Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Дивись, не забувай: Локомотор Мортіс! - пошепки казала Герміона Ронові, який саме ховав у рукав свою паличку.
- Та знаю, знаю! - огризнувся Рон. - Не діставай.
Тим часом Вуд у роздягальні відвів Гаррі набік:
- Не хочу на тебе тиснути, але сьогодні нам за всяку ціну треба якомога швидше піймати снич. Треба закінчити гру, перш ніж Снейп отримає шанс нас засудити.
- Там зібралася вся школа! - вигукнув Фред Візлі, визирнувши з дверей. - Навіть, - ого! - Дамблдор прийшов подивитися!
У Гаррі тьохнуло серце.
- Дамблдор? - перепитав він і кинувся до дверей, щоб пересвідчитись. Фред казав правду: Дамблдорову сріблясту бороду годі було з чимось сплутати.
Гаррі мало не засміявся, йому полегшало на душі. Тепер він у безпеці. Снейп ніколи не наважиться зробити йому якусь капость у присутності Дамблдора.
Мабуть, саме тому Снейп був таким сердитим, коли команди виходили на поле, і Рон теж це помітив.
- Я ще ніколи не бачив Снейпа таким лютим, - сказав він Герміоні. - Дивися, починають! Ой!
Хтось штурхнув Рона в потилицю. Це був Мелфой.
- О, Візлі, пардон! А я тебе й не помітив!
Мелфой задоволено вишкірився до Креба і Ґойла.
- Цікаво, як довго протримається Поттер на мітлі? Ну що, Візлі, може - парі?
Рон не відповів: Снейп щойно призначив пенальті на користь Гафелпафу за те, що Джордж Візлі поцілив у нього бладжером. Герміона, схрестивши пальці, стежила за Гаррі, що кружляв над полем, мов яструб, пильнуючи снича.
- Знаєте, як добирають гравців для ґрифіндорської команди? - голосно запитав Мелфой через кілька хвилин, коли Снейп присудив на користь Гафелпафу ще одне пенальті взагалі без жодної на те причини. - Вони запрошують тих учнів, яких їм шкода. Дивіться, там є Поттер - він не має батьків; тоді брати Візлі - вони не мають грошей. Слухай, Лонгботоме, ти маєш бути в команді, бо в тебе нема розуму!
Невіл почервонів і повернувся до Мелфоя.
- Мелфою, я... я вартий десятьох таких, як ти! - затинаючись, вимовив він.
Мелфой, Креб і Ґойл аж застогнали з реготу, але Рон, і далі пильно стежачи за грою, сказав:
- Не бійся його, Невіле.
- Якби розум був на вагу золота, ти був би біднішим, ніж Візлі! - не переставав знущатися з Невіла Мелфой.
Ронові нерви вже мало не рвалися від тривоги за Гаррі.
- Попереджаю, Мелфою: ще одне слово...
- Роне! - скрикнула раптом Герміона. - Гаррі!..
- Що? Де?
Гаррі зненацька ефектно пірнув униз, а на трибунах почулися зойки й захоплені вигуки. Герміона скочила на ноги, запхавши до рота схрещені пальці, а Гаррі мчав до землі, мов куля.
- Карочє, Візлі, тобі повезло: Поттер, мабуть, помітив на полі якісь грошенята! - глузував Мелфой.
Рон не витримав. Не встиг Мелфой отямитись, як Рон уже стрибнув на нього й повалив додолу. Невіл завагався, а тоді поліз через спинку сидіння на допомогу.
- Давай, Гаррі! - крикнула Герміона, вискочивши на сидіння, щоб краще бачити, як Гаррі мчав просто на Снейпа. Вона навіть не помітила ні Мелфоя з Роном, які качалися по землі, ні ударів та зойків, що лунали з клубка рук та ніг, у який перетворилися Невіл, Креб і Ґойл.
А в небі над полем Снейп якраз розвернув свою мітлу, помітивши, як щось яскраво-червоне просвистіло повз його голову, - наступної миті Гаррі вже злітав угору, тріумфально піднявши руку зі сничем у кулаці.
Трибуни вибухли оплесками! Це мав бути рекорд - ніхто не пригадував, щоб хтось колись міг так швидко спіймати снича.
- Рон! Рон! Де ти? Гра скінчилася! Гаррі переміг! Ми виграли! Ґрифіндор - лідер! - волала Герміона, танцюючи на сидінні й обіймаючи Парваті Патіл, яка стрибала в нижньому ряду.
Гаррі зіскочив зі своєї мітли за півметра від землі. Він ще не вірив. Він зловив!.. Гра скінчилася, не протривавши і п'ятьох хвилин. Коли на поле вибігали ґрифіндорці, Гаррі помітив блідого й розлюченого Снейпа, що сідав неподалік, а тоді відчув на плечі чиюсь руку й побачив перед собою усміхнене обличчя Дамблдора.
- Дуже добре! - тихенько, щоб ніхто більше не чув, похвалив його Дамблдор. - Приємно бачити, що ти вже не переймаєшся тим дзеркалом і знайшов собі розраду. Чудово!
Снейп роздратовано сплюнув на землю.
Трохи згодом Гаррі вийшов з роздягальні, щоб занести свій «Німбус-2000» до ангару, де стояли мітли. Він ще ніколи не почувався таким щасливим. Він справді зробив щось таке, чим можна тепер пишатися, і ніхто вже не закине йому, що він має тільки відоме ім'я й більш нічого. Ще ніколи вечірнє повітря не пахло йому так солодко. Гаррі йшов вогкою травичкою, перебираючи в голові події минулої години, що сплелися в радісну мозаїку: ґрифіндорці підбігають і несуть його на руках; Рон і Герміона вдалині на радощах аж скачуть; Рон, у якого з носа юшить кров, щось весело гукає.
Гаррі підійшов до ангару. Зіперся на дерев'яні двері й глянув на Гоґвортс, вікна якого пломеніли в промінні призахідного сонця. Ґрифіндор на першому місці! Він зробив, він показав тому Снейпові...
До речі, про Снейпа...
З головних сходів замку стрімко збігла постать у каптурі. Явно не бажаючи, щоб хтось її бачив, постать заспішила до забороненого лісу. Помітивши це, Гаррі цілком забув про свою перемогу. Він розпізнав, хто вміє так скрадатися. Це Снейп крадькома пробирався до лісу, тоді як усі вечеряли. Що це могло означати?
Гаррі знову сів верхи на «Німбус-2000» і знявся в повітря. Пролітаючи над замком, побачив, що Снейп уже підбігає до лісу. Рушив за ним.
Дерева були такі гіллясті, що годі було побачити, де зник Снейп. Гаррі кружляв над лісом, опускаючись нижче й нижче і мало не чіпляючи верхівок. Раптом він почув голоси. Підлетів ближче й безшумно зробив посадку на розлогому буці. Обережно поповз однією з гілок, міцно стискаючи мітлу й намагаючись розгледіти щось крізь листя.
Внизу, на тінистій галявині, стояв Снейп, але не сам. Поряд стояв ще й Квірел. Гаррі не бачив виразу його обличчя, але чув, що той затинається сильніше, ніж завжди. Гаррі прислухався до їхньої розмови.
- ...н-н-не розумію,
