Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Він, мовчки, дивився на мене і кілька разів щось хотів запитати, але потім просто сказав:

- Я згоден. Я зможу.

- Дякую - шепнула я і лягла йому на плече і сама обняла за талію. 

Я не знаю, скільки ми так пролежали, мені здається, я навіть задрімала. Як раптом, від вхідних дверей прийшов сигнал, що хтось стоїть на порозі.

Я тихенько підсмвювалася на його бурчання. Ще пару хвилин повалялася. Подивилася на годинник - десять сорок п'ять. Треба вставати. І тут мій шлунок вирішив підтримати це прагнення своєї неповторної треллю. Швидко привела себе в порядок. Одягла я штани з щільної тканини, як наш джинс і сорочку, трохи нижче попи. Хотіла сьогодні попрацювати в оранжереї, так що форма одягу відповідає. 

Закручуючи волосся в вузол на потилиці, я спускалася по сходах.

- Нейт, хто там, до нас завітав? - запитала я, не дивлячись.

- А, це до вас я прийшов- відповів незнайомий голос.

Я зупинилася посеред сходів і подивилася на того хто говорив. На дивані у вітальні сидів чоловік років сорока на вигляд. Гарний, доглянутий, я б сказала холений, нахабний і з оцінюючим поглядом. Схоже той ще кадр.

- О, добрий день! - привіталася я - А де Нейтан? 

- Пішов одягнутися, хіба Ви не зустрілися? Там нагорі?

- Ні, а з чого Ви взяли, що ми там, нагорі повинні були зустрітися? - ось же гад і натяк його гидотний, подумала я, склавши руки на грудях.

Цей блиснув своїми очима і видав: - Ну, як же ви були нагорі, а він піднявся наверх, відповідно можна зробити висновок...

Я не дала договорити йому його дурну думку:

- На верхньому поверсі, до Вашого відома крім моєї кімнати і кімнати, в якій розташувався Нейтан, є ще три спальні, бібліотека і мансарда. Так що, Ви знаєте, якщо добре подумати, то можна здогадатися що дві людини можуть розминутися на поверсі. Ну, це якщо спочатку подумати, а потім говорити що не попадя.

І цей гад просто заіржав і крізь сміх сказав: 

- Нейт, хто це скарб? Так мене ще ніхто не обсмикував!

- Все колись буває в перший раз - буркнула я, і озирнувшись назад - Нейтан, я на кухню. Їсти.

І я, мовчки, пройшла повз цього кадра, в святая святих будинку. А то з усякими і з голоду можна померти. Але встигла почути, що Нейтан запропонував непроханого гостю пройти в бібліотеку.

Ось і добре, зараз поснідаю і піду, якусь годинку можно покопатися в оранжереї, а потім потрібно буде організувати обід. Так, що вперед

Нейтан

 Це був найкращий ранок за все життя. Хоча початок був самим звичайним: тренування і сніданок з Леоном. Прочитав пару доповідей і рівно о дев'ятій пішов будити мою Аріну. Постукав, вона як і передбачалося, не почула. Тихо зайшов і присів у її ліжка, вона там солодко спала, що стало шкода її будити, до того ж вона лягла тільки кілька годин тому. Я сидів і дивився на неї. Яка ж вона красива і тендітна. Маленька, її хочеться заховати від усього світу, захистити навіть від самого себе і як завжди останнім часом, відчув згоду від своєї темряви - не зачепить і захистимо.

Почав тихенько говорити з нею і нічого - спить! Тоді спробував, як мене в дитинстві будила няня - кінчиками пальців лоскотала щоку. Вийшло. Вона так мило пручалася тому, щоб вставати і ще більше закутавшись в ковдру, запропонувала піти поспати. І перш ніж я зміг зупинити свій порив, вже лежав поруч і обіймав її. Я завмер і думкою про те, що як придурок, знову все зіпсував. І тим більше здивувався, коли вона не тільки не прогнала, але після, дивної розмови, сама перебралася на моє плече і обняла. Я подумав, що від щастя і емоції просто задихнуся. Поки я насолоджувався її присутністю поруч, моя тьма, що дивно сиділа мирно. Чітко розуміючи, що один рух і наше щастя впаде. Творці, дайте мені сил не облажаться!

Але, як завжди знайдеться те, або той, хто все обламає. Спрацювала сигналка на вході, і довелося відпускати нашу дівчинку.

Спустився в хол, там вже стояв Крістоферсон, власною імператорською, мати його, персоною.

Він уважно мене оглянув і здивовано підняв брову:

- І з яких пір ти в такий час в ліжку, захворів чи що? 

- А в ліжку я можу опинитися, тільки якщо захворів?

- Та, ладно! Що правда? І хто вона?

- Кріс, у тебе думки тільки в одному напрямку працюють, так? - огризнувся я - вночі знову не спав. А ось зараз приліг. І чого я тут розпинають? Чи не молодик виправдовуватися, чого сталося? 

- Гаразд, не кип'ятися! Приводь себе в порядок, поговорити потрібно. Чекаю тут!

Я відлучився хвилин на десять і коли повертався, застиг на сходах. Ніхто так не розмовляв з імператором. Ніколи. Що ж ти твориш дівчинка? Вона, звичайно, все правильно сказала, але так міг собі дозволити йому говорити я, але її він просто розчавить!

І поки я думав, як вирвати її з цієї ситуації, при мінімальних втратах, Кріс розсміявся. Я від несподіванки навіть не зрозумів, що він мене запитав. Зате моя маленька буркнула щось про перший раз, і піднявши на мене свої неймовірні очі сказала, що пішла їсти. І просто пішла, ні словом, ні поглядом не відреагувала на Кріса. Повністю ігноруючи етикет. Немислимо!