Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- То ти й далі наполягаєш, що Той-Кого-Не-Можна-Називати повернувся? - зняла окуляри Ріта, дивлячись на Гаррі пронизливим поглядом. Її палець тим часом нетерпляче тягся до сумочки з крокодилячої шкіри. - Заохочуєш Дамблдорові побрехеньки про повернення Відомо-Кого і про те, що ти єдиний цьому свідок?

- Я не єдиний свідок, - огризнувся Гаррі. - Там ще було з десяток смертежерів. Може, назвати прізвища?

- Це було б гарнісінько, - видихнула Ріта й знову заходилася нишпорити в сумочці, дивлячись на нього так, ніби ніколи не бачила нічого прекраснішого. - Такий величезний жирний заголовок: «Поттер звинувачує...» Тоді підзаголовок: «Гаррі Поттер називає смертежерів, які й досі є серед нас». А тоді твоя велика гарнісінька фотографія з підписом: «Схвильований п'ятнадцятирічний Гаррі Поттер, який уцілів після нападу Відомо-Кого, викликав учора зливу обурення, звинувативши в причетності до смертежерів шанованих і видатних членів чаклунської громади...»

Вона вже підносила до рота своє самописне перо, але враз захват на її обличчя змінився розчаруванням.

- Але ж, - відклала вона перо й вовком глянула на Герміону, - наша юна старостиня, зрозуміло, не захоче, щоб це все з'явилося в пресі.

- Власне кажучи, - солодко відповіла Герміона, - юна старостиня саме цього й хоче.

Ріта витріщилася на неї. Гаррі теж. А от Луна мрійливо замугикала собі під ніс «Візлі - наш король» і помішала коктейль соломинкою з цибулиною на кінці.

- Ти хочеш, щоб я написала все, що він скаже про Того-Кого-Не-Можна?.. - притишеним голосом перепитала Ріта.

- Саме так, - підтвердила Герміона. - Всю правду. Тільки факти. Слово в слово, як це скаже Гаррі. Він вам викладе всі деталі, назве імена досі не виявлених смертежерів, яких він там побачив, опише, як тепер виглядає Волдеморт... ох, заспокойтеся, - презирливо кинула вона Ріті хустинку, бо та, почувши Волдемортове ім'я, так підскочила, що перевернула на себе пів склянки вогневіскі.

Ріта почала витирати свого поплямленого дощовика, не відводячи очей від Герміони. А тоді відверто сказала: - «Віщун» цього не надрукує. Ніхто не вірить у його вигадки, якщо ти досі сама цього не помітила. Усі вважають, що це марення. Ось якщо ти дозволиш мені написати статтю з цієї точки зору...

- Нам не потрібні чергові побрехеньки про те, що в Гаррі поїхав дах! - розсердилася Герміона. - Їх уже було достатньо, дякуємо! Я хочу, щоб він отримав нагоду сказати правду!

- На подібні статті нема попиту, - холодно відказала Ріта.

- Ви хочете сказати, що «Віщун» цього не надрукує, бо Фадж не дозволить? - роздратовано кинула Герміона.

Ріта уважно й довго дивилася на Герміону. Тоді нахилилася до неї над столом і сказала діловим тоном: - Так, «Віщун» залежить від Фаджа, але що це міняє по суті? Вони не надрукують статті з позитивним образом Гаррі. Ніхто не захоче її читати. Це суперечитиме настроям громади. Люди й так дуже стурбовані останньою втечею з Азкабану. Вони просто не хочуть вірити в повернення Відомо-Кого.

- Отже, «Щоденний віщун» існує, щоб повідомляти лише те, що люди хочуть почути? - ядучо спитала Герміона.

Ріта знову випросталася, здивовано підняла брови й допила своє вогневіскі.

- «Віщун» існує для продажу, дурне дівчисько, - холодно пояснила вона.

- Мій тато вважає, що це жахлива газета, - несподівано втрутилася в розмову Луна. Цмулячи крізь соломинку коктейль, вона дивилася на Ріту своїми величезними, банькатими, трохи божевільними очима. - А ось він публікує тільки те важливе, що людям необхідно знати. Його не цікавлять гроші.

Ріта зневажливо зиркнула на Луну.

- Твій батько, мабуть, видає якийсь тупий сільський бюлетеньчик? - скривилася вона. - Де друкує всілякі там «Двадцять п'ять способів, як непомітно змішатися з маґлами» і дні наступних доброчинних розпродажів?

- Ні, - заперечила Луна, занурюючи цибулину в коктейль, - він видає «Базікало».

Ріта похлинулася так голосно, що люди за сусіднім столом стурбовано озирнулися.

- Тільки те важливе, що людям необхідно знати? - убивчим тоном перепитала вона. - Та цей журнальчик годиться тільки на те, щоб удобрювати ним землю замість гною.

- Але ви зараз маєте нагоду трохи підняти його рівень, - мило всміхнулася Герміона. - Луна каже, що її батько охоче надрукує інтерв'ю з Гаррі.

Ріта якусь мить витріщалася на них, а тоді розреготалася.

- «Базікало»! - заливалася вона. - Ви вважаєте, що люди серйозно сприймуть його інтерв'ю, якщо його опублікує «Базікало»?

- Дехто не сприйме, - незворушно відповіла Герміона. - Але у версії втечі з Азкабану, оприлюдненій «Щоденним віщуном», не сходяться кінці з кінцями. Мені здається, багатьох цікавить, чи не існує правдоподібнішого пояснення цієї події. Тож якщо альтернативна версія буде опублікована навіть у такому... - вона скоса зиркнула на Луну, - такому... скажімо, нетиповому журналі... люди захочуть її прочитати.

Ріта якийсь час мовчала й уважно розглядала Герміону, схиливши голову набік.

- Гаразд, припустімо, я це зроблю, - нарешті сказала вона. - А який буде гонорар?

- Не думаю, що тато платить авторам, - сонно проказала Луна. - Вони вважають за честь побачити в журналі свої матеріали та своє ім'я.

Ріта Скітер мала такий вигляд, ніби знову ковтнула смердосоку, а тоді накинулася на Герміону.

- Я маю це зробити на дурняк?

- Так, - спокійно підтвердила Герміона, потягуючи коктейль. - Бо інакше я буду змушена повідомити у відповідні інстанції, що ви незареєстрований анімаг. До речі, «Віщун» заплатить вам чималий гонорар за опис життя в Азкабані очима в'язня.

Ріта, здавалося, мріяла тільки про те, щоб схопити паперову парасольку, яка стирчала з Герміониної склянки, й запхати її Герміоні в носа.

- Отже, я не маю вибору? - сказала Ріта тремтячим голосом. Вона знову відкрила сумочку з крокодилячої шкіри, витягла аркуш пергаменту й наготувала самописне перо.

- Тато буде радий, - повеселішала Луна.

Ріта скреготнула зубами.

- Ну що, Гаррі, - повернулася до нього Герміона. - Готовий розповісти людям правду?

- Думаю, що так, - відповів Гаррі, дивлячись, як Ріта кладе самописне перо на пергамент.

- Тоді повний вперед, Ріто, - спокійно звеліла Герміона, виловлюючи вишеньку з дна склянки.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ -

Бачене й непередбачене

Луна не могла сказати напевне, коли саме в «Базікалі» з'явиться Рітине інтерв'ю