявляв, як врешті викрутитися з халепи. Якщо хтось доніс Амбриджці про ДА, то йому як керівникові можна відразу пакувати валізи.

- То це, виявляється, для тебе новина, - сказав Фадж хрипким від злості голосом, - що в школі розкрито нелегальну учнівську організацію?

- Так, новина, - Гаррі непереконливо зобразив на обличчі невинність.

- Гадаю, пане міністре, - пролунав шовковий голос Амбридж, - ми досягнемо більше, якщо я покличу нашого інформатора.

- Так, так, авжеж, - погодився Фадж, а коли Амбридж вийшла з кабінету, він лиховісно глянув на Дамблдора. - Нема нічого кращого, ніж хороший свідок. Правду кажу, Дамблдоре?

- Справді нічого, Корнеліусе, - серйозно відповів Дамблдор і легенько вклонився.

Кілька хвилин усі чекали, не дивлячись одне на одного, а тоді Гаррі почув, як за спиною відчинилися двері й до кабінету увійшла Амбридж, тримаючи за плече кучеряву приятельку Чо Марієтту. Та затуляла обличчя долонями.

- Не бійся, люба, нема нічого страшного, - м'яко мовила професорка Амбридж, поплескуючи її по спині, - уже все гаразд. Ти правильно вчинила. Пан міністр тобою дуже задоволений. Він скаже твоїй матері, яка ти хороша дівчинка. Марієттина мати, пане міністре, - додала вона, дивлячись на Фаджа, - це мадам Еджком з відділу магічного транспортування, управління мережі порошку флу... вона допомогла нам контролювати гоґвортські каміни, якщо пригадуєте.

- Чудово, просто чудово! - захоплено вигукнув Фадж. - Яблучко від яблуні далеко не падає! Ну, дівчино, підведи очі, не соромся, а ми послухаємо, що ти нам... а хай йому гаргуйлець!

Марієтта підняла голову, і Фадж приголомшено відсахнувся, трохи не впавши у камін. Вилаявся і почав топтати ногами край свого плаща, з якого вже курився димок. Марієтта завила й натягла комір мантії по самі очі, але всі встигли побачити, що обличчя її жахливо спотворене фіолетовими гнійниками. Прищі обсипали їй ніс і щоки, складаючись у слово «ЯБЕДА».

- Не звертай увагу на прищики, люба, - нетерпляче підганяла її Амбридж, - забери від рота мантію і скажи панові міністру...

Але Марієтта знову здушено завила й несамовито замахала головою.

- Ну, нехай, дурне дівчисько, я сама йому скажу, - проскрипіла Амбридж. Знову огидно всміхнулася й почала: - Отже, пане міністре, сьогодні після вечері міс Еджком прийшла до мого кабінету і сказала, що хоче мені щось повідомити. Порадила мені піти до таємної кімнати на восьмому поверсі, яку іноді називають «кімната на вимогу» - мовляв, я там знайду те, що мене зацікавить. Я її розпитала, й вона зізналася, що там має відбутися певна зустріч. На жаль, тієї ж миті почали діяти оці чари, - вона махнула рукою на Марієттине обличчя, - і коли дівчина побачила себе в дзеркалі, то страшенно засмутилася й нічого більше не змогла сказати.

- Он воно як, - глянув Фадж на Марієтту, як йому, мабуть, здалося, лагідним і батьківським поглядом. - 3 твого боку було дуже відважно, моя люба, прийти й розповісти все професорці Амбридж. Ти вчинила дуже добре. А зараз розкажи нам, що було на тій зустрічі? З якою метою вона відбулася? Хто там був?

Але Марієтта нічого не сказала. Вона знову захитала головою, дивлячись на всіх розширеними переляканими очима.

- Чи не можна позбутися цього закляття? - нетерпляче спитав у Амбридж Фадж, вказуючи на Марієттине лице. - Щоб вона змогла нарешті нормально говорити?

- Я ще не знайшла протизакляття, - неохоче визнала Амбридж, а Гаррі відчув гордість за Герміонину майстерність. - Але це вже не має значення. Мені досить і того, що вона сказала. Якщо пригадуєте, пане міністре, я вам ще в жовтні надіслала рапорт, що Поттер зустрічався з учнями в «Кабанячій голові», у Гоґсміді...

- А які ви маєте докази? - втрутилася професорка Макґонеґел.

- Мінерво, я маю свідчення Віллі Відершина, який