Заборонені чари - Олег Євгенович Авраменко

що з дитинства тобі торочили про твоє високе призначення. Але ти не лише принцеса — ти ще й жінка. Крім обов’язків, ти маєш і права. Одне з них — кохати й бути коханою. Твоя мати це розуміла, вона була щаслива з твоїм батьком, дарма що їхнє кохання не було освячене шлюбом. От я б на твоєму місці… Ну, маю на увазі, якби мене приваблювали чоловіки і якби я покохала Кейта, а він — мене… Коротше, я б не стала мучитися сумнівами, думати про якесь призначення, а просто насолоджувалася б своїм щастям. Життя надто коротке, щоб марнувати його.

— А ти ще не закохувалась у чоловіків? — запитала Маріка.

— Школяркою закохувалася. Тричі. І всі троє були переконаними ґеями.

Маріка підняла голову й недовірливо подивилася на кузину:

— Справді?

— Уяви собі! І сміх і гріх. Мені ще не було чотирнадцяти, коли я по вуха втюкалася в нашого шкільного викладача анґлійської літератури, містера Каріґана. На уроках дивилася на нього закоханими очима, при найменшій нагоді намагалася привернути до себе його увагу, була найпершою ученицею з його предмету… а всі однокласники, хто нишком, хто відверто, глузували з мене. Та мені було байдуже — я думала лише про те, щоб здобути прихильність містера Каріґана. А він був зі мною дуже стриманий, навіть холодний; здавалося, його зовсім не зворушувала моя дитяча закоханість. Потім у школі вибухнув гучний скандал: мого улюбленого викладача звинуватили в сексуальних домаганнях до кількох старшокласників. Для мене це була справжня траґедія.

— Викладача ув’язнили?

— Ні. Там мали місце лише домагання, та й учням уже виповнилося по шістнадцять-сімнадцять років. Містер Каріґан не був педофілом, він був просто сорокарічним ґеєм, котрого через кризу середнього віку потягло на молоденьке м’ясце. Все обійшлося адміністративними заходами. Містера Каріґана звільнили, а згодом позбавили права викладати в усіх школах країни. Він поїхав з нашого міста, і я більше нічого про нього не чула. Отак закінчилося моє перше кохання… Через рік я закохалася в хлопця з випускного класу. Цього разу я від самого початку знала, що він ґей, намагалася перевиховати його, але все марно… В результаті я почала зустрічатися з однокласником, до якого не мала глибоких почуттів, який просто подобався мені. Ясна річ, у нас нічого не вийшло. Потім був Майк, з яким я втратила незайманість. Я думала, що кохаю його, і, мабуть, таки справді кохала. Проте секс з ним не приносив мені задоволення — і йому, як виявилося, теж. Я зовсім не здивувалася, коли з’ясувала, що Майк був ґеєм, а зі мною зійшовся у намаганні стати нормальним. За місяць ми розійшлися, для мене це було дуже боляче… А в сімнадцять років я зустріла Сьюзан. Може, пам’ятаєш, я показувала її фотки.

— Авжеж пам’ятаю, — відповіла Маріка. — Твоя перша.

— Так, перша. Сьюзан розкрила мені очі, пояснила причину всіх моїх негараздів, і відтоді моє життя ввійшло в колію. Головне було змиритися з тим, що мені призначено любити дівчат. А чоловіки не для мене.

Маріка підвелася з підлоги, вмостилася в Аліси на колінах і вкрила її обличчя палкими поцілунками.

— Алісо, люба, мені так шкода…

Вона похитала головою:

— Не треба жаліти мене, зі мною все гаразд. Зараз у мене є ти, я кохаю тебе, а на майбутнє намагаюся не загадувати. Хоча вже твердо вирішила, що років у тридцять народжу дитину від розумного й порядного чоловіка. Не хочу залишатися сама. Мене лякає самотність.

— А ти не бійся, — сказала Маріка, зарившись обличчям у її густе чорне волосся. — Ти не будеш самотня, в жодному разі. З тобою завжди буду я.

Розділ 10
Послідовники

Ґордон Волш відсунув клавіатуру і, поклавши лікті на стіл, з похмурим виглядом втупився в екран монітора.

Кейт, що сидів за сусіднім столом, дивився на батька з неспокоєм, старанно замаскованим під зацікавлення. Щоразу, приносячи додому зіпсований кристал, він зі страхом очікував викриття, але досі йому вдавалося виходити сухим із води. Ґордон Волш цілком довіряв синові, і попервах Кейт навіть відчував докори сумління, ошукуючи його. Згодом почуття сорому минуло, чому значною мірою посприяли відверті висловлювання батька, який був прибічником найрадикальніших заходів щодо всіх нащадків Конора МакКоя — а отже, й Маріки. Кейт переконався у власній правоті, перестав мучитися сумнівами і ось уже рік вів подвійну гру, зраджуючи ідеали, в які ще недавно свято вірив. Проте він розумів, що нескінченно довго його обман не триватиме, і рано чи пізно терпець Послідовників урветься…

Ґордон Волш видобув з гнізда сканера кристал, пом’яв його між пальцями й пожбурив до шухляди стола.

— Знову те ж саме, — втомлено пробурчав він. — Відкриває портал і йде — але куди? Повертається — але звідки? І ніякої можливості під’єднатися до їхньої мережі… Неподобство! — Він повернувся до сина. — А ти не думаєш, що ця дівчина просто водить нас за носа?

— Як це? — запитав Кейт, хоча чудово зрозумів, що має на увазі батько.

— А так, що вона ще на самому початку виявила детектор і тепер грає з нами в кота-мишки.

Кейт заперечно похитав головою:

— Це виключено. Якби Маріка щось запідозрила, я б відразу помітив. Вона зовсім не вміє прикидатися.

Ґордон Волш скептично посміхнувся:

— Ви, молоді серцеїди, вважаєте себе тонкими психолоґами. А насправді ж часто-густо виявляється, що геть не розумієтеся на жінках.

— Крім того, — вів далі Кейт, — якби Маріка виявила детектор, то просто знищила б його. Сумніваюся, що вона зуміла розібратися в усіх тонкощах його роботи. Та навіть якби розібралася, то нізащо не стала б іти на такий ризик і вибірково псувати записи. Вона б стирала всю інформацію, ніби її й не було.

— Арґумент переконливий, — погодився Ґордон Волш. —