Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Аріна

Не скажу, що мене сильно приваблювало ритися в землі, але це вдома я могла знайти собі заняття, щоб заспокоїтися. Тут же я б пішла в бібліотеку, але туди зараз не можна. Там Нейтан з цим піжоном. 

- Пф! Ось, же гад! Це ж треба було так мене роздраконить. Цап безрогий, зі своїми натяками - я бурчала собі під ніс і не помітила, що вже не одна.

- І хто ж тебе, так... Ем, як ти сказала? Роздарк ... - спробував повторити Стівенсон.

- Раз-дра- ко-нить - по складах повторила я- Так, є тут один.

- Знову з Нейтаном посварилися?

- Так, якби! З ним ми швидко знаходимо вирішення проблеми, тут інший... Гаразд, дурниця. Ти один або всі разом?

- Усі. А ти що тут робиш?

Я присіла на лавку, стягнула рукавички і сказала:

- Так з бур'янами воюю...

- Руками. Тобто, вручну?

- Ну так. Я тут садових інструментів не знайшла, так ось так якось...

- Аріна, ми магією все це робимо...

- Стів, я за вас дуже рада, але є одне маленьке "але": у мене немає магії.

- У сенсі, зовсім? Ніякий?

- Угу. Ніякий.

- Як же ти?

- Просто - посміхнулася я йому - все ручками.

- Ні, так не піде! Ти нам говори, ми будемо допомагати, по-братськи - він підсів до мене і обійняв - домовилися?

- Домовилися. Тільки якщо по-братськи - сміючись, уточнила я. Згадала, що у нас кажуть що жарті легше донести правду. Ось і я думаю, що в жарті, ми уточнимо що друзі - Стів, так котра година?

- Дванадцять тридцять, а що?

- Так пора готувати обід. Ну, що пішли: нас чекають великі справи?

Стівенсон якось знітився, але кивнув. Розвернувся щоб йти, але я відчуваю що він про щось хотів запитати. 

- Стривай, Стів! – утримуючи його за руку – Мені здається чи ти хотів щось сказати?

Він пильно на мене подивився. І як ніби щось для себе вирішивши, важко зітхнувши сів на лаву. Я не стала його квапити, знаючи як складно почати незручний розмова. А то що, він буде саме таким, у мене сумнівів не було. Через пару хвилин Стів сказав:

- Я не знаю, як почати розмову…

- Коли не знаєш з чого, почати почни з головного – тихо відповіла я.

- Аріна, я не хочу бути братом – якось згорбившись він, промовив він – тільки не для тебе.

Так, щось подібне я і передбачала. Адже бачила, як вони з цікавістю дивилися і слухали. Але подумала, що я для них просто незвична, тому і цікава. Я вже знала його відповідь на наступне питання. Але вирішила, щоб потім не було недомовок і помилкових тлумачень, він повинен це озвучити.

- Стів, а ким ти хочеш бути, для мене?

- Парою – подивившись мені в очі, тихо сказав.

Як же я не люблю такі ситуації. Вони тим і погані, що як би ти не підбирав потрібні і правильні слова, вони завжди будуть недоречні. Тому що закоханий, крім позитивної відповіді, не готовий почути інше.

- Знаєш, Стів. Те, що зараз тобі скажу, знаю, що не сподобається – він стиснув край лави, але залишився сидіти на місці – Кажуть, що вибирають чоловіки і може так і є. Але я думаю, що останнє слово завжди говорить жінка. Я дуже добре знаю, що ти зараз відчуваєш. І знаю, що ти бажаєш від мене почути. Але я не можу тобі відповісти згодою! Це не, тому що ти мені несимпатичний – навпроти, дуже навіть! – я помітила, що він посміхнувся – Але, адже тобі буде мало моєї симпатії? І відносин з жалості ти теж не бажаєш? Так?

- Так! – вже дивлячись на мене, сказав він.

- У цьому світі, кожна раса може вибирати собі пару самостійно, спираючись на симпатії, почуття, емоції. Кожна, але не всі, правильно? – після його кивка, я продовжила – Те, що я скажу тобі далі, попрошу залишити тільки між нами. Добре? – знову кивок – Стів, ще за кілька місяців до того як я потрапила до Леона, я отримала зв'язок з іншою людиною, А якщо точніше з його силою. І я абсолютно не очікувала, виявитися в безпосередній близькості від нього. Тому зараз, я не знаю, як йому все розповісти, не відштовхнувши його тим, що довгий час не могла прийняти. Хоча розумію, що його сила вже мене не відпустить.

- Ти зараз про Нейтане?

- Так, про нього.

- Так, а чому не можеш сказати? Він буде щасливий. 

- Я знаю. Але є дещо, з мого минулого.… Те, що поки не дає мені йому відкритися ... Може просто я банально боягузка? Але, зараз не про мене. Так ось, якщо Нейтан прийме моє минуле…

- Він прийме. І не якщо, а коли. Коли ти йому розкажеш…

- Так, Стів ти маєш рацію. Так ось, коли прийме – тобі буде дуже складно і боляче.

- Ти, так говориш ... – почав, було, він, але я продовжила

- Наче знаю? Так, знаю: як боляче спостерігати за щастям коханої людини; як задихаєшся від емоцій, які переповнюють; як тихо скиглиш ночами в подушку, боячись - щоб ніхто не почув. А при зустрічі робиш вигляд, що шалено радий їх бачити. А знаєш Стів, який розклад найболючіше? – це коли твій коханий одружується на твоїй подрузі. Просто хочеться вдавиться, кожну хвилину.