Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Несподіванка! - радісно вигукнула місіс Візлі, коли широко усміхнений Гаррі підійшов до них. - Гаррі, ми надумали приїхати й на тебе подивитися!
Вона нахилилася й поцілувала його в щоку.
- Усе гаразд? - спитав Білл, щиро тиснучи Гаррі руку. - Чарлі теж дуже хотів приїхати, але не зміг вирватися. Він казав, що ти просто блискуче переміг рогохвістку.
Гаррі спостеріг, що Флер Делякур через материне плече розглядає Білла з помітним зацікавленням. Видно було, що ані довге волосся, ані намисто з іклів не викликає в неї обурення.
- Дуже люб'язно з вашого боку, - промовив Гаррі до місіс Візлі. - А я було подумав... що Дурслі...
- Гм... - місіс Візлі стисла губи. Вона завжди стримувалася, щоб не сказати при Гаррі нічого поганого про Дурслів, але, коли їх згадували, очі в неї спалахували.
- Як чудово знову тут опинитися, - промовив Білл, оглядаючи кімнату (Віолетта, подруга Гладкої Пані, підморгнула йому зі своєї рами). - Уже п'ять років тут не був. А та картина з божевільним лицарем є й досі? З сером Кадоґаном...
- О, так, - підтвердив Гаррі. З сером Кадоґаном він стикався торік.
- А Гладка Пані? - поцікавився Білл.
- Вона ще за моїх часів була тут, - сказала місіс Візлі. - Ніколи не забуду, як вона картала мене за те, що я повернулася до спальні о четвертій ранку..
- Що це ти робила поза спальнею о четвертій ранку? - здивувався Білл.
Місіс Візлі всміхнулася. Її очі весело заблищали.
- Ми з твоїм батьком ходили на нічну прогулянку, - пояснила вона. - Його зловив Аполіон Прінґл, тодішній сторож. У батька й досі є сліди.
- Гаррі, проведеш нам екскурсію? - спитав Білл.
- Звичайно, - кивнув Гаррі й вони рушили до дверей, що вели у Велику залу.
Коли проходили повз Амоса Діґорі, той обернувся:
- А ось і ти! - гукнув він, міряючи Гаррі поглядом. - Мабуть, тепер, коли Седрик обігнав тебе за очками, ти вже не такий самовпевнений?
- Що? - здивувався Гаррі.
- Не зважай, - тихо сказав Седрик, насупившись. - Він злиться після того, як прочитав статтю Ріти Скітер - пам'ятаєш, про те, що ти єдиний чемпіон з Гоґвортсу.
- Але ж він її не спростував! - проголосив Амос Діґорі так, щоб Гаррі, який разом з Біллом та місіс Візлі виходив з кімнати, зміг його почути. - Та нічого... Ти йому, Седрику, ще покажеш. Ще раз його поб'єш, правда?
- Амосе, Ріта Скітер аж казиться, якщо комусь не накапостить! - роздратовано кинула місіс Візлі. - Працюючи в міністерстві, ти мав би це знати!
Містер Діґорі зібрався відповісти щось сердите, але дружина взяла його за руку, тож він просто стенув плечима й відвернувся.
Ранок для Гаррі видався дуже приємним. Він прогулювався з місіс Візлі та Біллом залитими сонцем шкільними угіддями, показував їм бобатонську карету й дурмстрензький корабель. Місіс Візлі дуже зацікавила Войовнича Верба, бо її посадили вже після того, як вона закінчила школу. Верба нагадала їй про Геґрідового попередника, лісника, якого звали Оґ.
- Як там Персі? - поцікавився Гаррі, коли вони оглядали оранжереї.
- Не надто добре, - відповів Білл.
- Він дуже смутний, - місіс Візлі стишила голос і роззирнулася. - Міністерство не хоче привертати уваги до зникнення містера Кравча, але Персі постійно тягають на допити щодо вказівок, які містер Кравч йому присилає. Здається, є думка, що ті вказівки пише не він. Персі тепер дуже нелегко. У міністерстві йому не дозволили бути сьогодні п'ятим суддею замість Кравча. Суддею буде Корнеліус Фадж.
Вони повернулися до замку аж під обід.
- Мамо! Білл! - спантеличено вигукнув Рон, підійшовши до ґрифіндорського столу. - Чому це ви тут?
- Приїхали подивитися на останнє завдання Гаррі! - радісно повідомила місіс Візлі. - Мушу зізнатися, що це страшенно приємно - не стирчати коло плити. Як твій іспит?
- А... Нормально, - відповів Рон. - Не міг пригадати імен усіх ґоблінів-повстанців, тому декілька вигадав. Але це нічого, - додав він, накладаючи собі на тарілку шматок корнуельського пирога і ніби не помічаючи, як суворо дивиться на нього місіс Візлі, - усіх їх звали якщо не Бодрод Бородатий, то Урґ Невмиваний, і вигадати було нескладно.
Фред, Джордж і Джіні сіли біля них, і Гаррі стало так добре, наче він знову опинився в «Барлозі». Він навіть забув про хвилювання перед сьогоднішнім завданням, і аж тоді, коли посеред обіду з'явилася Герміона, він згадав, що вона мала якесь припущення про Ріту Скітер.
- Ти нам розповіси?
Герміона застережливо похитала головою і кивнула на місіс Візлі.
- Привіт, Герміоно, - набагато стриманіше, ніж завжди, промовила місіс Візлі.
- Добрий день, - відповіла Герміона. Її усмішка згасла, коли вона побачила холодний вираз обличчя місіс Візлі.
Гаррі глянув на них обох і сказав:
- Місіс Візлі, ви ж не повірили отій скітерській бридні у «Відьомському тижневику»? Адже Герміона не моя дівчина.
- Авжеж не повірила! - сказала місіс Візлі.
Але після цього вона стала до Герміони набагато привітнішою.
Пополудні Гаррі, Білл і місіс Візлі прогулювалися довкола замку, а ввечері повернулися до Великої зали на бенкет. За вчительським столом тепер з'явилися Лудо Беґмен та Корнеліус Фадж. Поруч з ними сиділа поважна й мовчазна мадам Максім. Вона дивилася лише у свою тарілку, і Гаррі здалося, що в неї червоні очі. Геґрід поглядав на неї з протилежного краю стола.
Страв було набагато більше, ніж звичайно. Та на Гаррі починало накочуватися хвилювання і він не міг їсти багато. Щойно колір зачарованої стелі над їхніми головами почав змінюватися з синього на темно-фіолетовий, Дамблдор звівся на ноги. Запала тиша.
- Пані та панове, прошу вас за п'ять хвилин з'явитися на полі для квідичу, щоб подивитися третє - й останнє - завдання. А поки що прошу чемпіонів піти з містером Беґменом на стадіон.
Гаррі встав. Усі ґрифіндорці йому аплодували, Візлі й Герміона бажали успіху. Разом із Седриком, Флер та Крумом він вийшов з Великої зали.
- Як самопочуття, Гаррі? - поцікавився Беґмен, коли вони кам'яними сходами виходили надвір. - Упевненості не бракує?
- Усе гаразд, - відповів Гаррі. Це була майже правда. Він нервувався, але безперервно перебирав у пам'яті вивчені закляття. Усвідомлення, що може згадати їх усі
