Подружжя мимоволі - Олена Гуйда

– Але це стосується і мене теж! – я хитнула головою. – Дракониця з'явилася не просто так! Чому саме я? Потрібно розібратися, адже...

– Хто тобі це сказав? – Тайраш розплющив очі і вп'явся в мене пронизливим поглядом. – Вона з'явилася, бо з'явилася! І не вигадуй прихованих смислів, Шейлін! Їх немає! Радуйся, що змогла розбудити драконицю, а не вигадуй нових способів її позбутися!

І знову мене кинуло в жар. Я ясно відчула присутність Лайрелін і емоції, що захлеснули її. Вона прокинулася не випадково. І мої видіння не випадкові.

– З тобою неможливо спілкуватись! – я витримала його погляд не моргаючи. – Ти не бачиш далі за власного носа!

– Це ти як сліпе кошеня! – важко зітхнув Тайраш. – Навіщо тобі в це лізти? Що ти хочеш комусь довести? Я зняв звинувачення з батька. Припини тепер нишпорити в документах та архівах. Поки не привабила… – Раш обірвав себе на півслові, і запив зайві слова ковтком віскі.

– Ти що стежив за мною? – вся кров прилила до лиця. – Позови забрав також, щоб я не розслідувала… а потім що?! Щойно розлучимось знову подаси до суду на батька? Ну вже ні!

– Я клянуся, що не подаватиму до суду на твого батька. Але в мене є всі підстави просити тебе бути розсудливою, Шейлін, – процідив Тайраш крізь зуби. Було ясно, що він ледве стримує злість і щосили намагається не гарчати на мене. – Ти маєш виростити Лайрелін! І вже коли вона встане на крило – можеш робити все що завгодно!

Я стиснула зуби, розуміючи, що нам знову не знайти точок дотику. Знову ми розмовляємо різними мовами. І вкотре я усвідомила, наскільки неправильним був вибір жерців. Він глухий і сліпий. І вважає себе найрозумнішим!

– Як накажете, любий чоловіче! – Єхидно посміхнувшись, я розвернулась і попрямувала геть із вітальні.

І все-таки я не готова так просто поступитися йому. Мені тепер просто не можна залишити розслідування. Лайрелін мені просто не дозволить...