Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

З іншого боку, так як Джеган був воїном, і часто міг передбачити її наступний крок, Келен думала, що в минулому, якого вона не пам'ятала, вона, мабуть, теж була воїном.

Потривожені наполегливим шепотом своїх друзів, чоловіки в таборі всюди вийшли з наметів, стираючи сон зі своїх очей, і стояли під дощем, втупившись на стрімку процесію, що рухалася серед них.

Інші чоловіки відривалися від роботи з догляду за тваринами, щоб теж подивитися. Наїзники стримували своїх коней, щоб почекати, поки не пройде імператор. Фургони гуркотіли, зупиняючись.

Незалежно від того, де вона знаходилася, в таборі стояв сморід, але серед людей це було на порядок гірше. Запах вбиралень змішувався з жирною сажею. Келен не думала, що поспіхом вириті вбиральні призначалися для тривалого користування.

Швидкий погляд на невеликі потічки води, що прямують через табір, говорив про те, що вбиральні вже переповнені. Запах теж підтверджував це припущення. Вона не могла уявити, наскільки гірше могло стати в найближчі місяці облоги.

Сморід і відразливий вигляд деяких з речей, які відбувалися в таборі, Келен відзначала смутно, краєм свідомості. Її думки були про інші речі. Або скоріше, зупинилися на одній речі: тій людині з сірими очима.

Вона не знала, в якій команді він гратиме. Коли вона бачила його обличчя днем раніше, він був у клітці на транспортному фургоні. Вона знала тільки, піймавши клаптики бесід Джегана з офіцерами, що в клітках тримали деяких чоловіків, які були в команді, яка прибула, щоб грати на турнірі.

Джеган жадав здійснити огляд команд перш, ніж почнуться ігри. Поки вони переходили від команди до команди, вона шукала ту людину.

Спочатку, вона навіть не уявляла, як зможе виконати задумане. Вона залишалася близько до Джегана, коли він оглядав гравців так, щоб вона також могла бачити їх.

Він знав багато про деякі з команд. Він коментував деколи охоронцям, що він очікував побачити перш, ніж доходив до чергової нової команди.

Коли він досягав нової групи, він просив поставити перед ним ключового гравця і флангового нападаючого. Кілька разів він захотів поглянути на чоловіків лінії блокування. Це нагадало Келен домогосподарок на ринку, які оглядали шматки м'яса.

Келен вивчала всі обличчя, які вона бачила, вдивляючись в кожну людину. Вона не оцінювала їх ріст, вагу і мускули, як робив Джеган. Вона дивилася на їхні обличчя, пробуючи знайти людину, яку вона бачила в клітці за день до цього.

Вона почала падати духом, думаючи, що його, мабуть, немає серед команд. Вона почала припускати, що можливо його послали в якості раба на будівництво настилу поряд з багатьма іншими полоненими.

І ось, коли вона, нарешті, помітила цю людину, він зробив дуже дивну річ: плюхнувся обличчям прямо в бруд. Вони все ще були на деякій відстані від нього, і ніхто, крім Келен по-справжньому ще не дивився в його бік.

Всі інші думали, що людина була просто незграбна, коли він спіткнувся об ланцюг, який лежав на землі. Коли вони наблизилися до команди, деякі з охоронців сміялися, перешіптуючись між собою про те, як швидко ця людина постане з переламаною шиєю на полі Джа-Ла.

Однак, Келен не вважала це забавним. Лише вона одна стежила за цією людиною, і вона знала, що він спіткнувся не випадково. Вона знала, що це було зроблено навмисно.

Падіння виглядало досить правдоподібно. Ніхто більше не збагнув, що воно було задуманим. Але Келен знала, що це так.

Вона знала, що іноді буває терміново потрібно щось зробити, неважливо, наскільки це ризиковано, якщо іншого вибору просто немає. Але вона не могла собі уявити, навіщо він це зробив.

Що могло бути метою такого вчинку? Якої небезпеки він, можливо, намагався уникнути? При деяких обставинах люди робили такі речі, щоб посмішити — і деякі з охоронців сміялися — але це не було метою того, що зробила ця людина.

На думку Келен це було не тільки навмисним, але й зроблено поспішно, як ніби він придумав про це тільки за секунду до цього, і часу придумати щось краще у нього не було. Це був акт відчаю. Але чому? Навіщо падати обличчям в бруд? Чого це допомагало досягти?

І тут її раптово осінило. Саме з тією ж метою вона накидає капюшон свого плаща — приховати те, що вона робить, куди дивиться, на кого дивиться. Він, мабуть, хотів приховати своє обличчя. І на те була тільки одна причина — він боявся, що його хтось упізнає.

Цілком можливо, він побоювався бути впізнаним самим Джеганем. Хоча і не виключено, що і Сестрою Юлією. У будь-якому випадку, він зробив це, щоб застерегтися від того, щоб його впізнали.

Вона припустила, що це дійсно має якийсь сенс. Врешті-решт, ця людина була бранцем. Тільки вороги Ордена могли бути бранцями. Вона задалася питанням, чи був він високопоставленим офіцером або кимось в цьому роді.

Більше того, він знав Келен. Навіть у той самий перший момент днем раніше, коли він був у тій клітці і вони зустрілися очима, вона зрозуміла, що він впізнав її.

Коли вона разом з Джеганем наблизилася до його команди, вона й той чоловік перетнулися поглядами. У тому погляді вона прочитала, що вони обидва знають, в якому важкому становищі знаходиться кожен з них, і тому, немов уклавши негласний договір, нічим не видали один одного.

На серці в Келен полегшало, коли вона усвідомила, що серед всієї цієї мародерствуючої маси є той, хто їй не ворог.

Принаймні, вона не вважала, що він може бути ворогом. Вона нагадала собі, що не можна видавати бажане за дійсне. З її пам'яттю, що була загублена, у неї не було ніякого реального способу дізнатися, ворог він чи ні. Вона припустила, що він міг бути тим, хто полює на неї.

Їй стало цікаво, чи може виявитися так, що він,