💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Олена
20 хвилин назад
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Анна
5 липня 2024 12:37
Джеймс Олiвер просто класний автор книг. І до речі, класний сайт. Молодці
Бродяги Пiвночi (збірник) - Джеймс Олiвер Кервуд
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фентезі » Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Читаємо онлайн Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
сидів Албус Дамблдор - цей дивився просто на Гаррі.

- Ходімо, - сказав цей Дамблдор, що сидів ліворуч, і взяв Гаррі за лікоть. Гаррі відчув, що здіймається в повітря. Підвал почав танути. На якусь мить настала цілковита темрява, потім Гаррі зробив повільний кульбіт і приземлився на ноги в залитому яскравим світлом кабінеті Дамблдора. Перед ним у шафі мерехтіла кам'яна чаша. Поряд стояв Албус Дамблдор.

- Пане професоре, - видихнув Гаррі, - я знаю, що не мав права... я не хотів... дверцята шафи були прочинені і я...

- Я все розумію, - кивнув Дамблдор. Він узяв чашу, переніс її на свій відполірований стіл і сів у крісло. Знаком він запросив Гаррі сісти навпроти.

Гаррі так і зробив, не зводячи погляду з дивної посудини. Її вміст знову став таким, як і раніше - сріблясто-біла речовина вирувала й брижилася під його поглядом.

- Що це таке? - тремтячим голосом спитав Гаррі.

- Це називається «сито спогадів», - відповів Дамблдор. - Іноді я виявляю - таке відчуття, мабуть, знайоме й тобі, - що моя голова занадто забита різноманітними думками й спогадами.

- Е-е-е... - лише й вимовив Гаррі, котрому таке відчуття насправді було незнайоме.

- У таких випадках, - Дамблдор показав на чашу, - я використовую сито спогадів. Треба просто видобути зі свідомості надлишок думок, злити їх у чашу - і можна повертатися до них на дозвіллі. Коли вони в такому вигляді, то набагато легше зрозуміти загальні схеми та зв'язки між подіями.

- Ви маєте на увазі... що ця речовина - ваші думки? - промовив Гаррі, дивлячись на вируючу сріблясту речовину в посудині.

- Безперечно, - підтвердив Дамблдор. - Дозволь, я тобі покажу.

Дамблдор витяг з мантії чарівну паличку й приклав її кінчиком до скроні. Коли відвів паличку - за нею потяглася сива волосина - і раптом Гаррі усвідомив, що насправді то була нитка тієї ж сріблястої речовини, що наповнювала сито спогадів. Дамблдор додав у чашу цю свіжу думку, і вражений Гаррі побачив власне обличчя, що плавало на поверхні.

Дамблдор узявся обома руками за краї чаші й потрусив нею - точнісінько так, як роблять з решетом золотошукачі. Гаррі побачив, як його обличчя перетворюється на обличчя Снейпа, як той відкриває рота і щось промовляє до стелі. Його голос супроводжувався відлунням.

- Воно повертається... У Каркарофа теж... сильніше й чіткіше, ніж завжди...

- Зрозуміти це я міг би й без сторонньої допомоги, - зітхнув Дамблдор. - Але яка різниця.

Він глянув на Гаррі поверх окулярів-півмісяців. Той дивився на Снейпове обличчя, що й далі крутилося в чаші.

- Я користувався ситом спогадів якраз перед тим, як прибув містер Фадж. Довелося поспіхом його ховати. Тому я й не зачинив як слід дверцята шафки. Зрозуміло, що це привернуло твою увагу.

- Вибачте, - пробурмотів Гаррі.

Дамблдор похитав головою.

- Цікавість - не гріх, - сказав він. - Але цікавість має супроводжуватися обережністю...

Трохи спохмурнівши, він тицьнув кінчиком чарівної палички в чашу. З неї одразу ж виринула постать пухкенької сердитої дівчини років шістнадцяти, яка стала повільно обертатися, стоячи ногами в ситі спогадів. Вона не помічала ні Гаррі, ні Дамблдора. Коли дівчина заговорила, її голос відлунював так само, як і Снейпів - наче долинав із дна кам'яної чаші:

- Професоре Дамблдор, він наклав на мене закляття - а я ж його лише дражнила. Я тільки сказала, що бачила, як він у той четвер цілувався з Флоренс за оранжереями...

- Але навіщо, Берто? - сумно спитав Дамблдор, дивлячись на дівчину, що продовжувала обертатися. - Скажи, навіщо ти за ним ішла?

- Берта? - прошепотів Гаррі, дивлячись на неї. - Це Берта Джоркінз?

- Так, - підтвердив Дамблдор, знову повертаючи думки в чашу. Берта занурилась, і речовина стала срібляста й непрозора. - Такою я пам'ятаю Берту, коли вона ще навчалася в школі.

Сріблясте світло від сита спогадів освітлювало Дамблдорове обличчя - і Гаррі раптом побачив, який професор старий. Авжеж, він знав, що Дамблдор уже в літах, та досі не сприймав його як людину похилого віку.

- Гаррі, - тихо промовив професор. - До того, як загубитись у моїх думках, ти хотів мені щось сказати.

- Так, - кивнув Гаррі. - Пане професоре, перед тим, як прийти до вас, я був на віщуванні... і заснув...

- Зрозуміло. Продовжуй, - лише й мовив Дамблдор.

- І мені наснився сон, - сказав Гаррі. - Сон про лорда Волдеморта. Він катував Червохвоста... Ви знаєте, хто такий Червохвіст...

- Знаю, - швидко підтвердив Дамблдор. - Продовжуй, будь ласка.

- Сова принесла Волдемортові листа. Він сказав, що Червохвостову помилку виправлено. Сказав, що хтось мертвий. І що тепер Червохвоста не згодують тій змії, яка лежала біля його крісла. Натомість він згодує їй мене. Тоді він виконав над Червохвостом закляття «Круціатус» - і в мене заболів шрам, - розповідав Гаррі. - Він так сильно болів, що я аж прокинувся.

Дамблдор мовчки поглянув на нього.

- Оце й усе, - закінчив Гаррі.

- Розумію, - тихо обізвався Дамблдор. - Ясно. Скажи, а ще колись за цей рік шрам болів? Окрім того випадку влітку?

- Ні... А як ви довідалися, що шрам нагадав про себе влітку? - вражено спитав Гаррі.

- Сіріус листується не лише з тобою, - пояснив Дамблдор. - Я теж підтримую з ним зв'язок, відколи він торік покинув Гоґвортс. Це я йому порадив ту гірську печеру, бо вона - найбезпечніше в околиці місце.

Дамблдор підвівся й почав ходити по кімнаті. Час від часу він прикладав до скроні кінчик чарівної палички і додавав у сито спогадів наступну думку. Думки так швидко вирували, що Гаррі нічогісінько не міг розібрати - поверхня чаші нагадувала розмиту пляму.

- Професоре, - неголосно покликав він за кілька хвилин.

Дамблдор зупинився й глянув на нього.

- Вибач, - сказав він тихо й знову сів за стіл.

- Чи ви... Ви знаєте, чому мій шрам болить?

Дамблдор пильно подивився на Гаррі й відповів:

- У мене є лише теорія, не більше... Я припускаю, що шрам болить у двох випадках: коли поблизу перебуває лорд Волдеморт, і коли на нього находить особливо потужна хвиля ненависті.

- Але... чому?

- Тому, що ви з ним пов'язані невдалим закляттям, - пояснив Дамблдор. - Це не звичайний шрам.

- То ви думаєте... що той сон... це було насправді?

- Можливо, - мовив Дамблдор. - Я сказав би навіть - цілком можливо. Гаррі, ти бачив Волдеморта?

- Ні, - відповів Гаррі. - Лише спинку його крісла. Але ж там немає на

Відгуки про книгу Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: