Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Або «Група боротьби з маразмом Міністерства магії»? - запропонував Фред.

- Я думала, - Герміона грізно глянула на Фреда, - що треба вибрати назву, почувши яку, ніхто б не здогадався чим ми займаємось. Ми б тоді могли безпечно користуватися назвою не тільки на наших зустрічах.

- Може, «Група боротьби» або «Дружня асоціація»? - сказала Чо. - Скорочено ГБ або ДА, щоб ніхто не зрозумів, що ми маємо на увазі?

- Краще ДА, - втрутилася Джіні. - Тільки нехай це розшифровується, як «Дамблдорова армія», бо міністерство цього найбільше боїться, правда?

Почулися схвальний гомін та сміх.

- Чи всі підтримують ДА? - рішуче запитала Герміона і стала коліном на подушку, готуючись лічити голоси. - Абсолютна більшість... рішення прийнято!

Вона приколола до стіни аркуш пергаменту з усіма їхніми підписами й написала зверху великими літерами:

ДАМБЛДОРОВА АРМІЯ

- То що, - сказав Гаррі, коли вона знову сіла, - починаємо заняття? Я подумав, що насамперед нам треба вивчити «Експеліармус», тобто роззброювальне закляття. Хоч воно й просте, зате дуже корисне...

- Ой, прошу тебе, - закотив очі і склав на грудях руки Захаріас Сміт. - Не думаю, що «Експеліармус» дуже нам допоможе в боротьбі з Відомо-Ким.

- Я користувався цим проти нього, - спокійно заперечив Гаррі. - У червні воно врятувало мені життя.

Сміт розгублено роззявив рота. Учні в кімнаті притихли.

- Але якщо тебе це не влаштовує, можеш звідси піти. - додав Гаррі.

Сміт не поворухнувся. Всі інші теж.

- Думаю, - сказав Гаррі, в якого пересохло в роті від усіх цих звернених на нього поглядів, - нам треба розділитися на пари й почати заняття.

Було досить дивно керувати й розпоряджатися, але ще дивніше - спостерігати, як його слухаються. Усі негайно зірвалися на ноги й поділилися на пари. Невіл, як можна було передбачити, залишився без пари.

- Можеш тренуватися зі мною, - сказав йому Гаррі. - Починаємо на рахунок «три»... раз, два, три...

У кімнаті залунали крики «Експеліармус». Чарівні палички порозліталися на всі боки. Деякі закляття помилково влучили в книжки на полицях, і ті попадали. Гаррі був швидший, і чарівна паличка вирвалася у Невіла з рук, стукнулася в стелю, розсипавши зливу іскор, і впала на книжкову шафу, звідки Гаррі дістав її замовлянням-викликанням. Оглянувши клас, він зрозумів, що мав рацію, коли запропонував почати з найпростіших заклять. Багато чарів були дуже низької якості. Деякі учні взагалі не зуміли роззброїти своїх опонентів, а лише примусили їх відскочити на кілька кроків назад або зіщулитися, коли повз них просвистіли занадто кволі закляття.

- Експеліармус! - вигукнув Невіл, і Гаррі, що цього не очікував, відчув, як чарівна паличка вилетіла йому з рук.

- У МЕНЕ ВИЙШЛО! - радісно закричав Невіл. - Раніше ні разу не вдавалося... А ТЕПЕР ВИЙШЛО!

- Молодець! - похвалив його Гаррі, вирішивши не наголошувати на тому, що справжній Невілів суперник навряд чи стане дивитися в протилежний бік і ледве тримати чарівну паличку. - Слухай, Невіле, чи не міг би ти кілька хвилин по черзі тренуватися з Роном і Герміоною, а я подивлюся, як справи у всіх інших?

Гаррі став у центрі кімнати. Щось дивне відбувалося із Захаріасом Смітом. Щоразу, як він роззявляв рота, щоб роззброїти Ентоні Ґольдштейна, у нього вилітала з рук власна чарівна паличка, хоч Ентоні нібито й не вимовляв жодного звуку. Але Гаррі досить швидко розгадав цю таємницю: Фред і Джордж, які стояли недалеко, по черзі скеровували Смітові в спину свої чарівні палички.

- Вибач, Гаррі, - почав виправдовуватися Джордж, коли Гаррі перехопив його погляд. - Не стримався.

Гаррі обійшов усі інші пари, виправляючи тих, хто неправильно виконував чари. Джіні була в парі з Майклом Корнером і робила все дуже добре, натомість Майкл був або невмілий, або просто не хотів її зачакловувати. Ерні Макмілан забагато розмахував паличкою, і партнер постійно його випереджав. Брати Кріві діяли завзято, але безладно, і книжки розліталися з полиць саме через них. Так само непередбачувана була й Луна Лавґуд. Вона то примушувала чарівну паличку Джастіна Фінч-Флечлі вириватися з рук, то просто піднімала йому волосся дибки.

- Усе, досить! - крикнув Гаррі. - Стійте! СТОП!

«Мені потрібен свисток», - подумав він і одразу помітив, що свисток лежить неподалік, на книжках. Схопив його і свиснув, що було духу. Учні опустили чарівні палички.

- Було непогано, - похвалив їх Гаррі, - але ще багато що треба вдосконалити. - Захаріас Сміт дивився на нього вовком. - Спробуймо ще раз.

Він знову почав ходити по кімнаті, зупиняючись то тут, то там, щоб щось підказати. Помалу загальна якість виконання поліпшилася. Намагався не підходити до Чо та її подруги, проте, побувавши вже двічі біля кожної пари, відчув, що не може їх більше уникати.

- Ой, ні, - вигукнула Чо, коли він підійшов. - Експеліарміос! Тобто Експелімеліус! Я...ой, вибач, Марієтто!

У кучерявої подруги Чо загорівся рукав мантії. Марієтта погасила вогонь своєю чарівною паличкою й сердито глянула на Гаррі, ніби це він був винен.

- Я через тебе розхвилювалася! Досі все було добре! - дорікнула Гаррі Чо.

- Було непогано, - збрехав Гаррі, та коли Чо недовірливо підняла брови, сказав: - Ну, нехай було так собі, але перед цим ти все виконувала добре - я дивився.

Вона всміхнулася. Її подруга Марієтта кисло зиркнула на них і відвернулася.

- Не звертай на неї уваги, - прошепотіла Чо. - Насправді їй не хочеться тут бути, але я її примусила прийти зі мною. Батьки заборонили їй займатися будь-чим, що може засмутити професорку Амбридж. Розумієш... її мама працює в міністерстві.

- А що твої батьки? - поцікавився Гаррі.

- Ну, вони мені теж заборонили дратувати Амбридж, - сказала Чо, а тоді гордо розправила плечі. - Та якщо вони гадають, що я не боротимуся проти Відомо-Кого після того, що сталося з Седриком...

Вона збентежено вмовкла, і запанувала ніякова тиша. Чарівна паличка Террі Бута просвистіла повз Гарріне вухо і боляче вгатила в ніс Алісію Спінет.

- А мій тато підтримує будь-які антиміністерські дії! - гордо проголосила за спиною в Гаррі Луна Лавґуд. Вона явно підслуховувала їхню розмову, поки Джастін Фінч-Флечлі намагався виплутатися з мантії, що закрутилася йому навколо голови. - Він завжди каже, що Фадж його вже нічим не здивує. Тобто після стількох