Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Я розповів все, що мені розповіла Аріна, і про відчуття, і про паніку і про те, що він на неї застосував свою силу.

- Ось, цапина безрогий! - раптом схопився Стів, сии здивував, адже він завжди був вельми стриманий в подібних ситуацій - правильно його Аріна назвала.

Хоча, в такій ситуації по-іншому і не можна реагувати.

- Так, тільки Аріна може імператора цапиною назвати - посміхнувся Андре. - смілива вона у нас. Так, що будемо робити? Я, звичайно, поважаю Крістоферсона як правителя, але впливати на дівчинку силою? Це як на мене занадто!

- Ну, тут найпростіше: захист - сказав Стефен - краще батька або чоловіка. 

- Для мене Аріна як дочка, але потрібно дізнатися може у неї уже є такий чоловік.- задумливо сказав Леон - так, я не хотів лізти їй в душу, нічого не розпитував. А виходить, що потрібно було. 

- Ще ця аудієнція, він хоч сказав, де вона буде? - запитав я

- Тут в бібліотеці, о дванадцятій. І це добре. Я як господар цього будинку зможу поставити захист. А рівень цього самого захисту і його межі, це вже моя турбота.

- Добре, якщо постане питання ребром, то кандидат на роль батька у нас є, а що з кандидатом в чоловіки? - спитав Рігс і, подивившись на мене, договорив - Так, НЕ пирхай ти. І не задави там нашу дівчинку. Я про те, що потрібно передбачити все. Краще врахувати всі можливі варіанти розвитку подій.

- Я думаю, що вибір в цьому питанні потрібно надати самій Аріна - як то зовсім сумно сказав Стів.

Щось хлопець недоговорює. Але, ладно, потім з'ясуємо. Я сам би став її чоловіком і нікого б не відпустив, але моя тьма... І перевірити не можна, обіцяв же Аріні, що не випущу свою силу в її присутності ... - подумав я, але вимовив - Стів прав вибирати тільки їй. Потрібно завтра поговорити з нею і проговорити всі варіанти, до того як вони зустрінуться.

- Гаразд, пішли спати. Завтра важкий день – піднімаючись, сказав Андре.

Коли всі пішли, я ще довго думав про все, що відбувається навколо і не помітив як заснув. 

Аріна

Вранці, відкрила очі і зрозуміла, що відпочила. Поруч все також міцно мене, обіймаючи, спав Нейтан. Уві сні він смішно морщився. Напевно, чергове розслідування веде, змикнулп про себе. Цікаво, якщо я спробую вибратися, у мене вийде? Гаразд, нехай спить, поки.

Так, і що ж мені робити з його високістю? Як все провернути, щоб як то кажуть: і вовки ситі, і вівці цілі? Він Асур - сильна раса, запальна, з ним один невірний крок, і все пиши пропало! Так, що ми можемо зробити? По-перше ця його сила: потрібно якось відгородитися від її впливу, бо від неї мізки перетворюються в желе. Може артефакт? Потрібно поговорити з хлопцями, може у них виникнуть ідеї. Друге його повноваження по відношенню до мене: якщо у мене немає піклувальника, то згідно із законом, я під його впливом, а відповідно він може призначити опікуна або видати заміж? А цього нам не треба…. Може попросити Леона, він точно не відмовить? Але не хочеться його підставляти. Блін, ось же його гаднейшество !!! - з роздумів мене раптом висмикнув Нейт.

- І про що ти так зосереджено думаєш? Пихкаєш як фирка.

- Хто така фирка? - спочатку запитала, а потім подумала що могла б подивитися в бібліотеці, а не викликати знову підозра своїм незнанням.

- Звір такий, маленький і гарненький. Поки його не зачепиш, потім він випускає свої колючки і пихкає, щоб злякався той, хто мав зухвалість його зачепити.

- Ага, їжачок, значить - подумала я, а вголос сказала - А ти прям, злякався. Он як трясешься - і штовхнула я його ліктем.

Нейтан, щось хотів сказати, але в двері постукали. 

- Ні, що серйозно? Знову? - сопів він.

- Це ще хто ота фирка, - сміючись тихо сказала, і голосніше додала - входите.

До кімнати увійшов Леон, ховаючи посмішку.

- Аріна, давай спускайтеся снідати. І не треба мені починати говорити, що ти не їси з ранку. Уже все на столі і ми чекаємо тільки вас. Потім нам потрібно обговорити майбутню аудієнцію. Так, що давайте, підйом.

- Ось же я навіть не встигла огризнутися – бубонила я, намагаючись вибратися з рук цього поневолювача, який тільки посміювався над моїми спробами – як ніби я прям, не виживу без цієї аудієнції з його гаднейшиством. Ну, Нейт я вже видихалася! Швидко мене відпустив! 

- Я не можу - відповів цей паразит, роблячи жалісливу моську - руки заклинило.

- А я зі словами "Зараз я тебе розклиню!" розгорнувшись, цапнув його за вухо. 

Від несподіванки, він послабив хватку, і я, вибравшись, втекла у ванну. Через кілька секунд в кімнаті розсміявлись.