Джек на Сході - Андрій Олегович Бєлянін

— О, перед їхньою міццю відступив навіть Карсак — Чорний Пес пустелі! Їх небагато, але вони страшні в бою. Дівчина-проводирка — безжальна вбивця ракшасів. Два чарівники, північний та східний, жартома розкришили могутнього іфрита. Неперевершений воїн, який одним мечем знищив Кусаня-Повзуна. Величезний пес, білий, як хмаринка, впорався з трьома шакалами. Саме йому уступив дорогу беззаконний Карсак.

— Чи далеко вони від нашого палацу?

— Плати! — зажадав демон.

— О, ненаситна пічко! Хіба ти не хочеш захистити дім свого пана? — скрушно запричитав джин.

— Нічого не знаю, тягни колоду.

Тільки отримавши те, що вимагав, вогняний демон зволив відповісти:

— Вони будуть тут ще до обіду. І я по-дружньому не рекомендую тобі, Лю-ля-ке-Бабе, лізти в цю сварку.

— Чому?

— Це саме той пес… — драматично прошепотів в’язень каміна.

— Не може бути, — зблід джин. — Той, котрий мене мало не… зганьбив?

— Саме той.

Годину по тому розгублений джин під керівництвом Гюль-Гюль та леді Шелті креслив на папері план оборони палацу. Дівчата з усіх сил намагалися зробити все, щоб до них не могли дістатися ані воїни, ані маги. Лю-ля-ке-Баб вніс кілька серйозних пропозицій щодо стратегічних пасток. Справа йшла непогано. Єдине, про що забула принцеса, — це сповістити подругу, хто саме наближається до оази.

Сем і Джек, лежачи на бархані, вели таємне спостереження за палацом хана іфритів Саюмбамбея. Вони пішли в розвідку на світанку, обповзли все по колу і вибрали найбільш вдале місце для диверсійного прориву.

— Он там, за озерцем, з лівого боку, в башті напіввідчинені двері. Через них чорний джин носив дрова. Якщо ти рвонеш навпростець, то встигнеш пірнути до того, як тебе помітять тигри. Перепливши на протилежний берег, біжи у двері, замикайся зсередини і, якщо все гаразд, дай мені знак з оглядового вікна.

— Зрозуміло, ваша величносте. Отже, на момент вашої атаки я повинен знайти Шелті та мою ніжну Гюль-Гюль, наскубти вуха джинові, забезпечити ваш прохід, після чого ми разом зустрінемо приїзд господаря озброєним повстанням. До речі, звідки ти взяв, що його немає вдома?

— Байрам-Бабай казав, коли Саюмбамбей у замку, то на дахах піднімаються прапори.

— Точно, прапорів немає, — замислено визнав пес. — Ну, брате, дай обійму тебе на прощання і… побажай мені успіху!

Божевільний Король поплескав друга по пухнастому плечу, і Сем вирушив у подорож. До кордону оази він дістався за дві хвилини, простісінько скотившись з бархана, як клубок. Зелені хащі подолав одним стрибком. Закляття оази дозволяло впускати непроханих гостей на поталу різним тваринам, а якби Вілкінс вирішив повернути назад, то при першому ж кроці за територію згорів би живцем. Райські птахи незадоволено заворушилися на гілках, рожеві фламінго повернули голови, звірі звернули на нього увагу, але ніхто не знав, чи можна нападати: порушник не був людиною. Користуючись загальною нерішучістю, учень чародія успішно долав «смугу перешкод». Збивши по дорозі двох смугастих кабанів, він плюхнувся в озеро. Але друзі нічого не могли знати про наявність в озері крокодилів.

— Геть з дороги, баклажани зелені! — несамовито верещав песик, з переляку натовкши пики двом здоровенним алігаторам, які спробували його понюхати. Поки зубасті вбивці приходили до тями, він вже обтрушувався на протилежному боці.

Джек з бархана міг тільки дивуватися тій неймовірній швидкості, з якою його друг подолав водну перешкоду. Біла болонка сміливо могла претендувати на олімпійську медаль з багатоборства. Але вже на фінішній прямій у нього на шляху став величезний сірий вовк, загрозливо вишкіривши зуби. Сем, не уповільнюючи кроку, буквально вніс його в двері, а за хвилину потріпаний вовк перекидаючись вилетів з того самого оглядового вікна.

— Це він знак подав. З ним усе гаразд, — упевнився Божевільний Король і повернувся в табір. Вислухавши його доповідь, старий чарівник задоволено потер руки:

— Усе йде за планом. Як тільки цей відчайдушний любитель жінок відшукає дівчат, він вивісить білу ганчірку з вікна найвищої вежі. Будемо чекати.

А білий пес, обтрусивши лапи після бійки з вовком, пішов сходами нагору і знайшов кімнату Шелті. Як ви вже знаєте, дочка лицаря переселилася до принцеси. Нікого не зустрівши, учень чародія рушив коридорами вглиб палацу, шукаючи мисливицю за запахом. Одного разу, випадково визирнувши у вікно, він зі здивуванням помітив чорного джина. Бідолаха, обливаючись потом, з шаленою швидкістю працював лопатою, викопуючи довкола будівлі захисний рів.

— Від нас чи що обороняються? — пирхнув пес, розгулюючи по кімнатах. — То запізнилися, шановні, головний диверсант, цебто я, вже тут! Однак і бардачок у них тутечки… Таке враження, наче Мамай пройшов. Усе так переламано і розкидано, наче в будинку тиждень громадянська війна вирує. Що вони, з диванів та крісел барикади ладнали? Хоча з Шелті станеться. Її хлібом не годуй — дай навести лад по-своєму. Але невже місяцелика, чорноброва, піднесено-поетична, моя незрівнянна Гюль-Гюль здатна вчинити такий свинарник у великогабаритній квартирі власного чоловіка? Якщо так, то я, мабуть, не буду квапитися зі своєю пропозицією…

З такими думками він нарешті забрів у якусь маленьку кімнатку, де й зіткнувся носом до носа з предметом свого обожнення. Спадкоємиця престолу була оголена до пояса — вона стояла перед дзеркалом і саме збиралася приміряти нову кольчугу. Зустріч була дуже бурхливою. Сем присягався, що ні до цього, ні після — ніколи він не був настільки близький до насильницької смерті… Побачивши у дзеркалі за своєю спиною білу болонку неймовірних розмірів з розчуленим виразом на щасливій морді, принцеса, заверещавши, кинулася за ширму. Учень чародія спустився на коліна, намагаючись надати своєму голосу щонайніжніші й найлагідні нотки:

— О незрівнянна пері Марокко! Красо моїх очей! Зірко моїх ночей! Прийди ж в обійми свого рятівника, тому що довгим був мій шлях і знудьгувалося серце…

Вилий на мене водоспад блаженства! Гуріє, подаруй мені шлях у кущі мусульманського раю! Візьми ж мене і притисни до своїх стиглих грудей, бо…

Завершити промову йому не вдалося: не перериваючи переможного вереску, з-за ширми вистрибнула червона від люті Гюль-Гюль у сріблястій кольчузі, в круглому шоломі на голові і