Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ -
Загнаний жук
Уже наступний ранок приніс відповідь на Гарріне запитання. Коли прибув Герміонин «Щоденний віщун», вона розгладила його, глянула на першу шпальту і так зойкнула, що всі поблизу озирнулися.
- Що? - в один голос запитали Гаррі з Роном.
Замість відповіді вона розклала газету перед ними на столі і вказала на десять чорно-білих фотографій на першій сторінці, на яких були обличчя дев'ятьох чаклунів і однієї відьми. Дехто з них глумливо посміхався, а інші зухвало тарабанили пальцями по рамках своїх знімків. Кожне фото супроводжувалося текстом з ім'ям злочинця та описом злочину, за який його було ув'язнено в Азкабані.
«Антонін Дологов, - було написано під знімком чаклуна з довгим блідим і перекривленим обличчям, що глузливо дивився на Гаррі, - засуджений за брутальне вбивство Ґідеона й Фабіана Преветів».
«Елджернон Руквуд, - так звали поцяткованого віспою чоловіка з масним волоссям, що втомлено притулився до краю фотографії, - засуджений за видачу таємниць Міністерства магії Тому-Кого-Не-Можна-Називати».
Але Гаррі не відводив очей від фотографії відьми. Він одразу, щойно побачив цю сторінку, звернув увагу на її обличчя. Мала вона довге чорне волосся, що на знімку було безладно розпатлане, хоч він пам'ятав його охайним, густим і блискучим. Дивилася на нього очима з важкими повіками, а на її тонких вустах вигравала зухвала і презирлива посмішка. Як і Сіріус, вона ще зберігала рештки привабливості, хоч від її колишньої краси - мабуть, завдяки Азкабану - уже мало що залишилося.
«Белатриса Лестранж, засуджена за катування й доведення до цілковитого безумства Френка та Аліси Лонґботомів».
Герміона штурхнула Гаррі під ребро й показала на заголовок над фотографіями, на який Гаррі не звернув уваги зосередившись на Белатрисі.
МАСОВА ВТЕЧА З АЗКАБАНУ
МІНІСТЕРСТВО ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО ДАВНІ СМЕРТЕ ЖЕРИ
ГУРТУЮТЬСЯ ДОВКОЛА БЛЕКА
- Блека? - голосно перепитав Гаррі. - Ідіо...
- Цссс! - розпачливо засичала Герміона. - Не кричи... спочатку прочитай!
«Учора вночі Міністерство магії повідомило про масову втечу з Азкабану.
У розмові з журналістами, що відбулася в кабінеті міністра магії Корнеліуса Фаджа, пан міністр підтвердив, що вчора ввечері сталася втеча десяти особливо небезпечних в'язнів і що він уже повідомив маґлівського прем'єр-міністра про серйозну загрозу з боку цих осіб.
- На превеликий жаль, ми опинилися в тій самій ситуації, що й два з половиною роки тому, коли втік убивця Сіріус Блек, - сказав містер Фадж. - Ми також переконані, що ці дві події взаємопов'язані. Втеча такого масштабу не могла відбутися без зовнішнього сприяння, а ми повинні пам'ятати, що Блек, якому вперше в історії Азкабану вдалося звідти втекти, ідеально підходить на роль підбурювача, який ділиться з іншими своїм досвідом. На нашу думку, ці злочинці, серед яких є й Блекова двоюрідна сестра Белатриса Лестранж, об'єдналися довкола свого лідера Блека. Проте ми докладаємо максимум зусиль, щоб упіймати злочинців, і просимо магічну громаду зберігати пильність та обережність. У жодному разі не можна навіть наближатися до когось із цих осіб».
- От тобі й маєш, Гаррі, - сказав приголомшений Рон. - Он чому він учора був такий щасливий.
- Мені це не вкладається в голові, - обурився Гаррі. - як може Фадж звинувачувати у втечі Сіріуса?
- А що йому залишається робити? - з гіркотою пояснила Герміона. - Він же не може сказати: «Вибачте мені всі, бо Дамблдор попереджав, що таке може статися і що азкабанські вартові перейдуть на бік Лорда Волдеморта»... та перестань сахатися, Роне...» а тепер ще й утекли найзапекліші Волдемортові посіпаки». Він же добрих півроку тільки те й робив, що всім торочив, які ви з Дамблдором брехуни!
Герміона розгорнула газету й узялася читати статтю про втечу, а Гаррі оглянув Велику залу. Не міг збагнути, чому інші учні не виказують переляку чи хоч би не обговорюють жахливу новину з першої шпальти, а потім згадав, що мало хто отримує газету щодня, як Герміона. Учні балакали собі про домашні завдання, про квідич і хтозна про які ще дурниці, тоді як за межами школи ще десятеро смертежерів поповнили Волдемортові лави.
Гаррі глянув на вчительський стіл. Там була цілком інакша ситуація. Надзвичайно серйозні Дамблдор і професорка Макґонеґел заглибилися в розмову. Професорка Спраут зіперла «Віщуна» на пляшечку з кетчупом і так зосереджено читала першу шпальту, що навіть не помічала, як з ложки крапає їй на коліна яєчний жовток. А от професорка Амбридж на протилежному краю стола напихалася вівсянкою. Принаймні хоч тепер її мішкуваті ропушачі очі не пронизували Велику залу, стежачи за поведінкою учнів. З кожним ковтком вона дедалі більше хмурилася і зрідка лиховісно позирала на Дамблдора та Макґонеґел, які продовжували зосереджену розмову.
- Ой, Боже... - Герміона ошелешено втупилася в газету.
- Що там іще? - занепокоєно спохопився Гаррі.
- Це просто... жах, - приголомшено відповіла Герміона. Вона розгорнула газету на десятій сторінці і віддала її хлопцям.
ТРАГІЧНА ЗАГИБЕЛЬ ПРАЦІВНИКА МІНІСТЕРСТВА МАГІЇ
«Адміністрація лікарні Святого Мунґо вчора пообіцяла провести повне розслідування смерті 49-річного працівника Міністерства магії Бродеріка Боуда, котрого знайшли у власному ліжку задушеним рослиною з вазона. Цілителі, які прибули на місце події, не зуміли оживити містера Боуда, що за кілька тижнів до смерті був поранений під час нещасного випадку на роботі.
Головну цілительку палати містера Боуда Міріам Страут тимчасово усунуто від виконання обов'язків, тому вона вчора не змогла прокоментувати подію, однак речник лікарні заявив таке:
- Ми маємо суворі обмеження щодо речей, які дозволено тримати в палатах, але, здається, цілителька Страут, надміру завантажена роботою в різдвяний період, недооцінила небезпечність рослини на тумбочці біля ліжка містера Боуда. Коли він почав потроху говорити й рухатися, цілителька Страут дозволила містерові Боуду самому доглядати рослину, не роздивившись, що то був не безневинний пурхоцвіт, а живець рослини «пастка диявола». Отож, коли містер Боуд, який почав одужувати, доторкнувся до рослини, вона негайно його задушила.
У лікарні Святого Мунґо й досі не спромоглися пояснити,
