Ігри Патріотів - Редгрейн Лебовскі
– Ми майже готові, Самсон, – промовила одна з жінок. Її голос прозвучав, як солодка отрута. Праве око закривала чорна пов’язка. Багряно-червоне волосся, хвилями спадало їй на плечі, тільки підкреслюючи надзвичайно бліду шкіру і гострі риси обличчя. Своєю холодною красою вона нагадувала Софі Естель.
– Якісь три нещасні сторінки, а ми не можемо їх прочитати, – сухо відповів чоловік з чорними очима, що здавались на обличчі глибокими дірками. Очевидно, це і був Самсон. Софі відзначила дивний заплутаний візерунок, який починався у нього на чолі, тонкими лініями переходив на скроні, з них на шию, і зникав під комірцем. У Патріотів, яких мисливці зустріли в парку, знаки були інші. – Це просто сміховинно!
– Ми витратили занадто багато часу, щоб розтлумачити писання про Одвічних, – відповіла йому жінка східної зовнішності з розкосими очима. Її, як виявилося згодом, звали Адельруна. Вона ліниво гралася з великим павуком, дозволяючи йому бігати по своїх руках. – Вартові дізналися про нас – і це дещо ускладнює ситуацію, але в кінцевому результаті це не має особливого значення. Вони кинулися шукати Вогонь, залишивши пошуки Пензеля та Рукавиць на потім. Нехай знайдуть – це тільки полегшить наше завдання. Їхня дурість нам на руку. Адже варто знайти ці дві іграшки, і ми готові починати штурм Сутінкових Воріт. До того ж скільки можна ламати цю комедію?.. Мені потрібно розважитися!
Самсон кивнув, замислено потираючи підборіддя.
– Зосередимося на Пензлі Хоула – без нього не знайти вхід, а про Рукавиці подбають Патріоти, чи як там себе називають ці кретини. Скільки часу знадобиться, щоб прочитати все до кінця? – він запитально глянув на чоловіка, який сидів спиною до дверей.
– Важко сказати… Семаель велів Соломону закодувати останні сторінки, щоб вберегти таємниці Небес від злих сил і темних намірів. Хтозна, що спало на думку старому пройдисвіту! Та й те, що ми змогли прочитати, більше схоже на якусь тарабарщину.
– На нашому боці всі демони пекла, і навіть більше, – вдоволено кивнув темношкірий чолов’яга з довгим посохом в руці. – Знайдемо Пензель, а решту Воріт просто зламаємо.
Адельруна невдоволено похитала головою.
– Цього не достатньо, щоб кинути виклик Вартовим… Я маю на увазі всіх Вартових, включно з Одвічними. Але якщо Гримуар може дати владу над Ангелами, то чому ми всі сидимо тут, замість того, щоб працювати над текстом? Тим паче, Леонард вже засвітився серед наших, в лігві цих Патріотів, і він явно щось задумав… Нам варто було відправити в цей їхній клуб Догерті. Я не довіряю Мортему – тип, який відрікся від своїх принципів задля служби нам з розрахунком на власну вигоду, з такою ж легкістю може зрадити і нас.
– Виключено, – сказав чоловік, який сидів спиною до мисливців. – Леонард спалить там все до бісової матерці, якщо зрозуміє, що саме завдяки такій милій Роуз ми не тільки дізналися про них, але й заволоділи одним Абсолютним Елементом. Плюс, це одразу б спричинило масу непотрібних чуток серед смертних… Тільки подумати, сама пані президент серед Патріотів! Та до них почали б стікатися усі, кому не лінь – лише б стати одним із членів братства. Ми можемо вступити в бій, якщо Вартові зроблять перший крок, але це не матиме сенсу, якщо у нас не буде решти Елементів.
Жінка з червоними волоссям раптом голосно зареготала, чим привернула до себе здивовані погляди присутніх, і так само несподівано замовкла, винувато посміхнувшись.
– Вибачте, ніяк не звикну до людського тіла. У ньому так багато непотрібних емоцій, стільки хаосу. Не зважайте, продовжуйте…
Самсон подався вперед, опершись ліктями на стіл:
– Велтраут! То що ви з Сайком дізналася про Одвічних?
Жінка плавно провела вказівним пальцем по губах, після чого заговорила:
– В книзі сказано, що вони Вартові Четвертих Воріт, які зустрінуть нас одразу, як тільки відкриється замок. Далі вельми заплутано описується їхня сутність, здається, Соломон і сам не підозрював, про що писав… Та що найцікавіше – ми знаємо хто вони! – вона замовкла, витримуючи паузу.
Софі бачила, як всім не терпиться почути відповідь. Майстри схилилися в бік Велтраут, не зводячи з неї погляду. І в цей момент Софі краєм ока вловила тінь, яка всього на долю секунди промайнула за довгою важкою шторою, і так само зненацька зникла, навіть не сколихнувши тканину.
– Там хтось є, – тихо прошепотіла дівчина на вухо Патріку, кивнувши на вікно. Судячи з виразу його обличчя, він, як і Софі, подумав, що це Орфей або Іва.
Велтраут солодко посміхнулася. Обвівши поглядом присутніх, вона клацнула пальцями. Прямо в центрі столу, у світлі іскор з'явилася сирена – дивовижна істота з тілом величезного птаха і жіночою головою. Її золотисті пір'я сяяло, переливаючись сліпучим блиском, а шовковисте волосся розсипалося по спині перламутровими струмочками.
– Співай, золотко, – лагідно звеліла Велтраут, зручніше вмостившись у кріслі.
Софі пробрало жаром – вона згадала, що спів сирени затьмарює чоловічий розум, змушуючи їх божеволіти. Вона поспіхом штовхнула обох хлопців, процідивши крізь зуби так тихо, як тільки могла:
– Чорт, вуха! Затуліть вуха!
Патрік миттєво збагнув, що й до чого, а Захарія, хоч і не розумів, для чого це, сперечатися не став. Софі міцніше притислась до дверей. Сирена покірно розкинула великі крила, і її кришталевий голос розійшовся прекрасним співом серед стін залу:
Дихай спокійно, очі закривай,
Та на цю Темряву довкола не зважай.
Я – Сяйво дня, що в Мороці блука,
падай спокійно – ось моя рука.
Далеких зір Я мерехтіння,
І твоїх мрій я відгоміння.
Крізь Пекло йди за мною вперто,
На варті я Воріт Четвертих.
На біль, мій ангел, не зважай,
Сміливо страх ти відкидай.
Я – Темінь – вісник я покою,
І завжди поруч я з тобою.
Допоки спиш, супутник мій одвічний,
Хай буде тихим сон твій опівнічний.
На варті Четвертих Воріт
Я брат твій вірний сотні літ.
Якщо зі мною ти підеш -
То свою долю віднайдеш.
Ти Неба Благодать і Пекла Полуміння,
Водночас моя кара, і промінь мій спасіння
Душа твоя спокою не знайде...
Але, мій ангел, вся печаль мине!
Біля Третіх Воріт на варті ти палаєш,
Століттями не спиш - все Час оберігаєш.
Я – Сяйво дня, що в Темряві блука,
З тобою завжди поруч буду я
І вірним буду я тобі щокрок
І я не з пекла,
