Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Дякую, - почухав він Криволапика лівою рукою.
- Я вважаю, що ти повинен поскаржитися, - тихенько порадив Рон.
- Ні, - категорично заперечив Гаррі.
- Макґонеґелка здуріла б, якби довідалася...
- Мабуть, що так, - похмуро погодився Гаррі. - Як гадаєш, скільки мине часу, поки Амбридж пропхне нову постанову про те, що кожного, хто поскаржиться на Верховного інквізитора, треба негайно звільняти з роботи?
Рон уже й рота розкрив, щоб заперечити, та нічого не придумав, тож за якусь мить знову закрив.
- Це жахлива жінка, - тихенько сказала Герміона. - Жахлива. Знаєш, я щойно казала Ронові, перед тим, як ти зайшов... ми повинні з нею щось зробити.
- Я запропонував отруїти, - понуро бовкнув Рон.
- Ні... я мала на увазі якось це пов'язати з тим, що вона погано викладає предмет, адже ми від неї ніякого захисту не навчимося, - сказала Герміона.
- І що ж ми зробимо? - позіхнув Рон. - Уже пізно. Вона отримала посаду і залишиться тут. Фадж постарається.
- Знаєте, я сьогодні думала... - Герміона боязко глянула на Гаррі, а тоді продовжила: - Я подумала, що... можливо, настав час, коли ми повинні... зробити це самі.
- Що самі? - підозріло перепитав Гаррі, все ще не виймаючи руку з відвару муртлапових щупальців.
- Ми самі повинні вивчити захист від темних мистецтв, - сказала Герміона.
- Перестань. - застогнав Рон. - Ти хочеш нас завалити ще й цим? Невже ти не розумієш, що ми з Гаррі знову відстаємо з домашньою роботою, а другий тиждень лише почався?
- Але це важливіше за домашні завдання! - не вгавала Герміона.
Гаррі й Рон витріщилися на неї.
- Я думав, що в цілому всесвіті немає нічого важливішого за домашні завдання! - здивувався Рон.
- Не мели дурниць. Авжеж є, - заперечила Герміона, а Гаррі з лихим передчуттям побачив, що її обличчя раптом спалахнуло тим завзяттям, на яке її зазвичай надихала ССЕЧА. - Нам треба приготуватися, як правильно казав Гаррі, до того, що на нас чекає. Ми повинні вміти себе захистити. Якщо ми за цілий рік нічого не навчимося...
- Але ж ми самі багато не зробимо, - безсило зітхнув Рон. - Тобто так, ми можемо піти в бібліотеку, прочитати там про всілякі закляття, а тоді їх випробувати, але...
- Та ні! Я ж розумію, що ми проминули той етап, коли могли щось вивчити лише з книжок, - заперечила Герміона. - Нам потрібен учитель, причому справжній, такий, що зможе нам показати, як користуватися закляттями, й виправить наші помилки.
- Якщо ти кажеш про Люпина... - почав Гаррі.
- Ні, ні, я кажу не про Люпина, - урвала його Герміона. - У нього дуже багато роботи в Ордені, та й бачити ми його змогли б хіба що на вихідні у Гоґсміді, а цього мало.
- Тоді про кого? - насупився Гаррі. Герміона набрала повні груди повітря.
- Невже не зрозуміло?.. Я кажу про тебе, Гаррі.
На мить запала тиша. Легенький нічний вітерець деренчав шибками за Роновою спиною, а в каміні потріскував, згасаючи, вогонь.
- Що про мене? - перепитав Гаррі.
- Я кажу, щоб ти навчив нас захисту від темних мистецтв.
Гаррі витріщив очі. Тоді повернувся до Рона, готовий обмінятися з ним роздратованим поглядом, як завжди бувало, коли Герміона захоплювалася нездійсненними проектами на зразок ССЕЧА. Але спантеличений Гаррі не помітив у Ронових очах ані сліду роздратування.
Той тільки насупився, щось обмірковуючи. А тоді сказав:
- Цікава думка.
- Яка думка? - не зрозумів Гаррі.
- Про тебе, - пояснив Рон. - Щоб ти нас навчав.
- Але ж...
Гаррі раптом усміхнувся, впевнений, що його розігрують.
- Я ж не вчитель, я не...
- Гаррі, ти був найкращим учнем із захисту від темних мистецтв, - сказала Герміона.
- Я? - ще ширше всміхнувся Гаррі. - Ти що! Ти ж мене випередила на всіх іспитах...
- Якщо чесно, то ні, - спокійно заперечила Герміона. - Ти випередив мене в третьому класі... то був єдиний рік, коли ми разом складали іспит і мали вчителя, який справді знав свій предмет. Але ж я кажу не про результати іспитів, Гаррі. Згадай, що ти зробив!
- Що ти маєш на увазі?
- Знаєш, я вже не хочу, щоб мене навчав такий тупак, - усміхнувся до Герміони Рон. А потім повернувся до Гаррі.
- Подумаймо, - зобразив він гримасу, яка з'являлася на обличчі зосередженого Ґойла. - Е-е... у першому класі... ти врятував від Відомо-Кого філософський камінь.
- То мені просто пощастило, - заперечив Гаррі, - я ж нічого такого не вмів...
- У другому класі, - перебив його Рон, - ти вбив Василіска і знищив Редла.
- Так. але якби тоді не з'явився Фоукс, я...
- У третьому класі, - ще голосніше сказав Рон, - ти бився одночасно мало не з сотнею дементорів...
- Ти знаєш, що то був щасливий випадок. Якби часоворот...
- Торік, - майже кричав Рон, - ти знову переміг Відом...
- Послухайте мене! - розсердився Гаррі, бо вже і Рон, і Герміона почали відверто сміятися. - Тільки послухайте, гаразд? Це все чудово звучить у ваших вустах, але мені завжди просто щастило... переважно я не розумів, що діється, нічого наперед не планував, просто робив, що мені стріляло в голову. І майже завжди мені допомагали...
Рон і Герміона задоволено всміхалися, і Гаррі відчув, що втрачає терпець. Він навіть не знав, чому аж так розсердився.
- Чого ви тут шкіритеся, ніби знаєте все краще за мене?! Це ж я там був, а не ви! - спалахнув він. - Я пам'ятаю, що там було, ясно? І мені вдалося все подолати не тому, що я класно вивчив захист від темних мистецтв! Я все подолав, бо... бо вчасно отримав допомогу або просто щось угадав... бо я рухався наосліп, без жодного плану... ТА НЕ СМІЙТЕСЯ!
Мисочка з муртлаповим відваром впала на підлогу й розбилася. Гаррі усвідомив, що стоїть на ногах, хоч не пам'ятав, коли саме встав. Криволапик шмигонув під диван. Усмішки на обличчях Рона та Герміоии зів'яли.
- Ви не знаєте, що це таке! Ви... ніхто з вас... ніколи з ним не стикалися! Думаєте, досить запам'ятати кілька заклять і випробовувати їх на ньому, наче на
