Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Ми повинні змести їх, щоб дістатися до команди імператора. Люди в перших іграх стоять на нашому шляху. Вони на нашому шляху і вони сміються над нами.

Ступивши на поле, дозвольте їх глузуванням дзвеніти у ваших вухах. Наситіть ними свою лють, але зберігайте мовчання. Не дайте їм побачити жодної вашої емоції. Притримаєте цю лють до потрібного моменту.

Нехай вони вважають нас дурнями. Хай краще тішать себе, вважаючи нас легкою здобиччю, забувши про тактику. Нехай їх оборона ослабне.

У момент початку гри точно, узгоджено виплесніть свою лють на тих, хто обсипав вас насмішками. Ми повинні вдарити їх у всю силу. Ми повинні їх розтрощити. Ми повинні зіграти цю гру так, як ніби граємо з імператорської командою.

Ми не можемо виграти цей перший матч з перевагою в очко або два, як зазвичай. Цього недостатньо. Нас не влаштує ця жалюгідна перемога. Ми повинні бути безжальними. Ми повинні їх придушити. Ми повинні втоптати їх у землю. Ми повинні побити їх з перевагою мінімум в десять очок.

Люди повідкривали роти. Брови здивовано поповзли вгору. Такі перемоги траплялися тільки в дитячих іграх. На цьому ж рівні ще ніколи не чули про команду, яка грала з перевагою більше ніж у чотири-п'ять очок.

— Кожен член команди, що програла, отримує ударів батогом за кількістю програних очок, — сказав Річард. — Я хочу, щоб ця кривава екзекуція не сходила з язиків всіх інших команд в таборі.

З цього моменту ніхто вже не сміятиметься. Замість цього зустріч з нами буде турбувати кожну команду. А у тривозі людям властиво робити помилки.

Кожного разу, коли вони будуть допускати таку помилку, ми з готовністю вдаримо. Не дозволимо щоб їхня боязнь нас пропадала даремно. Втілимо в життя їхні найгірші побоювання. Нехай не даремною буде кожна крапля їх холодного поту без сну. Другу команду ми поб'ємо в дванадцять очок. І тоді наступна команда буде боятися нас ще більше.

Річард вказав червоним пальцем на солдатів в команді.

— Ви знаєте ефективність такої тактики. Ви залякуєте кожне місто на своєму шляху, щоб ті, кому ще тільки належить бути завойованими, тряслися від страху в очікуванні. Ваша слава йшла попереду вас, і вони боялися одного вашого прибуття. Їх страх дозволяв вам розгромити їх ще легше.

Солдати почали посміхатись. Тепер вони сприймали план Річарда в зрозумілих їм образах.

— Нам потрібно, щоб всі інші команди боялися команди з розфарбованими червоним мордами, — Річард стиснув у кулак вільну руку і вдарив себе в груди. — І коли прийде їхня черга, ми розтрощимо і їх.

І несподівано гравці стиснули кулак за його прикладом і вдарили себе в груди в клятві зробити саме так. Всі вони хотіли перемогти, і у кожного на це була своя причина.

Але жодна з цих причин ні в яке порівняння не йшла з причиною Річарда.

Він сподівався ніколи не грати з командою імператора — сподівався, що його шанс представиться йому набагато раніше — але він повинен був бути готовий зайти так далеко, якщо буде потрібно.

Він знав, що хороший шанс міг і не представитися до тих пір. Так чи інакше, він повинен був гарантувати, що вони дійдуть до фінального матчу, тоді у нього було б куди більше шансів.

Нарешті Річард повернувся до Джонрока і швидко закінчив малюнок на його м'язистих руках декількома емблемами, що символізували масивну важку атаку.

— Я наступний, добре, Рубен? — Запитав один.

— А потім я, — вторив інший.

— По одному, — відповів Річард. Поки я працюю, треба продумати нашу стратегію. Я хочу, щоб кожен точно знав своє місце у грі. Ми всі повинні чітко знати план і слідувати йому.

Ми повинні визначити умовні знаки. Я хочу, щоб ми були готові рвонутися на супротивника в першу ж мить. Хочу змести їх, поки вони не встигли ще відсміятись.

Кожен по черзі сідав на перекинуте відро, даючи Річарду розмалювати обличчя. До кожного Річард підходив, немов малюнок був питанням життя і смерті. Взагалі-то, так воно і було.

Вся команда перейнялася словами Річарда. Серйозність запанувала серед них, поки вони мовчки сиділи, спостерігаючи, як їх ключовий зображує — а знав про це лише сам Річард — самі смертоносні ідеї, які йому були відомі.

Навіть не розуміючи мови цих символів, вони усвідомлювали значення того, що вершив Річард. Вони бачили, що кожен з них виглядав страхітливо.

Коли з усіма було покінчено, Річард зрозумів, що це виглядає, як практично повне зібрання орнаментів, складових танцю зі смертю, що перекликається з елементами шкатулок Одена.

Залишилися лише символи, які він зберігав для себе — найнебезпечніші удари танцю — ті самі, що разили саму душу супротивника.

Один із солдатів в команді запропонував Річарду відполірований шматок металу, щоб він міг бачити себе, наносячи знаки танцю зі смертю. Він занурив палець в червону фарбу, немов у кров.

Люди зосереджено дивилися. Це був їхній бойовий вожак, той, за ким вони слідували в Джа Ла. Це було його нове обличчя, яке їм треба було вивчити і запам'ятати.

Завершальним штрихом Річард змалював блискавки Кон-Дар, символи сили, покликаної Келен, коли вони вдвох намагалися зупинити спробу Даркена Рала відкрити шкатулки Одена і вона вважала Річарда загиблим. Це була сила відплати.

Думки про Келен, про її втрачені назавжди спогади, відібрану у неї особистість, про Келен в полоні у Джегана і злобних переконань Ордена; пам'ятати її обличчя зі страшними синцями — все це піднімало в його крові бурю люті.

Кон-Дар означало «Кривава Лють».

Келен дбайливо обіймала Джилліан, коли вони йшли слідом за Джеганем. Свита імператора прокладала собі шлях крізь величезний табір, викликаючи тихе благоговіння в одних і вітальні крики в інших.

Деякі скандували ім'я Джегана, коли він