Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Ти не дуже стараєшся!

Снейп чомусь здавався ще сердитішим, ніж дві хвилини тому, коли Гаррі проник у його спогади.

- Поттере, ти лінивий і недбалий, тому й не дивно, що Темний Лорд...

- Чи не могли б ви мені щось сказати, пане професоре? - знову почав заводитися Гаррі. - Чому ви називаєте Волдеморта Темним Лордом? Я чув, що до нього так зверталися тільки смертежери.

Снейп роззявив рота, щоб гарикнути... але тут десь за межами кімнати пролунав жіночий крик. Снейп рвучко підняв голову до стелі.

- Що таке?.. - пробурмотів він.

Звідкілясь з вестибюлю лунав приглушений гамір. Снейп насуплено озирнувся.

- Поттере, по дорозі сюди ти не помічав нічого незвичного?

Гаррі заперечливо похитав головою. Десь угорі знову закричала жінка. Снейп, тримаючи напоготові чарівну паличку, підійшов до дверей і вийшов. Гаррі якусь мить вагався, а тоді подався за ним.

Крики й справді долинали від вестибюлю. Поки Гаррі біг кам'яними сходами з підвалу, вони дедалі голоснішали. Вестибюль був переповнений. Одні учні вибігали з Великої зали, де й досі тривала вечеря, щоб побачити, що діється, а інші стовбичили на мармурових сходах. Гаррі проштовхався крізь гурт довготелесих слизеринців. Учні утворили велике коло, дивлячись перед собою хто здивовано, а хто злякано. Навпроти, по той бік вестибюлю, Гаррі побачив професорку Макґонеґел. Здавалося, її ось-ось знудить від побаченого.

Посеред кола учнів стояла професорка Трелоні, тримаючи в одній руці чарівну паличку, а в другій - порожню пляшку з-під хересу. Вигляд у неї був цілком божевільний. Волосся стирчало, окуляри були такі перекошені, що одне око здавалося більшим за друге. Її численні шалі й шарфи безладно звисали з плечей, створюючи враження, що вона ось-ось розпадеться по швах. Біля неї на підлозі лежали дві валізи, причому одна з них догори дном, ніби її кинули навздогін професорці Трелоні зі сходів. Вона перелякано дивилася на щось невидиме для Гаррі біля підніжжя сходів.

- Ні! - закричала професорка Трелоні. - НІ! Не може бути... не може... я не визнаю!

- Невже ви й досі не збагнули, що це таки станеться? - пролунав високий, мов у дівчинки, голос. Він звучав бездушно й задоволено, і Гаррі, зробивши крок праворуч, побачив, що Трелоні перелякано дивилася на професорку Амбридж. - Хоч ви не здатні передбачити навіть завтрашню погоду, але ж могли зрозуміти, що жалюгідний рівень ваших уроків, які я інспектувала, та відсутність навіть найменшого поступу з вашого боку неминуче призведуть до звільнення з посади.

- Ви н-не маєте права! - завила професорка Трелоні, а сльози бризнули з її очей за величезними окулярами, - н-не маєте права мене звільнити! Я тут працюю шістнадцять років! Г-Гоґвортс - це м-мій д-дім!

- Був ваш дім, - виправила її професорка Амбридж, і Гаррі бридко було бачити, з якою насолодою розтягла вона своє ропушаче обличчя, дивлячись, як професорка Трелоні впала, нестримно ридаючи, на валізу, - але годину тому міністр магії затвердив своїм підписом наказ про ваше звільнення. Тож, будьте ласкаві, вийдіть з вестибюлю. Ви нас ганьбите.

Вона стояла й дивилася з виразом незмірної втіхи, як професорка Трелоні здригалася й стогнала, хитаючись на своїй валізі від невимовного горя. Гаррі почув ліворуч від себе приглушене ридання й озирнувся. Це плакали, притулившись одна до одної, Лаванда й Парваті. Тоді почулися кроки. Професорка Макґонеґел вийшла з кола учнів, підійшла до професорки Трелоні й поплескала її по плечі, водночас виймаючи зі своєї мантії велику носову хустинку.

- Годі вже, годі, Сивіло... заспокойся... витри носа... не все так погано, як тобі здається... тобі не доведеться покидати Гоґвортс...

- Невже, професорко Макґонеґел? - Амбридж погрозливо вийшла на кілька кроків уперед. - А чи вповноважені ви робити такі...

- Я вповноважений, - пролунав глибокий голос.

Відчинилися дубові вхідні двері. Учні, що стояли там, розступилися, і в проході з'явився Дамблдор. Що він робив надворі, Гаррі збагнути не міг, але його постать на тлі химерно-імлистої ночі вражала. Не зачиняючи за собою дверей, він пройшов крізь коло учнів до професорки Трелоні, що заплакано здригалася на своїй валізі біля професорки Макґонеґел.

- Ви, професоре Дамблдоре? - особливо гидко реготнула Амбридж. - Боюся, що ви не зрозуміли ситуації. Я маю тут... - вона витягла з мантії сувій пергаменту, - ...наказ про звільнення, підписаний мною і міністром магії. Згідно з освітньою постановою номер двадцять три. Верховний інквізитор Гоґвортсу має повноваження інспектувати, призначати іспитові терміни та звільняти будь-якого вчителя, котрий, на її... тобто на мою... думку, не відповідає рівню й вимогам Міністерства магії. Я вирішила, що професорка Трелоні занадто слабка викладачка. Отож я її звільнила.

На превеликий подив Гаррі, Дамблдор і далі всміхався. Він поглянув на професорку Трелоні, що невтішно ридала на валізі, і сказав: - Авжеж, професорко Амбридж, це слушно. Ви маєте повне право як Верховний інквізитор звільняти моїх учителів. Але ви не вповноважені виганяти їх із замку, - він люб'язно вклонився. - Право приймати такі рішення все ще належить директорові, а я хочу, щоб професорка Трелоні залишалася жити в Гоґвортсі.

На цих словах професорка Трелоні нестямно зареготала, ледве заглушуючи гикавку.

- Ні... ні, я п-піду, Дамблдоре! Я п-покину Гоґвортс і п-по-шукаю собі долі деінде...

- Ні, Сивіло, - урвав її Дамблдор, - ти залишишся.

Він обернувся до професорки Макґонеґел.

- Професорко Макґонеґел, чи я можу вас попросити відвести Сивілу назад?

- Авжеж, - відповіла Макґонеґел. - Уставай, Сивіло...

З юрби швиденько вийшла професорка Спраут і схопила Трелоні за другу руку. Разом вони повели її повз Амбридж угору по мармурових сходах. Підбіг професор Флитвік з витягнутою чарівною паличкою. Він пискнув «Локомотор валізи!» - і багаж професорки Трелоні піднявся в повітря й поплив за нею. Професор Флитвік замикав цю процесію.

Професорка Амбридж стояла мов укопана, втупившись у Дамблдора, що все ще люб'язно всміхався.

- А що, - просичала вона так, що чутно було на весь вестибюль, - ви збираєтесь робити, коли я призначу нового вчителя віщування і йому буде потрібне її помешкання?

- О, цим можете не перейматися, - чемно відповів Дамблдор. - Знаєте, я вже знайшов нового вчителя віщування, і його влаштовує помешкання на першому поверсі.

- Ви знайшли?.. - пронизливо перепитала Амбридж. - Ви знайшли? Чи не могла б я вам нагадати, Дамблдоре, що, згідно з освітньою постановою номер двадцять два...

- ...міністерство має право призначати відповідного кандидата, якщо... підкреслюю, якщо... директор не зможе