Ми - дракони - Тала Тоцка

Тона ходила до неї, то що ж, виходить їй відунка теж збрехала? Адже вона життя повинна була взяти в обмін на магію, отже, батько Езару теж підмовив? У це взагалі вірилося насилу. З Езарою неможливо було ні домовитися, ні прохати її, ні на колінах благати. Їй можна було тільки заплатити. Життя. Хвилинами, днями або роками, іншої плати Езара не визнавала.

Невідомо до чого додумалася б Івейна, але тут в центр залу вийшли головний девін Аласар і головний магістр Зора, вклонилися їх світлостям і почали церемонію.

Сьогодні дівчат було двадцять три, їх відібрали з усієї Герони і запросили пройти обряд сяйва в королівському палаці в Леарні. Всім дівчатам навесні виповнилося шістнадцять, і всі вони здобули цю особливу милість.

Першою оголосили леді Лестрейю Гассон. Івейна побачила, як по широкій доріжці, усипаній білими квітами шатрана, до девіна підійшла дівчина і присіла в низькому поклоні спочатку перед їх світлостями, потім перед шанованими метрами. Іві вже набридло захоплюватися всіма цими чарівними сенаринами, вона просто зазначила для себе, що дівчина до всього іншого ще й досить мила.

Девін Аласар і Лестрейя встали один навпроти одного, девін витягнув руки вперед, і дівчина з трепетом поклала на його долоні свої. Магістр перев'язав їм руки червоними стрічками і відійшов убік. Він шепотів заклинання, Лестрейя від хвилювання закрила очі, і тут метр Аласар витягнувся струною, його руки засвітилися, ніби зсередини, до самих плечей неяскравим м'яким світлом, а потім світло накрило його плечі, і немов куля згорнулася у девіна в грудях.

Всі навколо ахнули, а Івейна помітила, як закусила свої чарівні червоні губки обраниця принца Тальяна, оточивша її рідня занепокоїлася і почала перешіптуватися між собою. Те ж саме Ів побачила, перевівши погляд на Амарілію, ось тільки тепер обидві дівчини не кидали ревні погляди один на одного, а спрямували їх, повні ненависті, на перелякану дівчину Гассон.

— Леді Лестрейя Гассон, будьте люб'язні, дозвольте назвати вас своєю обраною, — пролунав голос Ейнара, і тремтяча від хвилювання дівчина схилилася перед принцом мало не до натертої до блиску підлоги.

Ів теж тремтіла і спостерігала спідлоба, як Ейнар встає, підходить до своєї обраної, цілує їй руку і проводить в коло її сім'ї, а в спини їм впиваються та стікають отрутою погляди потіснених у своїх правах наречених геронського спадкоємця.

«Напевно, у дівчини іллама сильніше, ніж у цих двох хабр», — подумалося Івейні, і вона ледь чутно зітхнула. Їй вже й не хотілося, щоб її іллама хоч якось проявилася — Ейнар ніколи не назве її обраною, він сам сказав Дастіану, а якщо назве, то вона точно не витримає такий натиск ненависті. Нехай вона краще далі людей лікує.

До речі, про Дастіана. В дорозі він був милий і ввічливий, вони втрьох з метром Северіном так цікаво проговорили всю дорогу, що Івейна навіть не помітила, як долетіли до Леарни. А тепер принц Дастіан сидить в почесній гостьовій ложі, і вона вже кілька разів ловила на собі його задумливі погляди.

Звичайно, він подобався Іві, його високість Дастіан Ерзаський, але їй не варто було ні на секунду забувати, хто вона така. І звичайно, з його високородієм Ейнаром ніхто не міг зрівнятися за красою, як мінімум в її очах. А на її серце не претендували ні один, ні другий принци, тож Івейна намагалася пам'ятати про це, піймавши черговий задумливий погляд сіріданського спадкоємця.

Незабаром стомленого девіна Аласара змінив інший сивочолий девін, чиє ім'я Ів не знала. Обряд забирав багато сил, ось уже й магістра Зора змінив магістр Івлон — високий, смаглявий чоловік з пронизливими, чорними як ніч очима.

Дівчата теж змінювалися, у двох іллама зовсім не проявилася, так, тільки пальці у девіна заіскрилися, у однієї сяйво дійшло до його плечей, а у інших — ні хитко, ні валко, спалахувало слабке сяйво у долонях, піднімалося до ліктів девіна та й там і загасало.

Коли Івейну запросили в коло, вона спочатку не почула і навіть почала з цікавістю озиратися по сторонах — що, зовсім оглухла наступна претендентка? — поки не побачила, як сивочолого девіна змінює метр Северін, ось тут-то у неї душа пірнула не те, що в п'яти, а нижче натертої до блиску підлоги.

Матуся стояла бліда як крейда, коли магістр Івлон — сильний він маг, довго тримається! — нетерпляче повторив її ім'я, що Івейна навіть в розгубленості озирнулася.

— Що ж ви, сенаріно Верон, — почула вона м'який голос короля Сагідара, — не треба так хвилюватися. Зробіть милість, підійдіть до метрів.

Івейна втупилась в Ейнара, шукаючи підтримки, але той навіть не дивився на неї, а захоплено розглядав ліпнину на височенних стелях залу. Вона ковзнула очима по гостьовій ложі. Дастіан, піймавши її погляд, широко відкрив очі, а потім насурмив брови і заплющив їх. І вона згадала!

Він жартував тоді, в дорозі, що якщо Івейна в палаці злякається, Дастіан неодмінно розсердиться і накаже їй раніше йти спати і тоді вона не побачить святковий феєрверк на честь обраниць принца. А Івейна заливалася сміхом і просила його світлість надати їй таку люб'язність, якщо вона раптом справді злякається, нагадати про свою обіцянку. Ейнар тоді ще чомусь кривився і поглядав невдоволено в їх бік.

Ів притиснула долоню до губ, щоб не розсміятися, і так і підійшла до обох метрів, а потім прибрала руку і схилилася перед королівським подружжям. Сагідар тепло посміхнувся, і вона зовсім заспокоїлася, а Ейнар навпаки, насупився і чомусь втупився тепер в Дастіана.