Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
За нормальних обставин він би прагнув зустрічі з Геґрідом, однак урок догляду за магічними істотами означав також зустріч зі слизеринцями - вперше, відколи він став чемпіоном.
Зрозуміло, що Мелфой з'явився біля Геґрідової хижі з коронною глузливою посмішкою.
- Карочє, пацани, дивіться на чемпіона, - сказав він Кребові й Ґойлу, щойно наблизився до Гаррі. - Маєте блокноти для автографів? Нехай швиденько підписує, бо йому небагато лишилося... половина Тричаклунських чемпіонів ґиґнулася... а ти, Поттер, скільки збираєшся протягти? Карочє, споримо, що не більше десяти хвилин на першому ж завданні.
Креб і Ґойл улесливо загигикали, проте Мелфой мусив замовкнути, бо з хижі вийшов Геґрід, тримаючи в руках цілу вежу хитких ящиків. У кожному сидів величезний вибухозадий скрут. Учні вжахнулися, а Геґрід пояснив їм, що скрути вбивають один одного через надлишок стримуваної енергії, і тому кожен учень має взяти одного скрута на повідець і вивести його на прогулянку. Єдине позитивне в цьому задумі було те, що Мелфой миттю забув про Гаррі.
- Вивести оце на прогулянку? - перепитав він з огидою, зазираючи в ящик. - А до чого ми маємо, в натурі, прив'язувати той повідець? До жала, до вибухового заду чи до присоски?
- Довкола тулуба, - показав Геґрід. - Е-е... мабуть, варто натягти рукавиці з драконячої шкури, так, про всєк випадок. Гаррі, ходи сюди - поможеш мені з оцим найбільшеньким...
Насправді Геґрід хотів переговорити з Гаррі віч-на-віч. Він зачекав, коли всі зі своїми скрутами відійдуть, а тоді промовив дуже серйозним тоном:
- То ти, Гаррі... будеш си змагати. У турнірі... Шкільний чемпіон.
- Один з двох, - виправив його Гаррі.
Геґрідові чорні очі-жучки стурбовано зиркнули з-під кошлатих брів. - Не відаєш, Гаррі, хто подав твоє ім'я?
- То ти віриш, що це зробив не я? - із вдячності Гаррі Геґріда ледь не обійняв.
- Певне, шо так, - буркнув Геґрід. - Ти си сказав, що то не ти, і я тобі вірю... і Дамблдор тобі вірить, і всьо таке інше.
- Хотів би я знати, хто це зробив, - з гіркотою озвався Гаррі.
Вони обидва глянули на галявину. Учні розбрелися по ній, долаючи значні труднощі. Скрути повиростали майже по метру завдовжки і стали страшенно сильні. Колись безбарвні й безборонні, тепер вони мали товсті, сірі й лискучі панцирі і схожі були на гібрид велетенських скорпіонів з видовженими крабами, проте без виразних голів та очей. Вони були такі сильні, що втримувати їх було дуже важко.
- Вони си файно бавлять, правда? - радісно спитав Геґрід. Гаррі припустив, що він мав на увазі скрутів, бо його однокласникам було не до забав. Час від часу в задній частині якогось скрута лунав страхітливий вибух, скрут летів на кілька метрів, і не один учень волочився по землі на животі, відчайдушно намагаючись зіп'ястися на ноги.
- Йой, Гаррі, навіть не знаю, - раптом зітхнув Геґрід, стурбовано глянувши на нього. - Шкільний чемпіон... стілько з тобов усього діється...
Гаррі не відповів. Так, з ним стільки всього діється. .. приблизно те саме казала йому й Герміона, коли вони блукали біля озера, і саме тому, за її словами, Рон не хотів з ним розмовляти.
*
Наступні кілька днів були для Гаррі чи не найгірші за весь час його перебування у Гоґвортсі. Щось подібне було тоді, як він іще навчався в другому класі, і багато хто у школі підозрював його в нападах на інших школярів. Але ж Рон тоді його підтримував. Він міг би змиритися з поведінкою всіх інших, якби Рон залишався його другом. Але він не збирався просити Рона, щоб той з ним заговорив, якщо Рон сам цього не бажав. Проте він був дуже самотній і звідусіль відчував неприязнь.
Він ще міг би зрозуміти ставлення до нього з боку Гафелпафу, хоч воно йому й не подобалося - вони мусили підтримувати власного чемпіона. І від слизеринців він не сподівався нічого іншого, окрім прикрих образ. Його завжди там не любили - надто часто він допомагав Ґрифіндору їх перемагати - і в квідичі, і в чемпіонаті гуртожитків. Але він сподівався, що хоч рейвенкловці підтримають його не менше, як Седрика. Та він помилявся. Більшість рейвенкловців, здається, вважали, що він прагне здобути ще більшої слави і хитрощами примусив Келих прийняти власне ім'я.
Крім того, Седрик набагато краще за нього підходив на роль чемпіона. Надзвичайно вродливий, чорнявий і сіроокий, він викликав цими днями загальне захоплення, склавши цим конкуренцію самому Вікторові Круму. Гаррі навіть бачив, як ті самі шестикласниці, котрі так прагнули отримати Крумів автограф, благали Седрика, щоб той розписався на їхніх портфелях.
Тим часом від Сіріуса й далі не було відповіді, Гедвіґа відмовлялася до нього навіть наближатися, професорка Трелоні провіщала його смерть з дедалі більшою впевненістю, до того ж, він так невдало виконав замовляння-викликання на уроці професора Флитвіка, що отримав додаткове домашнє завдання - єдиний на весь клас, не рахуючи Невіла.
- Гаррі, це ж нескладно, - заспокоювала його Герміона, коли вони виходили з Флитвікового кабінету. Адже до неї під час уроку літали найрізноманітніші предмети, ніби вона була чудернацьким магнітом для ганчірок, кошиків-смітничків та лунаскопів. - Ти просто недостатньо зосередився...
- Цікаво, чому б це? - похмуро буркнув Гаррі, коли повз нього пройшов Седрик Діґорі в оточенні великого реготливого гурту дівчат, які подивилися на Гаррі наче на особливо великого вибухозадого скрута. - Але... то ще півбіди. Попереду - подвійний урок зілля й настійок...
Зілля й настійки завжди проходили жахливо, та останніми днями цей предмет перетворився на справжнісінькі тортури.
